А ЩЕ БІЛЬШ СПРАВЖНЯ ДЕМОКРАТІЯ -
ЦЕ НАШ КОНТРОЛЬ ЗА ЧИНОВНИКАМИ
ЧЕРЕЗ НАШИХ ПРЕДСТАВНИКІВ І БЕЗПОСЕРЕДНЬО!
"Грядёт
Эпоха Вождей" стверджує стаття з таким заголовком, розміщена на "Нацблоге"
26 жовтня 2017 р. На жаль, вона ще не мала адекватної критики, хоча ця стаття є
суспільно злоякісною. Так, наприклад, "Демократический голем тает." могла написати людина, яка надто мало знає про об'єктивні закономірності життя суспільства і про закономірності зміни демократії з часом,
зокрема.
З давніх
часів будь-яке набуття хай навіть малесеньких владних повноважень народом або
його суттєвою частиною стали називати демократизацією, а саме суспільство з
таким надбанням – демократичним або демократією. Наприклад, кажуть – "американська
демократія". Але з історії відомо, що старі демократичні здобутки час від
часу поповнюються надбаннями народом нових владних повноважень, які він виконує безпосередньо. Тому аби розрізняти старі і нові демократичні
суспільства стали говорити про ступінь демократизму суспільства.
А,
історія демократичних суспільств має такий сценарій розвитку: з часом досягнутий суспільством ступінь його демократизму (обсяг владних
повноважень, які народ або його суттєва частина здійснює безпосередньо) стає
недостатнім і виникає невідповідність між ступенями демократизму: між наявним
ступенем і потрібним для подальшого позитивного розвитку суспільства. Під час
такої невідповідності суспільство, як це було, наприклад, в часи "великої
депресії", мучиться в пошуках нових змістів організації власного життя,
кидаючись від однієї крайності до протилежної: від анархії до диктатури. Але в
кінцевому рахунку все завершується підйомом до нового ступеню демократизму, що
дозволяє стверджувати: "Історія людства від часів безпросвітного рабства і
по цей день є історією зростання ступеню демократизму суспільного життя".
Сьогодні і в
Україні є умови для того, аби її суспільство почало кидатись в крайнощі,
витрачаючи час на те, щоб на практиці переконатися в нежиттєздатності будь-яких
організаційних форм суспільного життя, крім демократичних з новим більш високим
ступенем демократизму.
Таким чином,
не можемо не визнати статтю "Грядёт Эпоха Вождей" такою, яка містить суттєво помилкові твердження і не враховує досвід
людства в повному обсязі. Обидва із зазначених недоліків статті привели її
автора до помилкового висновку: "Грядёт Эпоха Вождей". Але лише в гіршому випадку, якщо переляк втратити частину владних
повноважень штовхне олігархів України в обійми ідеології епохи вождів, а народ
не стане тому на заваді, то Україна ще довго буде продовжувати тупцювання на
місці з постійним зануренням у морок безвиході. З огляду на це обговорювану
статтю не можливо не визнати суспільно злоякісною!
Інша справа,
якщо Україна скористається сучасними досягненнями соціології (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/06/blog-post.html)
і здійснить народно-демократичну революцію. Тоді досить швидко і безболісно для
переважної більшості громадян України і майже безболісно для іншої їх частини країна
перейде від тупцювання на місці до жвавого маршу. Наслідком того маршу стане
свобода України від олігархічної деспотії, заможність і впевненість в
завтрашньому дні переважної більшості її громадян. Тож, всі, хто бажає жити в
той час прекрасний, вимагаємо від можновладців:
ЗДІЙСНІТЬ ЗМІНИ
НАРОДНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ
РЕВОЛЮЦІЇ!
АБО ЙДІТЬ ГЕТЬ!
