ЗА КОГО ЧИ ЗА ЩО ГОЛОСУВАТИ, КОЛИ ОБИРАЄМО МОЖНОВЛАДЦІВ?

   НА ТРИБУНІ ПРЕДСТАВНИК ДРІМУЧИХ ЗМІ  .

Наближення виборів в Україні цього разу, як і завжди, ознаменовано пожвавленням проведення опитувань, метою яких є виявлення популярності майбутніх кандидатів. Яке значення має та популярність для громадян? Лише одне: розставити покажчики, кого мають вподобати ті виборці, які ще не визначилися. Здавалося б, що все розумно: передова частина суспільства визначилася в своїх вподобаннях і через опитування подає іншій частині суспільства сигнали про те, за кого слід голосувати, коли обираємо можновладців.

Але є і інший бік у виборах можновладців. Розглянемо його, почавши з питання: "Навіщо ми обираємо можновладців"? Очевидна відповідь – "Аби вони спрямовували розвиток країни (області, району, населеного пункту) так, щоб життя громадян покращувалося". А відтак, перевагу представники передової частини суспільства мають надавати тим майбутнім кандидатам, виконання виборчої програми = програми розвитку країни (області, району чи населеного пункту) яких призведе на думку цих представників до найбільшого покращення життя переважної більшості громадян. Але про порівняння яких виборчих програм можна вести мову, коли ще не відбулася реєстрація кандидатів у можновладці і їх виборчих програм? Очевидна відповідь – "Лише про порівняння можливих виборчих програм". Ціна того порівняння в реальному житті, очевидно, дорівнює нулю. Тоді, що ж дозволяє представникам начебто передової частини суспільства надавати перевагу тому чи іншому майбутньому кандидату у можновладці? Чи може більш спроможними виявляти придатних бути можновладцями є представники тої частини суспільства, яка ще не визначилася з власним вподобанням когось з майбутніх кандидатів?

Таким чином, маємо щонайменше безглуздість проведення до реєстрації кандидатів опитування виборців з метою виявлення популярних претендентів стати можновладцями. Ще менше сенсу має ґвалт, який навколо підсумків опитування, проведеного до завершення реєстрації кандидатів, здіймають ЗМІ-пліткарки і такі ж самі експерти, які намагаються видати себе за аналітиків. Єдина робота під час виборів можновладців, яка достойна справжнього аналітика, – це аналіз виборчих програм з метою встановити ту з них, виконання якої найбільше покращить життя переважної більшості громадян.

А тепер спробуйте пригадати, коли ви останнього разу читали в або чули від ЗМІ аналітичний розбір якоїсь виборчої програми чи порівняльний аналіз виборчих програм? Надзусилля пригадати такий продукт ЗМІ привели мене до непохитної впевненості в тому, що ніколи не читав і не чув. То, що ж виховують у виборців наші ЗМІ? Єдине – невибагливість до кандидатів. А з невибагливості до кандидатів народжуються нікчемні можновладці, які так спрямовують розвиток країни, що її громадяни мають лише те, що мають. От настільки нешкідливою є діяльність ЗМІ, працівники яких скрізь і завжди скаржаться на погане власне життя?! Як тут не сказати: "Аби краще жити слід більше працювати краще"! Відтак гаслом всіх громадян має стати наступне:

                                                                                                                        .
"    СПОЧАТКУ ПРОГРАМА – ПОТІМ НАША ПІДТРИМКА!      "
                                                                                                                        .

     . – http://sociologiyau.blogspot.com/2018/03/blog-post_19.html