воскресенье, 14 января 2018 г.

ПРО ЗВЕРНЕННЯ ЯВОРІВСЬКОГО ДО ПОРОШЕНКА



«АНТИКОР» — національний антикорупційний портал оприлюднив звернення Яворівського до Порошенка, в якому перший стверджує: «Вважаю, що здобув моральне право публічно говорити з вами» - https://antikor.com.ua/articles/214887-vvahaju_shcho_zdobuv_moraljne_pravo_publichno_govoriti_z_vami__javorivsjkij_napisav_vidkritij_list_p  Маю великий сумнів відносно правильності змісту цього твердження. І ось чому.
Моральне право публічно говорити з президентом має не той, хто на початку свого публічного звернення говорить, – "У Вас появляються можливість (і обов'язок!) після Майдану ... здійснити хоч дві-три фундаментальні реформи", – і завершує звернення питанням: "Чого ж іще бракує, щоб вивести Україну на твердь? Чого?". Президенту, Яворівському і ще, на жаль, дуже багатьом громадянам країни не вистачає знання змісту тих самих реформ, про який вони повинні були знати ще до рішення балотуватися на посаду президента або депутата ВРУ. Ці знання можна набути за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html

понедельник, 25 декабря 2017 г.

БУДІВЕЛЬНИКАМ СУСПІЛЬСТВА!

ПОБУДУВАТИ ДЕМОКРАТІЮ!

Останнім часом в Україні не видно краю, бажаючим пропонувати українському суспільству різні проекти його перебудови. І це не дивно для країни, яка понад два десятиліття має системне протиріччя в будові суспільства, але майже нічого не робить для подолання того протиріччя, а те, що робить, не покращує стан країни. Про саме протиріччя, його витоки і заходи здатні його подолати я вже писав і не раз (дивись, наприклад, це: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/07/blog-post_24.html). Але згадані пропозиції перебудови українського суспільства не підходять і близько до виявлення причин багаторічної відсутності прогресу стану України та пошуку заходів подолання тих причин. Як правило, автори пропозицій відразу без виявлення і пошуку переходять до пропозицій та переконування громадян в корисності суспільству тих пропозицій. Така діяльність тих авторів, як вже зазначалося (дивись, наприклад, це: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/10/blog-post_30.html) здатна лише збільшувати рівень марного шуму, за яким не чути розумних пропозицій.
Ось, і нещодавно знов довелося дискутувати з автором чергового соціального прожекту. Але частина того спілкування варта уваги усього суспільства. Тому далі я її оприлюдню у вигляді того діалогу який відбувся.
Виталий Локотарёв: «… Стосовно до удаваного протиріччя між бюрократією та демократією, гадаю ви помиляєтесь, коли наполягаєте на такому протиріччі. Більше того. мені здається, що це тільки форми одного загального явища. Всякий раз, коли бидло допускається до керування суспільством, (демократія) то власну безвідповідальність, та не компетентність, воно втілює у бюрократію. Бо у бидла не має ані мудрості, ані знань, для одноосібних рішень по суті будь чого. Тому для бидла критично важливі правила, процедури, "Апарат прийняття рішень" тощо. Від так, Всі наявні "Демократичні суспільства" По суті є самими складними бюрократичними апаратами. На противагу до демократії, наприклад наявні монархії, демонструють мінімальний бюрократичний апарат. Див. кількість апарату керування та примусу в різних країнах. (Вікіпедія)».
Олександр Миколайович: «Виталий Локотарёв, перш ніж з'ясовувати зв'язки між поняттями, розумно було б засвоїти ті поняття до рівня володіння ними. В мене є великий сумнів в тому, що ви користуєтесь термінами бюрократія і демократія в їх загальновизнаному значенні. Мінімальне розуміння цих термінів – це влада чиновників і влада народу відповідно.
За бюрократії найвищі бюрократи = чиновники не обрані, а призначені на посаду іншим чиновником обирають собі самого старшого чиновника, який наділяється владними повноваженнями призначати та усувати з посади чиновників найближчого кола ієрархічної піраміди з бюрократів. Всі інші призначення та усунення з посади аж до самої основи піраміди здійснюються старшими за посадою бюрократами. Головний бюрократ і найближче коло бюрократів взаємно контролюють один одного шляхом призначення і зміщення з посади. У всіх інших прошарках бюрократичної піраміди контроль відбувається тільки з гори в низ.
За демократії владні повноваження розпадаються на ті, які народ здійснює безпосередньо, і ті, які народ здійснює опосередковано. Відношення перших до других називають ступенем демократизму. Вся історія людства є історію зростання ступеню демократизму від безпросвітного рабства до повної (нічим не обмеженої) свободи. Контроль народу за здійсненням владних повноважень, якими він через конституцію наділяє депутатів і чиновників, здійснюється через їх обрання та відклик народом. Саме через розподіл владних повноважень та контроль їх виконання народ здійснює правління країною. Тобто здійснює ефективно те, на що здатна кожна кухарка і навіть бидло: вони розрізняють на власному життєвому досвіді зміни якості життя на рівні погіршилося або покращилося і у відповідності тим розрізненням обирають тих самих або інших депутатів і чиновників на строкових або дострокових виборах.

Тож, як бачимо, бюрократія і демократія не здається, а дійсно є формою одного спільного явища, яке називається системою державного правління, яка складається з трьох систем: системи розподілу владних повноважень; системи здійснення владних повноважень; і системи контролю за наслідками здійснення владних повноважень.
Крім того, негативна моральна оцінка бюрократії і позитивна моральна оцінка демократії призводять завжди до того, що бюрократія ховає власну тиранію за ширмою демократії  і одночасно намагається максимально обмежити демократичні права і свободи. Тому ступінь демократизму кожної країни є наслідком боротьби народу за розширення власних прав і свобод та намагань можновладців ті права і свободи обмежити. З огляду на сказане, не варто видавати мімікрію бюрократії за ганебне явище демократії і на цій підставі стверджувати, що "Всякий раз, коли бидло допускається до керування суспільством, (демократія) то власну безвідповідальність, та не компетентність, воно втілює у бюрократію."!
Про демократію і чисельність апарату. Непомірне зростання апарату в демократичних суспільствах говорить не про недостатність централізації і концентрації влади, а про недостатність ступеню демократизму, тобто недостатність підконтрольності депутатів і чиновників народу. Бюрократія завжди має бажання збільшувати власну чисельність, хоча б для того, щоб не почувати себе соціальною меншиною і мати можливість демонструвати свою могутність родичам і не тільки їм через влаштування їх на державні посади та наділення різними державними пільгами. Та і історія людства говорить за збільшення ступеню демократизму, а не за посилення централізації і концентрації владних повноважень.
Тож, як бачимо, знання усталених понять демократія і бюрократія та зазначених залежностей між ними достатньо, аби вичерпно і без суперечностей пояснити життя суспільства без використання такого суб'єктивного фактору, як бидло, чи менш емоційно виразного  "Народ в нас не такий". А відтак, мова тут не йде про знання всіх "відомостей про життя", а лише про знання, які вже стали надбанням сучасної науки. Але тут не має і "удаваного протиріччя між бюрократією та демократією", а є настільки ж очевидне протиріччя між ними, як і у випадку білого і чорного.
Таким чином, маємо нагоду черговий раз переконатися в тому, що марно життя вигадувати, підганяти під власні уявлення про нього або приписувати йому ті закономірності, яких воно не має. А для правильного вдосконалення суспільного життя слід вивчати науку про нього (соціологію) і саме життя!»!

понедельник, 4 декабря 2017 г.

ЧОМУ ПОСМІЛИВІШАЛИ МЕРЗОТНІ МУРАЄВИ?

ПОРТРЕТ "СПРАВЖНЬОГО" ПОЛІТИКА,
ДЛЯ ЯКОГО ВСІ - ЦЕ ОКРЕМІ ЗМІ РФ

 Вмотивована відповідь на питання заголовку статті мені очевидна: «Через відсутність в Україні реформ, об'єктивно необхідних їй для виходу на шлях сталого зростання». На жаль, ця відповідь не є очевидною переважній більшості можновладців, журналістів і громадян. Мені вже неодноразово доводилося роз'яснювати, що Україна, аби змінити тупцювання на місці на жвавий марш шляхом сталого зростання, має здійснити об'єктивно необхідні для тої зміни реформи: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/11/blog-post.html. На жаль, можновладцями України і до цього часу навіть і не оголошено про намір здійснити зазначені реформи. Натомість маємо якусь безглузду їх метушню, яку вони чомусь називають реформами. Наслідком саме цієї метушні маємо продовження тупцювання України на місці і зміну потявкування мерзотного Мураєва на його ж гучну заяву: "Где я был во время Майдана? В Киеве. Я не считаю, что это была революция — это был государственный переворот":  https://rian.com.ua/video/20171130/1029918099/skandal-evromaydan-revolucia-dostoinstva-video.html.
Так, дійсно, події в Україні, які увійшли в політичну лексику під назвою «Революція гідності» насправді революцією, швидкою радикальною зміною системи суспільних відносин, на жаль, не стали. Причини цього також мною виявлені: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/2.htm. Але жодна з тих причин не є підставою вважати, що в Україні на початку 2014 року відбувся державний переворот. То, що ж дозволило мерзотному Мураєву сказати: "Я не считаю, что это была революция — это был государственный переворот"?
Мураєв, як громадянин України має право вважати все, що йому заманеться, але він має і обов'язок нести відповідальність за свідоме поширення неправдивої інформації, яке може привести і вже привело на Донбасі, до людських жертв і значних матеріальних втрат. Саме до такої «інформації» належить, зокрема, і твердження про державний переворот в Україні на початку 2014 року.
Тим, хто введений в оману недолугим пропагандистом Мураєвим, здатним лише бездумно повторювати абракадабру путлера, повідомляю: "Державним переворотом є незаконне набуття влади". Якщо Мураєв має докази здійснення державного перевороту в Україні на початку 2014 року, то йому варто не по каналах брехливою пропагандою займатися, а з тими доказами письмово звертатися в прокуратуру з вимогою відкрити кримінальне провадження, бо в протилежному випадку він є співучасником державного перевороту в Україні на початку 2014 року. Вже цих зауважень достатньо, аби збагнути те, наскільки мерзотною особою є Мураєв.
Не кращим, а ще гіршим він стає від того, що вимагає дострокових виборів. Вимога дострокових виборів опозиційних політиків є суспільно позитивною лише в одному випадку: коли політична сила, якій ті політики належать має програму розвитку країни, а всі її зусилля по реалізації тої програми є марними. Чи має політична сила, якій належить Мураєв, програму розвитку країни? Очевидна відповідь - "Ні". Така програма політичною силою, якій належить Мураєв, не оприлюднена і жодної вимоги з тої програми навіть не оголошено, не говорячи вже про розгортання боротьби за її втілення. Є лише дурнуваті вимоги "федералізації України" і "введення в Україні другої (російської) державної мови", які вмотивовані лише безглуздим бажанням того, щоб росіяни почували себе в Україні так, наче вони живуть в РФ. А на питання, - "Чому ці вимоги є дурнуватими?" - я вже відповідав раніше: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_14.html.
Отже, маємо достатньо підстав аби вважати Мураєва мерзотою. На захист цієї мерзоти кинувся "великий" фахівець з питань життя суспільства Червоненко Є. А.: https://www.youtube.com/watch?v=Qj6SXOu7qpI з 19:35. Забувши про заяви очильників уряду Януковича-Азарова в грудні 2013 року про те, що Україна знаходиться на грані банкрутства, і навмисно випустивши з поля зору те, що наслідки в економіці країн значно віддалені від причин, цей «фахівець» не закликав здійснити об'єктивно необхідні Україні реформи, а закликав виправити стан економіки тим, що надати владні повноваження творити більшість і уряд достойним спадкоємцям бажань уряду Януковича-Азарова. Цей «фахівець» добалакався до того, що навіть не помітив, як закликав нас повернути зв'язки з РФ, які, за його ж словами, ми втратили через те, що РФ побудувала в себе заводи, які замістили наші.
На всі ці вибрики мураївців горе-патріоти відповіли заблокуванням приміщення каналу "NewsONE", замість того, щоб звернутися до суду с позовом до каналу "NewsONE" за поширення ним недостовірної інформації, яке призвело до людських жертв і значних матеріальних втрат.
Таким чином, бачимо, що ледь не напряму пов'язані сміливість мерзотних мураєвих і відсутність в Україні здійснення об'єктивно необхідних їй реформ: відсутність реформ призводить до продовження тупцювання України на місці, а тупцювання України на місці дозволяє мерзотним мураєвим, спекулюючи на цьому, сміливішати аж до закликів надати їм владних повноважень. Невже знов знайдуться громадяни України, які повірять мерзотним мураєвим і їх закликам, та проголосують за політичні партії, які не мають програми розвитку України!?

пятница, 1 декабря 2017 г.

НАВІЩО НАМ МІНІСТР, ЯКИЙ НЕ ЗДАТЕН НАВЧАТИСЯ?

КРАЙНОЩІ СПІВАЮТЬСЯ

Аваков знов продемонстрував власну нездатність навчатися: https://gazeta.ua/articles/politics/_minsk-ne-pracyuye-treba-prijmati-zakon-pro-kolaborantiv-avakov/806252. Вперше я помітив в нього цю нездатність ще на початку 2015 року під час обміну поглядами на реформування міліції. Наслідком того обміну стала стаття-попередження суспільства: "АВАКОВЩИНА – ГАНЕБНЕ ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА! (ЧИ ДОВГО ЩЕ ДОЗВОЛЯТИМЕМО НАС ДУРИТИ?)" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_396.html.
Який з Авакова реформатор? Час показав, що ніякий. Тепер він пробує себе в міждержавній політиці і дуже схоже, що матиме ті ж успіхи, що й в реформуванні міліції, тобто ніякі. Хоча б спочатку збагнув, що дасть зміна статусу терористів на колаборантів!? І перші, і другі є політичними борцями. Тільки відносно перших зазначено їх головний засіб боротьби, а відносно других вказана мета їх боротьби. І тих і інших РФ може захищати і захищає не знижуючи власний моральний статус, оскільки захищає боротьбу етнічних росіян проти утисків, що правда ті утиски існують лише в головах керівників РФ, але про те необхідна окрема розмова.
Інша справа, якщо почати називати речі власними іменами, тобто незаконні збройні формування почати називати бандитами. Про переваги заміни назви терористи на бандити читаємо в статті, яку находимо в Інтернеті за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/04/blog-post_16.html!


суббота, 4 ноября 2017 г.

УКРАЇНА: "Грядёт Эпоха Вождей"? НІ, НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЕПОХА ДЕМОКРАТІЇ!

А ЩЕ БІЛЬШ СПРАВЖНЯ ДЕМОКРАТІЯ -
ЦЕ НАШ КОНТРОЛЬ ЗА ЧИНОВНИКАМИ
ЧЕРЕЗ НАШИХ ПРЕДСТАВНИКІВ І БЕЗПОСЕРЕДНЬО!

"Грядёт Эпоха Вождей" стверджує стаття з таким заголовком, розміщена на "Нацблоге" 26 жовтня 2017 р. На жаль, вона ще не мала адекватної критики, хоча ця стаття є суспільно злоякісною. Так, наприклад, "Демократический голем тает." могла написати людина, яка надто мало знає про об'єктивні закономірності життя суспільства і про закономірності зміни демократії з часом, зокрема.
З давніх часів будь-яке набуття хай навіть малесеньких владних повноважень народом або його суттєвою частиною стали називати демократизацією, а саме суспільство з таким надбанням  демократичним або демократією. Наприклад, кажуть  "американська демократія". Але з історії відомо, що старі демократичні здобутки час від часу поповнюються надбаннями народом нових владних повноважень, які він виконує безпосередньо. Тому аби розрізняти старі і нові демократичні суспільства стали говорити про ступінь демократизму суспільства.
А, історія демократичних суспільств має такий сценарій розвитку: з часом досягнутий суспільством ступінь його демократизму (обсяг владних повноважень, які народ або його суттєва частина здійснює безпосередньо) стає недостатнім і виникає невідповідність між ступенями демократизму: між наявним ступенем і потрібним для подальшого позитивного розвитку суспільства. Під час такої невідповідності суспільство, як це було, наприклад, в часи "великої депресії", мучиться в пошуках нових змістів організації власного життя, кидаючись від однієї крайності до протилежної: від анархії до диктатури. Але в кінцевому рахунку все завершується підйомом до нового ступеню демократизму, що дозволяє стверджувати: "Історія людства від часів безпросвітного рабства і по цей день є історією зростання ступеню демократизму суспільного життя".
Сьогодні і в Україні є умови для того, аби її суспільство почало кидатись в крайнощі, витрачаючи час на те, щоб на практиці переконатися в нежиттєздатності будь-яких організаційних форм суспільного життя, крім демократичних з новим більш високим ступенем демократизму.
Таким чином, не можемо не визнати статтю "Грядёт Эпоха Вождей" такою, яка містить суттєво помилкові твердження і не враховує досвід людства в повному обсязі. Обидва із зазначених недоліків статті привели її автора до помилкового висновку: "Грядёт Эпоха Вождей". Але лише в гіршому випадку, якщо переляк втратити частину владних повноважень штовхне олігархів України в обійми ідеології епохи вождів, а народ не стане тому на заваді, то Україна ще довго буде продовжувати тупцювання на місці з постійним зануренням у морок безвиході. З огляду на це обговорювану статтю не можливо не визнати суспільно злоякісною!
Інша справа, якщо Україна скористається сучасними досягненнями соціології (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/06/blog-post.html) і здійснить народно-демократичну революцію. Тоді досить швидко і безболісно для переважної більшості громадян України і майже безболісно для іншої їх частини країна перейде від тупцювання на місці до жвавого маршу. Наслідком того маршу стане свобода України від олігархічної деспотії, заможність і впевненість в завтрашньому дні переважної більшості її громадян. Тож, всі, хто бажає жити в той час прекрасний, вимагаємо від можновладців:

ЗДІЙСНІТЬ ЗМІНИ
НАРОДНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ!

АБО ЙДІТЬ ГЕТЬ!

понедельник, 30 октября 2017 г.

ЛОЗУНГ МОМЕНТУ: "ПУСТОБРЕХИ, СТУЛІТЬ ПЕЛЬКИ"!


"Усе залежить від українців. Не можна від нас очікувати всього" - https://gazeta.ua/articles/politics/_use-zalezhit-vid-ukrayinciv-ne-mozhna-vid-nas-ochikuvati-vsogo-posol-ssa/800338?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=423. Абсолютно справедливі слова посла США в Україні. Їх справедливість підтримує і геніальність, і мудрість:
"Человек, помоги себе сам"! - Людвиг ван Бетховен;
"Если не я за себя - то кто за меня? А если я только за себя - то кто я? И если не сейчас - то когда?" - єврейський мудрець Хілель.
Але в Україні ледь не кожен, не залежно від набутих знань, вважає себе вправі подавати поради суспільству з приводу того, що йому слід робити, аби жити краще було всім і кожному громадянину України, хоча переважна більшість тих порад придатні лише збільшувати рівень шуму, за яким не чути розумних думок. От, так і живемо в можливості допомогти самим собі, але не в здатності почути розумні поради. Тож,
"ПУСТОБРЕХИ, СТУЛІТЬ ПЕЛЬКИ"!

пятница, 20 октября 2017 г.

ЧОГО ОЧІКУВАТИ ВІД МЕДРЕФОРМИ ПОРОШЕНКА-ГРОЙСМАНА?


ВИМАГАЄМО СПРАВЖНЮ МЕДРЕФОРМУ!

Те, що витворяє команда "реформаторів" Порошенка-Гройсмана під гаслами "Медична реформа" могло би бути смішним, аби не стосувалося нас, громадян України. Спочатку горе-реформатори без будь-якого виявлення причин негараздів системи охорони здоров'я, формують пакет змін, серед яких жодна не є реформою, а далі шаманством намагаються переконати себе і світ в тому, що так сформований пакет змін і є медрефомою. Тож не дивно, що провідні фахівці цих реформаторів, наприклад, представник президента  у ВРУ має "сміливість" сповіщати світу відверту дурню, – "Основна новела цього законопроекту – введення телемедичної послуги, телемедичного консиліуму, телемедичного консультування, здачі аналізів і передачі відповідної інформації. Для населення сільської місцевості це дасть можливість не чекаючи "швидкої", не їдучи в район, область чи Київ отримати напряму консультацію від кардіолога, отримати консиліум і швидкий висновок, кваліфіковану допомогу через протоколи, які найближчим часом доведуть до сільських лікарів. Це дасть можливість наповнити медзаклади села, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти відповідним обладнанням і медикаментами. Це прискорить надання медичної послуги мешканцям села", - сказала Луценко: https://gazeta.ua/articles/politics/_u-poroshenka-nazvali-osnovnu-novelu-medreformi/798734#comments.
І от вже маємо "радісну" новину: "19 жовтня Верховна Рада ухвалила в цілому законопроект про медичну реформу" - https://gazeta.ua/articles/politics/_medreforma-scho-chekaye-ukrayinskogo-paciyenta-i-likarya/798737. Так, той самий закон, яким запроваджуються зміни, жодна з яких реформою не є. І це було б смішно, аби долання негараздів охорони здоров'я в Україні не потребувало би саме реформ. Корумпованість системи охорони здоров'я, забюрократизованість її управління, позазаконні і далеко не завжди чемні відносини лікаря і пацієнта, ... заходами ухваленого закону не викорінюються. Відтак, на питання винесене в заголовок останньої згаданої тут статті – "Медреформа: що чекає українського пацієнта і лікаря" – є вичерпна відповідь: "Відсутність реформ". В умовах, коли відсутністю реформ країна доведена до межі, за якою її небуття, подальше зволікання з проведенням реформ є геноцидом її народу, покарання за який має нести бездарна команда горе-рефоматорів Порошенка-Гройсмана.
Так, медичну реформу не провів  жоден з попередніх урядів, але й те, що пропонує уряд Порошенка-Гройсмана реформою не є? Всі витоки негараздів системи охорони здоров'я залишаться незайманими після здійснення такої "реформи", а безкоштовні обстеження в умовах оплати лікування безпосередньо самим пацієнтом здатні лише збільшити кількість пацієнтів з гіпердіагнозами, що збільшить тепер вже узаконений потік коштів від громадян до закладів охорони здоров'я, а звідти і до можновладців, які за будь-яку ціну бажають залишатися непідконтрольними громадянам, аби тільки мати ті статки.
Єдина реформа сфери охорони здоров'я, якої вона об'єктивно потребує, аби позбутися власних негараздів і досягти значного покращання стану здоров'я переважної більшості громадян України, полягає в наступному:
- запровадити регулярне (раз на п'ять років) обрання громадянами керівництва райвідділів охорони здоров'я та формування керівництва обласних управлінь і міністерства охорони здоров'я обраними керівниками районних відділів охорони здоров'я з власного складу засобами самоврядування;
- надати виборцям право відкликати в будь-який час обраних ними керівників охорони здоров'я.
Всі інші зміни в системі охорони здоров'я після здійснення зазначеної реформи і навіть оптимізація закладів охорони здоров'я відбудуться набагато більш природним шляхом, ніж те пропонують "реформатори". Тоді навіщо депутати схвалювали псевдо реформу? Лише для того, щоб не зменшенням статків можновладців від офшорних і тіньових шахрайств, а зменшенням бюджетних видатків на охорону здоров'я десятків мільйонів громадян гарантувати МВФ повернення позик, які розкрадають самі ж можновладці. Але справою самих громадян є їх вибір між мовчазним терпінням такої наруги над собою та бездіяльністю і діями, спрямованими на заміну "реформаторів" на реформаторів?!