пятница, 16 февраля 2018 г.

НА КОГО ПОКЛАДАТИ НАДІЮ ГРОМАДЯНАМ УКРАЇНИ?

Чотири роки безуспішного правління теперішньої коаліції фракцій ВРУ, президента, уряду і майже бездіяльності опозиції переконливо довели, що громадяни України у справі покращання свого життя можуть розраховувати лише на себе. Ось, і нещодавно наші "доблесні" коаліціанти, президент, уряд у і не менш недолугі опозиціонери довели, що не варті наших голосів на виборах: перші по-дурнуватому видворили М. Н. Саакашвілі з України, а другі з цього приводу оприлюднили недолуге звернення.
Більш недолугого звернення в країні, яка захлинається без здійснення об'єктивно необхідних їй реформ, важко собі уявити. Де найефективніший захист і найкраща підтримка М. Н. Саакашвілі - вимога негайно розпочати виконання плану М. Н. Саакашвілі "ДРУГАЯ УКРАЇНА" (https://www.youtube.com/watch?v=EEDXPMEvde0) з додатками до нього, які є в статті розміщеній за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/06/blog-post.html!? Її не має і не має навіть згадки про таку вимогу!
Таким чином, громадяни України у справі покращання власного життя можуть розраховувати лише на себе та пам'ятати і діяти у відповідності з наступним:

воскресенье, 28 января 2018 г.

ЧОМУ ЕМІГРУЄТЕ? А ЧИ ВСЕ ЗРОБИЛИ, ЩОБ НЕ ЇХАТИ?


На ці питання шукали відповідь Київський міжнародний інститут соціології і журналісти «Дзеркало тижня». Підсумки їх пошуку підбито в статті «Кровотеча», розміщеній за адресою: https://dt.ua/internal/krovotecha-chomu-ukrayinci-pokidayut-svoyu-krayinu-267394_.html#
Не зважаючи на участь в формуванні змісту статті соціологів, в ній так і оголошені об'єктивні причини того, що "Кровотеча" є. Хоча статистика відповідей на окремі питання опитування впритул наближала соціологів до головного висновку: "Зазначена "Кровотеча" зумовлена в першу чергу відсутністю соціальної перспективи: жодна з політичних партій України не виявила об'єктивних перепон позитивному розвиткові українського суспільства та не запропонувала заходів з їх подолання. Цю недоробку соціологів журналісти заповнили поширеними міфами про недостатню суспільну активність громадян України, їх продажність на виборах, їх організаційну неспроможність, ...
"Але у поганого політика завжди народ не такий, не активний, не здатний на протест, ... А з якого приводу народ має проявляти активність? Безпредметна активність, то – метушня. Чи може предметом активності народу бути боротьба за певний розвиток країни? Може. Але народу ще навіть не запропонована програма такого розвитку. То якої активності від народу можна очікувати? Коли у 2004-2005 і у 2013-2014 був тільки натяк на таку програму, то народ без будь-чиїх спонукань проявляв активність. Тож не витрачайте даремно сил на спонукання народу, а, якщо спроможні, то створюйте дієві програми розвитку країни, виконання яких веде до покращання життя більшості громадян. Пропагуйте ті програми, агітуйте за їх втілення і ви матимете таку активність того самого народу, який ви сьогодні безпідставно звинувачуєте у пасивності, яку ви навіть і уявити не здатні." - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_540.html.
Тож, маємо принципову відповідь на питання – «ЧОМУ ЕМІГРУЄТЕ?»: «Бо невідомою є перспектива розвитку країни». Але ще не маємо відповіді на питання: «А ЧИ ВСЕ ЗРОБИЛИ, ЩОБ НЕ ЇХАТИ»? Для мене очевидною є відповідь: «Звісно, ні».
Почнемо з моральних аспектів. Справжній чоловік наводить бажаний йому порядок у власній хаті, а не їде в чужу, в якій вже наведено порядок, до якого він повинен призвичаїтись! Справжній чоловік вирішує проблему, а не залишає її вирішення дітям. І все це так, хоча на те ї розподіл праці щоб не кожен вмів безпосередньо сам наводити бажаний порядок в хаті. Але кожен здатен звернутися до відповідного фахівця, аби отримати відповідь на питання: «Який порядок слід навести в країні, щоб позбутися олігархічної деспотії і отримати заможність і впевненість у завтрашньому дні»? Кожен здатен, отримавши відповідь, вимагати від можновладців наведення в країні бажаного йому порядку або хоча б обирати лише тих депутатами, хто має виборчу програму = програму розвитку країни, виконання якої веде до наведення в країні бажаного йому порядку. Отже, бачимо, що зробити все, щоб їхати, можна лише навівши у власній країні бажаний тобі порядок. Але після цього зникає причина еміграції?!
Таким чином, тікати з власної хати в чужу ніколи не має сенсу тим більш, що відомо, що
«У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра».

пятница, 26 января 2018 г.

СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ЗМІН ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ


Оскільки саме життя суспільства ставить вимоги до фахових якостей учасників всіх його сфер, то між педагогами ведеться жвава дискусія з питання: "Як навчати, аби навчені задовольняли зазначеним вимогам"? Не стала виключенням з цієї закономірності і стаття ректор Національного Медичного Університету імені О. О. Богомольця професора К. М. Амосової: http://life.pravda.com.ua/columns/2018/01/24/228603/
Не можливо не погодитись з висловом Гаррі Ллойда Міллера, - "Читання лекцій – це такий чарівний процес, шляхом якого контент зошиту професора за допомогою ручки переноситься в зошит студента, не проходячи крізь мізки обох", - коли мова йде про лекцію, яку професор К. М. Амосова називає класичною і сутність якої складає в більш чи менш вдалий усний переказ змісту підручників.
Але ж є лекції оглядові, під час яких лектор проводить слухачів від початків вирішення наукових питань до їх сьогоднішнього стану. Крім того є лекції проблемні, коли лектор лише змальовує наукову проблему та позначає напрямки її можливого вирішення.
Інтелектуально активні Очевидно, що два останніх види лекцій, в порівняні з першим, переводять лектора і слухачів із так званого "стану магнітофону", в якому лектор відтворює раніше записане, а слухачі записують почуте, в стан суттєво більшої активності в спільному творенні учнями і педагогом нових знань у слухачів за допомогою лектора. Не викликає сумнівів і те, що ці два останні види лекцій необхідно поєднувати із семінарськими заняттями, які в цьому випадку є продовженням спільного творення нових знань в учнів за допомогою педагога, за активної участі обох учасників навчального процесу. Саме таке поєднання лекційних і семінарських прийомів навчання із засобами підвищення ефективності лекційного навчання, які зазначила в своїй статті професор К. М. Амосова, дає сьогодні найвищу якість засвоєння знань студентами усіх фахів і максимально сприяє формуванню творчої особистості учнів. А саме фахівці, які засвоїли знання до рівня володіння ними і здатні творчо вирішувати питання, які виникають в процесі їх фахової діяльності, є потребою сьогодення.
На жаль, суспільні відносини сучасної України не тільки не сприяють підготовці фахівців зазначеної якості, а максимально цій підготовці перешкоджають і в школах і у вишах. Тому зміна існуючих суспільних відносини України на ті, які б сприяли підготовці фахівців вищої якості для всіх сфер життя суспільства, є змістом реформи, якої об'єктивно потребує освіта України. На щастя, зміст зазначених реформ вже визначено: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_736.html. Одна біда – можновладці України ніяк не наважаться здійснити ті реформи. Відтак, громадяни, якщо бажають, щоб їх діти після навчання були конкурентно спроможними на ринку праці, то України мають надати її можновладцям імпульс достатній для здійснення об'єктивно необхідного реформування системи освіти країни!

воскресенье, 14 января 2018 г.

ПРО ЗВЕРНЕННЯ ЯВОРІВСЬКОГО ДО ПОРОШЕНКА



«АНТИКОР» — національний антикорупційний портал оприлюднив звернення Яворівського до Порошенка, в якому перший стверджує: «Вважаю, що здобув моральне право публічно говорити з вами» - https://antikor.com.ua/articles/214887-vvahaju_shcho_zdobuv_moraljne_pravo_publichno_govoriti_z_vami__javorivsjkij_napisav_vidkritij_list_p  Маю великий сумнів відносно правильності змісту цього твердження. І ось чому.
Моральне право публічно говорити з президентом має не той, хто на початку свого публічного звернення говорить, – "У Вас появляються можливість (і обов'язок!) після Майдану ... здійснити хоч дві-три фундаментальні реформи", – і завершує звернення питанням: "Чого ж іще бракує, щоб вивести Україну на твердь? Чого?". Президенту, Яворівському і ще, на жаль, дуже багатьом громадянам країни не вистачає знання змісту тих самих реформ, про який вони повинні були знати ще до рішення балотуватися на посаду президента або депутата ВРУ. Ці знання можна набути за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html

понедельник, 25 декабря 2017 г.

БУДІВЕЛЬНИКАМ СУСПІЛЬСТВА!

ПОБУДУВАТИ ДЕМОКРАТІЮ!

Останнім часом в Україні не видно краю, бажаючим пропонувати українському суспільству різні проекти його перебудови. І це не дивно для країни, яка понад два десятиліття має системне протиріччя в будові суспільства, але майже нічого не робить для подолання того протиріччя, а те, що робить, не покращує стан країни. Про саме протиріччя, його витоки і заходи здатні його подолати я вже писав і не раз (дивись, наприклад, це: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/07/blog-post_24.html). Але згадані пропозиції перебудови українського суспільства не підходять і близько до виявлення причин багаторічної відсутності прогресу стану України та пошуку заходів подолання тих причин. Як правило, автори пропозицій відразу без виявлення і пошуку переходять до пропозицій та переконування громадян в корисності суспільству тих пропозицій. Така діяльність тих авторів, як вже зазначалося (дивись, наприклад, це: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/10/blog-post_30.html) здатна лише збільшувати рівень марного шуму, за яким не чути розумних пропозицій.
Ось, і нещодавно знов довелося дискутувати з автором чергового соціального прожекту. Але частина того спілкування варта уваги усього суспільства. Тому далі я її оприлюдню у вигляді того діалогу який відбувся.
Виталий Локотарёв: «… Стосовно до удаваного протиріччя між бюрократією та демократією, гадаю ви помиляєтесь, коли наполягаєте на такому протиріччі. Більше того. мені здається, що це тільки форми одного загального явища. Всякий раз, коли бидло допускається до керування суспільством, (демократія) то власну безвідповідальність, та не компетентність, воно втілює у бюрократію. Бо у бидла не має ані мудрості, ані знань, для одноосібних рішень по суті будь чого. Тому для бидла критично важливі правила, процедури, "Апарат прийняття рішень" тощо. Від так, Всі наявні "Демократичні суспільства" По суті є самими складними бюрократичними апаратами. На противагу до демократії, наприклад наявні монархії, демонструють мінімальний бюрократичний апарат. Див. кількість апарату керування та примусу в різних країнах. (Вікіпедія)».
Олександр Миколайович: «Виталий Локотарёв, перш ніж з'ясовувати зв'язки між поняттями, розумно було б засвоїти ті поняття до рівня володіння ними. В мене є великий сумнів в тому, що ви користуєтесь термінами бюрократія і демократія в їх загальновизнаному значенні. Мінімальне розуміння цих термінів – це влада чиновників і влада народу відповідно.
За бюрократії найвищі бюрократи = чиновники не обрані, а призначені на посаду іншим чиновником обирають собі самого старшого чиновника, який наділяється владними повноваженнями призначати та усувати з посади чиновників найближчого кола ієрархічної піраміди з бюрократів. Всі інші призначення та усунення з посади аж до самої основи піраміди здійснюються старшими за посадою бюрократами. Головний бюрократ і найближче коло бюрократів взаємно контролюють один одного шляхом призначення і зміщення з посади. У всіх інших прошарках бюрократичної піраміди контроль відбувається тільки з гори в низ.
За демократії владні повноваження розпадаються на ті, які народ здійснює безпосередньо, і ті, які народ здійснює опосередковано. Відношення перших до других називають ступенем демократизму. Вся історія людства є історію зростання ступеню демократизму від безпросвітного рабства до повної (нічим не обмеженої) свободи. Контроль народу за здійсненням владних повноважень, якими він через конституцію наділяє депутатів і чиновників, здійснюється через їх обрання та відклик народом. Саме через розподіл владних повноважень та контроль їх виконання народ здійснює правління країною. Тобто здійснює ефективно те, на що здатна кожна кухарка і навіть бидло: вони розрізняють на власному життєвому досвіді зміни якості життя на рівні погіршилося або покращилося і у відповідності тим розрізненням обирають тих самих або інших депутатів і чиновників на строкових або дострокових виборах.

Тож, як бачимо, бюрократія і демократія не здається, а дійсно є формою одного спільного явища, яке називається системою державного правління, яка складається з трьох систем: системи розподілу владних повноважень; системи здійснення владних повноважень; і системи контролю за наслідками здійснення владних повноважень.
Крім того, негативна моральна оцінка бюрократії і позитивна моральна оцінка демократії призводять завжди до того, що бюрократія ховає власну тиранію за ширмою демократії  і одночасно намагається максимально обмежити демократичні права і свободи. Тому ступінь демократизму кожної країни є наслідком боротьби народу за розширення власних прав і свобод та намагань можновладців ті права і свободи обмежити. З огляду на сказане, не варто видавати мімікрію бюрократії за ганебне явище демократії і на цій підставі стверджувати, що "Всякий раз, коли бидло допускається до керування суспільством, (демократія) то власну безвідповідальність, та не компетентність, воно втілює у бюрократію."!
Про демократію і чисельність апарату. Непомірне зростання апарату в демократичних суспільствах говорить не про недостатність централізації і концентрації влади, а про недостатність ступеню демократизму, тобто недостатність підконтрольності депутатів і чиновників народу. Бюрократія завжди має бажання збільшувати власну чисельність, хоча б для того, щоб не почувати себе соціальною меншиною і мати можливість демонструвати свою могутність родичам і не тільки їм через влаштування їх на державні посади та наділення різними державними пільгами. Та і історія людства говорить за збільшення ступеню демократизму, а не за посилення централізації і концентрації владних повноважень.
Тож, як бачимо, знання усталених понять демократія і бюрократія та зазначених залежностей між ними достатньо, аби вичерпно і без суперечностей пояснити життя суспільства без використання такого суб'єктивного фактору, як бидло, чи менш емоційно виразного  "Народ в нас не такий". А відтак, мова тут не йде про знання всіх "відомостей про життя", а лише про знання, які вже стали надбанням сучасної науки. Але тут не має і "удаваного протиріччя між бюрократією та демократією", а є настільки ж очевидне протиріччя між ними, як і у випадку білого і чорного.
Таким чином, маємо нагоду черговий раз переконатися в тому, що марно життя вигадувати, підганяти під власні уявлення про нього або приписувати йому ті закономірності, яких воно не має. А для правильного вдосконалення суспільного життя слід вивчати науку про нього (соціологію) і саме життя!»!

понедельник, 4 декабря 2017 г.

ЧОМУ ПОСМІЛИВІШАЛИ МЕРЗОТНІ МУРАЄВИ?

ПОРТРЕТ "СПРАВЖНЬОГО" ПОЛІТИКА,
ДЛЯ ЯКОГО ВСІ - ЦЕ ОКРЕМІ ЗМІ РФ

 Вмотивована відповідь на питання заголовку статті мені очевидна: «Через відсутність в Україні реформ, об'єктивно необхідних їй для виходу на шлях сталого зростання». На жаль, ця відповідь не є очевидною переважній більшості можновладців, журналістів і громадян. Мені вже неодноразово доводилося роз'яснювати, що Україна, аби змінити тупцювання на місці на жвавий марш шляхом сталого зростання, має здійснити об'єктивно необхідні для тої зміни реформи: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/11/blog-post.html. На жаль, можновладцями України і до цього часу навіть і не оголошено про намір здійснити зазначені реформи. Натомість маємо якусь безглузду їх метушню, яку вони чомусь називають реформами. Наслідком саме цієї метушні маємо продовження тупцювання України на місці і зміну потявкування мерзотного Мураєва на його ж гучну заяву: "Где я был во время Майдана? В Киеве. Я не считаю, что это была революция — это был государственный переворот":  https://rian.com.ua/video/20171130/1029918099/skandal-evromaydan-revolucia-dostoinstva-video.html.
Так, дійсно, події в Україні, які увійшли в політичну лексику під назвою «Революція гідності» насправді революцією, швидкою радикальною зміною системи суспільних відносин, на жаль, не стали. Причини цього також мною виявлені: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/2.htm. Але жодна з тих причин не є підставою вважати, що в Україні на початку 2014 року відбувся державний переворот. То, що ж дозволило мерзотному Мураєву сказати: "Я не считаю, что это была революция — это был государственный переворот"?
Мураєв, як громадянин України має право вважати все, що йому заманеться, але він має і обов'язок нести відповідальність за свідоме поширення неправдивої інформації, яке може привести і вже привело на Донбасі, до людських жертв і значних матеріальних втрат. Саме до такої «інформації» належить, зокрема, і твердження про державний переворот в Україні на початку 2014 року.
Тим, хто введений в оману недолугим пропагандистом Мураєвим, здатним лише бездумно повторювати абракадабру путлера, повідомляю: "Державним переворотом є незаконне набуття влади". Якщо Мураєв має докази здійснення державного перевороту в Україні на початку 2014 року, то йому варто не по каналах брехливою пропагандою займатися, а з тими доказами письмово звертатися в прокуратуру з вимогою відкрити кримінальне провадження, бо в протилежному випадку він є співучасником державного перевороту в Україні на початку 2014 року. Вже цих зауважень достатньо, аби збагнути те, наскільки мерзотною особою є Мураєв.
Не кращим, а ще гіршим він стає від того, що вимагає дострокових виборів. Вимога дострокових виборів опозиційних політиків є суспільно позитивною лише в одному випадку: коли політична сила, якій ті політики належать має програму розвитку країни, а всі її зусилля по реалізації тої програми є марними. Чи має політична сила, якій належить Мураєв, програму розвитку країни? Очевидна відповідь - "Ні". Така програма політичною силою, якій належить Мураєв, не оприлюднена і жодної вимоги з тої програми навіть не оголошено, не говорячи вже про розгортання боротьби за її втілення. Є лише дурнуваті вимоги "федералізації України" і "введення в Україні другої (російської) державної мови", які вмотивовані лише безглуздим бажанням того, щоб росіяни почували себе в Україні так, наче вони живуть в РФ. А на питання, - "Чому ці вимоги є дурнуватими?" - я вже відповідав раніше: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_14.html.
Отже, маємо достатньо підстав аби вважати Мураєва мерзотою. На захист цієї мерзоти кинувся "великий" фахівець з питань життя суспільства Червоненко Є. А.: https://www.youtube.com/watch?v=Qj6SXOu7qpI з 19:35. Забувши про заяви очильників уряду Януковича-Азарова в грудні 2013 року про те, що Україна знаходиться на грані банкрутства, і навмисно випустивши з поля зору те, що наслідки в економіці країн значно віддалені від причин, цей «фахівець» не закликав здійснити об'єктивно необхідні Україні реформи, а закликав виправити стан економіки тим, що надати владні повноваження творити більшість і уряд достойним спадкоємцям бажань уряду Януковича-Азарова. Цей «фахівець» добалакався до того, що навіть не помітив, як закликав нас повернути зв'язки з РФ, які, за його ж словами, ми втратили через те, що РФ побудувала в себе заводи, які замістили наші.
На всі ці вибрики мураївців горе-патріоти відповіли заблокуванням приміщення каналу "NewsONE", замість того, щоб звернутися до суду с позовом до каналу "NewsONE" за поширення ним недостовірної інформації, яке призвело до людських жертв і значних матеріальних втрат.
Таким чином, бачимо, що ледь не напряму пов'язані сміливість мерзотних мураєвих і відсутність в Україні здійснення об'єктивно необхідних їй реформ: відсутність реформ призводить до продовження тупцювання України на місці, а тупцювання України на місці дозволяє мерзотним мураєвим, спекулюючи на цьому, сміливішати аж до закликів надати їм владних повноважень. Невже знов знайдуться громадяни України, які повірять мерзотним мураєвим і їх закликам, та проголосують за політичні партії, які не мають програми розвитку України!?

пятница, 1 декабря 2017 г.

НАВІЩО НАМ МІНІСТР, ЯКИЙ НЕ ЗДАТЕН НАВЧАТИСЯ?

КРАЙНОЩІ СПІВАЮТЬСЯ

Аваков знов продемонстрував власну нездатність навчатися: https://gazeta.ua/articles/politics/_minsk-ne-pracyuye-treba-prijmati-zakon-pro-kolaborantiv-avakov/806252. Вперше я помітив в нього цю нездатність ще на початку 2015 року під час обміну поглядами на реформування міліції. Наслідком того обміну стала стаття-попередження суспільства: "АВАКОВЩИНА – ГАНЕБНЕ ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА! (ЧИ ДОВГО ЩЕ ДОЗВОЛЯТИМЕМО НАС ДУРИТИ?)" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_396.html.
Який з Авакова реформатор? Час показав, що ніякий. Тепер він пробує себе в міждержавній політиці і дуже схоже, що матиме ті ж успіхи, що й в реформуванні міліції, тобто ніякі. Хоча б спочатку збагнув, що дасть зміна статусу терористів на колаборантів!? І перші, і другі є політичними борцями. Тільки відносно перших зазначено їх головний засіб боротьби, а відносно других вказана мета їх боротьби. І тих і інших РФ може захищати і захищає не знижуючи власний моральний статус, оскільки захищає боротьбу етнічних росіян проти утисків, що правда ті утиски існують лише в головах керівників РФ, але про те необхідна окрема розмова.
Інша справа, якщо почати називати речі власними іменами, тобто незаконні збройні формування почати називати бандитами. Про переваги заміни назви терористи на бандити читаємо в статті, яку находимо в Інтернеті за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/04/blog-post_16.html!