ДОКИ У ВРУ ЙДЕ РОБОТА НАД ВИБОРЧИМ КОДЕКСОМ …

Як стало відомо, з інтерв'ю ІА ZIK голови підкомітету з питань виборів і референдумів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, колишнього голови Комітету виборців України О. М. Черненко (https://zik.ua/news/2018/03/07/vidkryti_spysky_i_novi_vymogy_do_kandydativ_u_prezydenty_novatsii_vyborchogo_1280415), у ВРУ триває підготовка до другого читання виборчого кодексу. З того ж інтерв’ю стали відомими факти, які не можна, з огляду на їх суспільну значимість, залишити без коментування, зокрема, вживання словосполучення - "виборча реформа".

"Виборча реформа" - це тарабарщина, беззмістовний набір слів, якщо, звісно, мова не йде про суспільно не цікаву подію, якою є зміна форми. Не будь-яка суспільна зміна є реформою.

Також, не правильно називати виборчу систему відкритих регіональних списків пропорційною системою з відкритими списками, бо насправді вона є пропорційною системою з напіввідкритими списками. Пропорційна система з повністю відкритими списками є гібридною виборчою системою, яка утворена поєднанням принципів формування партійних списків пропорційної системи і принципів балотування, голосування, та підбиття підсумків виборів мажоритарної системи. Список кандидатів від партії, розташованих за номерами виборчих округів, і виборча програма затверджуються з'їздом партії, як і за пропорційної виборчої системи, а балотування, голосування та підбиття підсумків виборів відбуваються за правилами мажоритарної системи. Крім того, гібридна виборча система у порівнянні з пропорційною виборчою системою і навіть з виборчою системою відкритих регіональних списків матиме більш прозорий і більш простий у застосуванні порядок відклику депутата його виборцями. Також, за гібридної виборчої системи існування прохідного бар'єру позбавлено сенсу, що дозволяє мати у ВР найбільш широке в порівнянні з іншими виборчими системами представництво політичних поглядів, які існують у суспільстві.

Мажоритарна виборча система на рівні сільські, селищні ради або ради маленьких міст - це консервація проблеми того, що "там не настільки серйозно розвинута партійна система". А дозвіл партійним організаціям вищого рівня висувати навіть позапартійних кандидатів в ради того рівня, на якому не має партійних осередків, – це шлях вирішення зазначеної проблеми.

Відносно виборів президента має суспільний сенс лише одне питання: "Навіщо обирати президента, якщо не видно суспільної користі від існування інституту президентства, а шкоди настільки ж багато, як і за будь-якого двовладдя, жодне з яких не пропонує і не здійснює об'єктивно необхідних суспільних змін, а лише говорить про відповідальність іншої частини можновладців за відсутність тих змін"?

Всі ці зауваження до змісту Виборчого кодексу України відомі можновладцям = депутатам, президенту і урядовцям, але ігноруються ними. Тож, доки у ВРУ йде робота над виборчим кодексом і якщо бажаємо собі та нащадкам щастя і в подальшому, то маємо діяти так, як написано в статті "ПРО БЕЗПРАВ'Я НОСІЯ ВЛАДИ", яка розміщена за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2018/03/blog-post_4.html.