вторник, 18 июля 2017 г.

ЧОГО ОЧІКУВАТИ ГРОМАДЯНАМ УКРАЇНИ ВІД УРЯДУ?

__________ВИСТУП ЯЦЕНЮКА__________


Виступ Яценюка на урочистому засіданні Кабінету Міністрів України, присвяченому 100-річчю уряду України, дає розлогу відповідь на питання заголовку цієї статті, але не породжує оптимізму відносно покращання життя переважної більшості громадян України. Як відомо із статті, розташованої за адресою http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html, зазначене покращення відбудеться лише після здійснення народно-демократичної революції, тобто після швидкого значного підвищення ступеню демократизму державного правління. А що від імені домінуючих політичних сил країни пропонує здійснити Яценюк? Відразу скажу, що Яценюк пропонує втілювати зміни, які ведуть країну в зворотному напрямку і, відтак, матимуть протилежний вплив на стан життя громадян України. Якщо після здійснення народно-демократичної революції громадяни отримають свободу від олігархічної деспотії, заможність і впевненість в завтрашньому дні, то внаслідок втілення пропозицій Яценюка матимемо консервацію панування олігархів, злидні і впевненість в тому, що завтра жити стане ще гірше, ніж сьогодні.
Аби не бути голослівним, пропоную слухати сказане Яценюком, додавати до почутого мої коментарі і розмірковувати!
Яценюк (2:00 – 2:18 хвилини запису): "Ми знайшли в собі сили … поставити інтереси держави і нації вище, ніж особисті".
Коментар: "Об'єктивний інтерес країни полягає в здійснені народно-демократичної-революції, а особистий інтерес пануючих олігархів полягає в збереженні, в консервації існуючого стану, бо тільки він дозволяє олігархам безкарно збагачуватись надзвичайними темпами за рахунок узаконеного обкрадання громадян". Помічаємо, що Яценюк здатен пафосно брехати і не червоніти при цьому.
Яценюк (2:28 – 3:06 хвилини запису): "Треба відверто сказати, що рішення вищих державних посадових осіб не завжди отримують аплодисменти. Але так само відверто треба сказати: "Ми не для цього йшли в ці офіси". Ми не для того йшли щоб нам аплодували … і щоб дивитися на власні політичні рейтинги. Кожен з нас ішов для того, щоб зробити те, що він вміє, те, в що він вірить, і те, що потрібно для країни на цьому історичному етапі.".
Коментар: "Так само відверто треба сказати і про те, що не для того ми їх обирали, а вони давали згоду бути обраними, аби нам було кого лаяти. Ми з великим задоволенням аплодували б їм за позитивні наслідки їх діяльності навіть після пережитих негараздів, про які вони нас попередили і пояснили неминучість тих негараздів. Але не маємо, а ні серйозних з роз'ясненнями попереджень, а ні щонайменшого тривалого поліпшення життя переважної більшості громадян. Саме від того очікування урядом яценюків аплодисментів є безпідставним, а рейтинги не цікавлять їх, бо безпосередньо не впливають на життя можновладців: збагачувались і збагачуються не зважаючи на рейтинги і на те, в що вони вірять, і на об'єктивно потрібне для позитивного розвитку країни на цьому історичному етапі.
Яценюк (3:39 – 5:48): "Які зараз виклики стоять … я думаю, що треба більш глобально подивитися на ситуацію. Для України чітко визначено її місце. Це місце в єдиній європейські сім'ї. … Друге – це питання української безпеки. … І саме тому Україні необхідно продовжувати реформу збройних сил для того, щоб збройні сили повністю відповідали стандартам альянсу. І третє – те, що стосується управління державою.".
Коментар: "З глобального погляду можновладців України не видно, як ними взято до уваги те, що через невирішеність протиріччя між капіталістичною економікою і успадкованою від СРСР системою державного правління імені Сталіна маємо наслідками:
- неготовність України бути членом ЄС і відсутність через те бажання країн ЄС прийняти до свого складу Україну;
- неготовність України бути членом НАТО і відсутність через те бажання країн НАТО прийняти до свого складу Україну;
- недолугу управлінську діяльність держави, точніше – можновладців України.
Зазначене не взяття до уваги можновладців України є однією з причин відсутності справжніх реформ в країні, яка без них вже захлинається. А друга причина, яка за важливістю є першою, полягає в тому, що народно-демократична революція руйнує вщент теперішній стан можновладців: перетворює їх з панів над народом в його слуг.
Яценюк (3:39 – 5:48): "Я думаю, що мене тут більшість підтримує з колег. Кабінет Міністрів є вищим органом виконавчої влади в країні. Прем'єр-міністр є вища посадова особа виконавчої гілки влади. Настав час навести лад у системі управління державою. Дво- чи три- владдя в країні призводить до безвладдя і безвідповідальності. Зміни до чинної української Конституції є невідкладними. Уряд має нести всю повноту відповідальності перед народом і мати відповідні права для того, щоб реалізовувати державну політику. Міністри - це політичні фігури, які мають підтримку Парламенту і можуть реалізувати власну програму реформ.
Тому необхідна зміна системи адміністративного управління, яка би передбачала відновлення балансу влад у країні, формування інституту Президента як національного арбітра, котрий знаходиться над процесом. Виконавча гілка влади – це Кабінет Міністрів. Законодавча гілка влади – це Верховна Рада України. І судова гілка влади, яку ми щойно почали реформувати через зміни до Конституції і обрання нового складу Верховного суду України як найвищої судової інстанції країни. Це і є основа демократичної держави.".
Коментар: "Як з розподілу владних повноважень між можновладцями державних органів випливає те, що настав час навести лад у системі управління державою, знає лише Яценюк і більш ніхто. Не менш видатні знання має Яценюк про дво- чи три- владдя в країні. В Україні обирається один парламент, який утворює з власного складу одну коаліцію, яка обирає один уряд, для виконання програми розвитку країни, яку погодили учасники коаліції. Депутати ВРУ підзвітні і раз на п'ять років підконтрольні громадянам України, а уряд підзвітний і підконтрольний ВРУ постійно. Де тут розташуватися дво- чи три- владдю знає лише Яценюк, а більш ніхто. І з тих ексклюзивних знань Яценюка невідомим чином він виводить, що зміни до чинної української Конституції є невідкладними і полягають в наступному:
- "Уряд має нести всю повноту відповідальності перед народом"? (Як? Чому не потрібен парламентський контроль над урядом?);
- "Уряд має … мати відповідні права для того, щоб реалізовувати державну політику" (яку виробив хто? Очевидно, що все це заявка на збільшення владних повноважень уряду, але за чий рахунок?);
- "Міністри - це політичні фігури, які мають підтримку Парламенту і можуть реалізувати власну програму реформ." і плювати на те, за які програми голосували громадяни, обираючи депутатів ВРУ (от до чого доводить соціальне прожектерство, поєднане з бажанням панувати).
І якщо ви ще не зовсім збожеволіли від прожектів Яценюка, то висновок зроблений ним з тих прожектів вас доконає: "Тому необхідна зміна системи адміністративного управління, яка би передбачала відновлення балансу влад у країні, формування інституту Президента як національного арбітра, котрий знаходиться над процесом.". Іншими словами, повноваження президента передаємо урядові, а президента наділяємо повноваженнями судді.
Що це все означає, як не концентрацію владних повноважень в уряді з одночасним виведенням його з під ефективного контролю будь-кого?! Але щоб ви так не думали, Яценюк наллє вам щедрою рукою демагогічної води і все сказане ним підсумує так: "Це і є основа демократичної держави.". Оскаженілий від "сміливості" думок Яценюка народ мовчить. Завіса.
Цей акт з життя українського суспільства завершився, та продовжують жити громадяни і мають вирішити дилему: дозволити планам Яценюка і Ко здійснитися, а громадянам при цьому отримати життя гірше, ніж маємо, або здійснити народно-демократичну революцію і отримати свободу від олігархічної деспотії, заможність, впевненість в завтрашньому дні, бажання країн ЄС і НАТО того, щоб Україна долучилася до їх спільноти, …

пятница, 14 июля 2017 г.

ПРО ПРОВАЛИ І СУСПІЛЬНУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ


Як повідомила «Європейська правда», маємо «Безперспективний саміт: як Євросоюз заблокував європейську мрію України». Очевидно, що це є суттєвим провалом в діяльності уряду Порошенка-Гройсмана. Спрацювало футбольне правило: "Не забиваєш ти, заб'ють тобі". Квола і безініціативна внутрішня і зовнішня політика урядів Порошенко-Яценюк і Порошенко-Гройсман не могла не привести і привела до безперспективного саміту Україна – ЄС 2017 року.
Відомими Поршенку, Яценюку, Гройсману і багатьом депутатам ВРУ є об'єктивно необхідні Україні реформи (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), здійснення яких здатне крім всього іншого ще й суттєво приборкати корупцію в ній, навіть не започатковані. Зовнішньо політичні ініціативи України, виконання яких наближає мир в Україні (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_179.html), її урядами навіть ще не почали розглядатися. Відтак, ніякого іншого наслідку такої урядової бездіяльності не варто було і очікувати громадянам України.
Отже, українці, аби небезпідставно сподіватися на краще життя, маємо вирішити дилему: або будемо вимагати від уряду початку здійснення зазначених реформ та ініціатив, або будемо домагатися дострокових виборів президента і ВРУ та оберемо таких, які почнуть виконання тих реформ та ініціатив з дня, наступного після їх обрання. В протилежному випадку, тобто не зробивши зазначений вибір і не втілюючи його в життя, продовжуючи суспільну бездіяльність за наявності більше 260 політичних партій, українці будуть плентатись шляхом провалів в будь-якому напрямку!
Таким чином, громадяни України, сьогодні, як ніколи наше щастя  в наших руках: знаємо хто і що має зробити, аби ми мали щастя.
ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ, ДО РОБОТИ!

четверг, 13 июля 2017 г.

ОПТИМІСТИЧНА ТРАГЕДІЯ "ШЛЯХ УКРАЇНИ В ЄС"

(Ідея П. М. Поліщук)


Дійові особи:
Мудрий український народ (МУН);
ЄС.

Дія І

Посеред Європи, на сцені двоє: МУН і ЄС.

МУН: Приймайте нас хутко до себе, бо ми оце бовталися 25 років, а тепер вирішили йти до вас.

ЄС: Треба провести системні реформи.

МУН: Які саме за змістом?

ЄС: Такі, щоб стали схожими на нас.

МУН: А нічого, що ми будемо схожі лише зовні і такі реформи будуть лише на шкоду переважній більшості нас?!

ЄС: Як це?!

МУН: А які пропозиції, такі і наслідки їх реалізації. Ви запропонували реформи, не цікавлячись причинами нашого стану і бажаними нам результатами, та щей дивуєтесь, що реалізація ваших пропозиції призведе до результатів, які лише за формою відповідають вашим бажанням.

ЄС: То, що ви пропонуєте?

МУН: Аби ви врахували, що ми лише в 1861 році отримали указ царя про скасування кріпацтва, а вже в 1917 році пішли шляхом СРСР. Відтак, ми не мали тих сторіч в які ви йшли до свого теперішнього стану. Тому законодавче запровадження в нас ваших порядків позбавлено підґрунтя (вікового досвіду народу). Таким чином, аби нам наздогнати вас у суспільному розвиткові, ми маємо здійснити такі реформи, які поставлять Україну у відношенні того розвитку попереду планети всієї:   http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_565.html.

ЄС в роздумах мовчить.

Дали буде.

понедельник, 3 июля 2017 г.

ЯК ВИГЛЯДАЄ РЕФОРМАТОР?

Ні, так виглядає "реформатор", який не має щонайменшого уявлення про те, які зміни називаються реформами і яких саме реформ об'єктивно потребує Україна для переходу від багаторічної стагнації до свободи від олігархічної деспотії, суттєво приборканої корупції, заможності та впевненості у завтрашньому дні переважної більшості громадян України. Відтак, актуальним залишається питання: "ЧИ ДОВГО ЩЕ БУДЕМО ТЕРПІТИ НЕДОЛУГИЙ УРЯД ГРОЙСМАНА?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/04/blog-post_26.html

пятница, 30 июня 2017 г.

В УКРАЇНІ МОЖЛИВА СПРАВЖНЯ РЕВОЛЮЦІЯ (ПРО "ДРУГАЯ УКРАЇНА" – ПЛАН СПАСЕНИЯ УКРАИНЫ М. Н. СААКАШВІЛІ)

  - НІ, ДАВАЙ МІНЯТИСЯ!

       За адресою - https://www.youtube.com/watch?v=EEDXPMEvde0. - 28 червня 2017 року оприлюднено план команди М. Н. Саакашвілі, "Другая Украина". Цей план, дійсно, міг би врятувати Україну від занурення у безвихідь і навіть стати планом революційних змін, але, на жаль все те, що пропонує здійснити Саакашвілі не утворить нову (по відношенню до сьогоднішньої) стійку систему суспільних відносин. Це означає, що все, чого команді Саакашвілі вдасться досягти неймовірними зусиллями почне руйнуватися (повертатися до попереднього стану) з дня досягнення. Аби цього не трапилося і пропоновані Саакашвілі зміни набули вдосконалених професіоналами форм, необхідно "зробити чинним:
- закон про референдум, в якому втілено обов'язковість рівності агітації за і проти;
- закон про формування ЦВК шляхом обрання облрадами і радою АР Крим по два її члена (один від партій більшості у ВРУ, а другий від партій меншості) та формування окружних та дільничних комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних громадян;
- закон про вибори, в якому втілена гібридна виборча система;
- закон про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;
- закон про обрання кожні п'ять років всіх суддів народом;
- закон про відкликання судді в будь-який час його виборцями;
- закони про обрання народом кожні п'ять років керівництва прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я від райвідділу до генерального прокурора і відповідного міністра;
- закони про відкликання у будь-який час обраних керівників прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;
- закон, який визначає для всіх податків наступний порядок: податкова служба країни здійснює ведення реєстру доходів фізичних і юридичних осіб та формує податкові квитанції і надсилає їх платнику податків; податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування певної їх частини податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х – число, визначене законом;
З наданням чинності зазначеним тут законам та проекту "Конституція України" (розміщено за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post.html), в Україні відбудеться народно-демократична революція, в наслідок якої утвориться система суспільних відносин, незмінність якої гарантована особливим порядком ухвалення та змін розділу I «ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ», розділу II «ЗАСАДИ ДЕМОКРАТІЇ», розділу IІІ «ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА» і розділу XII «ПРИЙНЯТТЯ І ВВЕДЕННЯ В ДІЮ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ» проекту "Конституція України": виключно загальноукраїнським  референдумом. Це з одного боку.
З іншого боку, з наданням чинність проекту "Конституція України" ВР відносно свого складу і спрямованості діяльності потрапляє під постійний контроль народу, а уряд під контроль ВР. Відтак, уряд України опосередковано і безпосередньо відносно МВС, МОУ і МОЗУ стане контрольованим народом.
Все це утворює обставини, за яких уряд України без додаткових спонукань від народу залюбки і максимально професійно в стислі терміни втілить в життя оптимізації декількох систем: системи державного управління, системи надання державних послуг громадянам, системи внутрішніх справ, системи освіти, системи охорони здоров'я, …, одним словом, все те, що команда Саакашвілі вже запропонувала здійснити в сфері державного управління. А незалежні від можновладців судові і правоохоронні органи стануть послідовними і неухильними борцями з порушниками законодавства, наприклад, з корупціонерами скрізь і без будь-яких додаткових бюрократичних годівниць на кшталт НАБУ, НАЗК, Спеціалізований Антикорупційний Суд, ...
Таким чином, лише поєднавши виконання пропонованих командою Саакашвілі зміни зі змінами системи суспільних відносин, які відбудуться з наданням чинності переліченим тут раніше законам, тобто здійснивши народно-демократичну революцію, Україна вийде з багаторічної стагнації на шлях довгострокового сталого зростання, на якому переважна більшість громадян отримає свободу від олігархічної деспотії, заможність і впевненість у завтрашньому дні. І це щастя переважної більшості громадян України перебуватиме в їх руках доти, доки вони не випустять його з власних рук. 
Але його ще треба завоювати, отримати до рук переважної більшості громадян через перетворення команди Саакашвілі в політичну партію демократичного спрямування, через те, що ця партія стане ядром впливової політичної сили, через завоювання цією силою більшості у ВРУ та ухвалення нею всіх законодавчих змін, про які йшла мова в цій статті. Відтак, громадяни України, нам всім відомо все необхідне і достатнє для здійснення народно-демократичної революції, після чого будемо жити набагато вільніше, заможніше і впевненіше. Залишилася дрібничка: здійснити зазначені тут зміни і буде нам щастя.
ДО РОБОТИ, ГРОМАДЯНИ!

воскресенье, 14 мая 2017 г.

УКРАЇНО, ЯКЩО БАЖАЄШ СОБІ ПРОГРЕСУ, ТОБІ НАЛІВО!

    ЗАЖИВЁШЬ, ЕСЛИ БЕЗ КПРФ И КПУ   

Вчора відомий бізнесмен і політичний діяч (з 2.03.2014 по 3.02.2015 — голова Харківської обласної державної адміністрації) Балута І. М. поділився враженнями від участі в обговоренні теми «Розвиток України. Суспільно-економічні інструменти змін», яке відбулося в Києві в "Інституті Майбутнього": https://www.facebook.com/balutai/posts/846255075529608. Реагуючи на ті його висловлювання, які мають програмовий характер, слід зауважити наступне. Ігор Миронович, вибачте, але одне з трьох: або ви свідомо виконуєте замовлення далеко не порядних осіб, або взялися обговорювати питання, з яких не маєте відповідної освіти.
Питання земельної реформи і змін пенсійної системи можуть бути пов'язані правими партіями, але зовсім не так, як ви про це написали. Першим кроком ці партії, знаходячись при владі, в супереч чинному законодавству запровадять ринок землі. В супереч чинному законодавству, бо чинною є Стаття 13 Конституції України, згідно з якою земля України належить її народу і він її нікому у власність не передавав, а ринок землі можливий лише між багатьма, а не єдиним власником землі! Більш докладно про необхідність і можливість України мати ринок її землі читаємо за посиланням: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/05/blog-post.html.
Крім того, ринок землі потрібен виключно для зиску власників землі від її продажу та перепродажу, а тому, якщо цей ринок і додаватиме в пенсійний фонд щось, то лише через пенсійні внески працівників суспільно непотрібних закладів: земельний банк, управління кадастру, управління ведення обліку земель та дозволів на їх продаж, ... Відтак, і ваші аргументи на суспільну користь запровадження ринку землі є доволі сумнівними і, як побачимо далі, навіть суспільно шкідливими. Отже, таке реформування земельних відносин буде дійсно болісним переважній більшості громадян і вкрай радісним нікчемній купці бізнесменів, яка буде законно збагачуватись на продажі землі.
Так звана "пенсійна реформа" правими партіями бачиться лише, як збільшення пенсійного віку і запровадження накопичувальної пенсійної системи. Але і збільшення, і запровадження є не реформою, а, в кращому випадку, – реорганізацією, користі від якої для переважної більшості громадян не має. Зокрема, підвищення пенсійного віку дає лише тимчасове вирішення питання балансу пенсійного фонду за рахунок відтермінування почату отримання пенсії для частини громадян. А запровадження накопичувальної пенсійної системи в реальному житті позбавить державу обов'язку вирішення питання пенсійного забезпечення, переклавши це рішення на плечі майбутніх пенсіонерів, але не передавши їм ті, кошти, які сьогодні надходять до пенсійного фонду. Тож, як бачимо, і ці зміни є болючими для переважної більшості громадян, та не сприяють на зміні стану України в напрямку виходу її на шлях сталого позитивного розвитку.
З огляду, на сказане, переважна більшість громадян України не має підстав для того, щоб терпіти згадувані тут болісні зміни, на здійснені яких наполягають праві партій, оскільки зазначені зміни лише погіршать життя цих громадян. 
Але покращання життя переважної більшості громадян України є об'єктивно необхідним, якщо бажати існування України та її розквіту! А чи може таке покращення відбудеться через реалізацію сьогоднішніх пропозицій лівих партій? На жаль, ні, бо їх пропозиції не мають суттєвих відмінностей від пропозицій правих партій і на додаток ще й пересичені популістськими закликами, які, як відомо, на хліб не намажеш. 
Тож, на жаль, але всі політичні партії України самі потребують значних змін, аби стати спроможними формувати справжні програми розвитку суспільства, виконання яких виведе його на шлях сталого позитивного зростання: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_53.html.
Але поряд з усім цим безпросвітнім мороком, який оповив Україну, маємо програмові засади (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), які, якщо їх поставити в центр діяльності лівої партії, можуть бути здійснені, що безболісно приведе переважну більшість громадян України до свободи від олігархічної тиранії, до заможності і впевненості у завтрашньому дні. Тож, справа лише за тим, щоб зазначені програмові засади перетворилися в програму лівої партії, яка буде ту програму наполегливо і професійно виконувати ...

вторник, 9 мая 2017 г.

ЯК ПРОВЕСТИ ЗЕМЕЛЬНУ РЕФОРМУ НА КОРИСТЬ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬ

Розгорнута урядом Порошенка-Гройсмана одностороння агітація за проведення в Україні земельної реформи, змістом якої є запровадження ринку землі України, і жваве обговорення питання – "Як провести земельну реформу на користь українців?" – в ЗМІ (дивись, наприклад, http://glavcom.ua/columns/viktornebozhenko/yak-provesti-zemelnu-reformu-na-korist-ukrajinciv-413579.html) потребують роз'яснення усталених хибних, а не рідко і шахрайських думок з цього приводу та виявлення об'єктивних необхідності здійснення та змісту змін правових положень, якими визначається порядок функціонування землеробства.
Першим з шахрайств, до яких вдаються можновладці, є їх нагадування всім, що Україна ледь не остання з країн світу де не має ринку землі. Цим не забрудненим відповідною вищою освітою можновладцям варто, перед нагадуванням комусь, самим пригадати, що ринок будь-чого стає можливим лише за наявності приватних власників того будь-чого, а в Україні за Конституцією її земля перебуває в суспільній власності її нарду. Відтак, запровадженням ринку землі в Україні не можливе без попереднього здійснення приватизації землі, якщо її власник, народ України, дасть на те згоду.
Другим з шахрайств, до яких вдаються можновладці, є їх твердження про наявність вимоги МВФ: здійснити земельну реформу шляхом запровадження ринку землі. Насправді ж, не МВФ вимагає, а уряд Порошенка-Гройсмана дав МВФ (в якості гарантії повернення позики МВФ) зобов'язання здійснити запровадження ринку української землі. Саме цим зобов'язанням вичерпно пояснюється  вже згадувана тут шалена, нав'язлива, одностороння агітація від уряду Порошенка-Гройсмана.
Але чи є запровадження ринку української землі об'єктивною потребою життя українського суспільства? Аби не входити в тонкощі соціологічного дослідження цього питання, дамо його формулювання в практичній площині: "Хто і який саме зиск матиме від запровадження ринку української землі"? Виявляючи відповідь на це питання, ще в липні 2011 року було написано, що головним змістом запровадження ринку української землі є отримання олігархами = можновладцями-бізнесменами зиску від перепродажу землі та під гамір "навколо купівлі продажу землі крім існуючих бюрократичних контор буде утворено ще декілька: земельний банк, управління кадастру, служба запис дня, служба випис дня, служба перепис дня і т. д., і т. п.
Але все це на користь жменьки громадян, до якої належать виключно бюрократи-капіталісти. А що іншим? А нічого. Отож вирішуйте самі, – хто така Україна (ви чи вони)? – навіщо Україні ринок землі? – Може заощадимо на референдумі, нових конторах-годівницях бюрократів і обійдемось орендою?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_73.html.
З тих часів і по цей день прихильники запровадження ринку української землі так і не спромоглися знайти хоч одну позитивну річ, яку отримає переважна більшість громадян України від того запровадження, хоча весь цей час обговорення питання про зиск переважної більшості громадян України від запровадження ринку української землі тривав і я приймав в ньому активну участь. То, може того зиску для переважної більшості громадян України не існує в природі, а відтак, не має і об'єктивної потреби в здійсненні земельної реформи, зокрема, і в запровадженні ринку української землі?
Аби відповісти на це питання візьмемо до уваги те, що "Реформа … відбувається за умови неможливості при існуючому стані суспільства мати позитивний розвиток країни або сфери суспільної діяльності. Метою реформування є досягнення нового стану суспільства, в якому перешкоди позитивному розвитку, які існували в попередньому стані суспільства, в його новому стані існувати не можуть;" - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0. Відносно наявності перепон позитивному розвиткові України і заходів їх подолання вже відомо: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html. Однак, не має аналогічних відомостей про землеробство. Більш того, показники розвитку землеробства в Україні не викликають тривоги (дивись, наприклад, https://agropolit.com/news/4400-agrarniy-sektor-vryatuvav-grivnyu). Відтак, не маємо ніяких підстав які вказують на об'єктивну необхідність здійснити реформування земельних відносин, хоча певні складнощі в роботі землеробів існують, однак ті складнощі, як буде показано далі, можна усунути не вдаючись до реформування.
Однією з тих складнощів є невизначеність, точніше, деяка неоднозначна визначеність земельних відносин. З одного боку, маємо Статтю 13 Конституції України: "Земля, її надра, … є об'єктами права власності Українського народу.". Це означає, що земля України перебуває в суспільній власності. А з іншого боку існує паювання землі, земельні акти, мораторій на продаж землі, бажання запровадити ринок землі, тобто здійснити шахрайськими засобами приватизацію землі, як це було зроблено з державними підприємствами, …, не зважаючи на те, що в Статті 8 Конституції України сказано:
"В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.". Відтак, всі законодавчі акти, які суперечать Конституції є нікчемними, як і дії, здійснені на підставі тих законів. Це означає, що є протизаконним паювання землі на правах власності паїв і так само є протизаконною видача актів про власність на землю, а самі акти є нікчемними.
Але все це створює каламутну воду, в якій шахраї при владі та всі, хто бажає отримати дармові статки на продажі та перепродажі землі, вдаючись до словоблудства, проштовхують запровадження ринку землі не зважаючи на втрати переважної більшості громадян. Це по-перше. А по-друге, як вже зазначалося, не існує об'єктивної необхідності здійснювати реформування земельних відносин, тобто для перетворення суспільної власності на землю в приватну, або іншими словами не має об'єктивної необхідності для здійснення приватизації землі. Це з одного боку. А з другого боку, є деяка неоднозначність в стані земельних відносин, яка викликає невпевненість землеробів у власній діяльності: сьогодні посієш, а завтра можуть відібрати врожай, бо посіяв не там де мав право.
Аби в умовах чинності Статті 13 Конституції України надати земельним відносинам однозначної визначеності, а землеробам впевненості в їх діяльності, достатньо буде ухвати декілька законів, в яких бажано не залишити навіть шпаринки для свавілля чиновника. До тих законів належать: про безстрокову оренду землі з правом її успадкування тими, хто її обробляє; про порядок набуття оренди землі; про порядок використання землі орендарем; про порядок і обсяги оплати за оренду землі, …
Таким чином, Україна об'єктивно не потребує приватизації землі та запровадження в подальшому ринку землі, а незначна законотворчість ВРУ створює однозначну визначеність умов ефективної діяльності хліборобів і їх впевненість у завтрашньому дні, а про творення ефективної діяльності всього суспільства  ми вже сказали тут раніше. Отже переважна більшість громадян України, аби не втратити від реформування земельних відносин за намаганнями уряду Порошенка-Гройсмана, має вимагати від можновладців: "Припиніть шахрайства навколо реформування земельних відносин шляхом приватизації землі і запровадження її продажу та негайно ухваліть всі необхідні для впевненої роботи  хліборобів закони"!