ЗУСТРІЧАЮЧИ ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ 2018 РОКУ

 ЩЕ НЕ ДОСЯГНУТИЙ УКРАЇНОЮ 
 РІВЕНЬ ДЕМОКРАТІЇ 

Незадовго до Дня Конституції України цього року, як і раніше, не має недоліку в оприлюднених позиціях політиків відносно необхідності укласти Суспільний Договір і прийняти нову Конституцію України. Шкода тільки, що захопленні питаннями Суспільного Договору і нової Конституції України майже нічого не говорять про причини, з яких випливає об'єктивна необхідність прийняття нової Конституції і обов'язковість її прийняття лише після укладання Суспільного Договору невідомого змісту. Не стали виключенням з цих правил і твердження Віталія Повха, висловлені ним в ефірі інтернет-телебачення Activetv.media: https://www.youtube.com/watch?v=S3G9de0YVKo&feature=share.

Аби збагнути з ким маємо справу достатньо прочитати одне речення: «На думку Віталія Повха, громадянське суспільство вже давно перетворилося на четверту гілку влади». От так політикан мимохідь стовбур влади перетворює в одну з її гілок, які він собі напевно уявляє як висячі сади Семіраміди, які не потребують стовбурів. А вся характеристика стану України ним зведена до займенника – «такий»: «ситуація в Україні дійшла такого стану». І на підставі такого «глибокого» аналізу стану України політикан робить висновок: «необхідно заново укласти новий суспільний договір». Не звертаючи увагу на тавтологію – «заново укласти новий», - зазначимо, що і інші пропозиції В. Повха про порядок укладання договору і схвалення нової конституції, обґрунтовані ним не більш ретельно, ніж визначення стану України. На жаль, у визначені стану України, і об'єктивної необхідності змінити його шляхом укладання суспільного договору і ухвалення нової конституції переважна більшість можновладців, експертів та журналістів недалеко пішли від В. Повха, чому маємо розлоге підтвердження всією передачею «Український формат» - https://www.youtube.com/watch?v=gySqr2Gz-FE&list=UU9oI0Du20oMOlzsLDTQGfug. Не кажучи про інші, одне тільки твердження Карасьова в цій програмі про неповноцінність суспільного договору в Конституції 1996 року вартує меси.

Насправді ж, сьогоднішній стан України характеризується і визначається невирішеністю протиріччя її систем: економічної і державного правління. Через зазначену невирішеність розвиток України вже третє десятиліття характеризується словами – тупцювання на місці, а вона сама займає провідне місце серед країн світу за рівнем корупції. Аби вирішити зазначене протиріччя, необхідно змінити хоча б одну із згаданих систем. Нагадаємо, що система державного правління складається з трьох систем: системи розподілу владних повноважень між можновладцями і народом, і між самими можновладцями; системи виконання владних повноважень; системи контролю виконання владних повноважень. Що стосується змісту економічної системи, то там ситуація набагато складніша, за щойно нагаданий зміст системи державного правління. К. Марксу знадобилося три чималі  томи, аби описати економічну систему капіталізму в його творі «Капітал». Отже очевидно, що вирішити згадане міжсистемне протиріччя легше, здійснивши зміни системи державного правління, наприклад, такі: http://sociologiyau.blogspot.com/2018/03/blog-post_30.html, ст. 5. З огляду на зміст магістрального шлях розвитку людства, а ним є зростання ступеню демократизму системи державного правління, зазначені зміни також має сенс здійснити.

Очевидно, що ці зміни є реформами, яких об'єктивно потребує Україна для суттєвого приборкання корупції та переходу власного розвитку від тупцювання на місці до жвавого маршу шляхом зростання. Це з одного боку. А з іншого боку, втілення цих реформ не можливе без відповідних змін Конституції України. Не менш очевидно, що дотриматись системності такої кількості змін конституції легше шляхом ухвалення нової конституції. Якщо до цього додати, що нова конституція може мати дві частини (дивись http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post.html), перша з яких має наступні розділи:  Преамбула,  Розділ I ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ, Розділ II ЗАСАДИ ДЕМОКРАТІЇ, Розділ IІІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА і ухвалюється всенародним референдумом, а друга містить всі інші розділи і приймається ВРУ, то отримаємо нову Конституцію України, перша частина якої за сутністю є Суспільним Договором, який ухвалений, на відміну від його аналога в чинній Конституції 1996 року народом безпосередньо. Отже, маємо необхідні і достатні підстави для зміни Конституції України, втілення яких суттєво приборкає корупцію в Україні, позбавить її олігархічної деспотії та перетворить українських можновладців з начальників над народом в його найманих слуг, а все це зробить переважну більшість її громадян заможними та впевненими у завтрашньому дні. Залишається без відповіді лише одне питання: «А як досягти зазначеного втілення»?

Оскільки ще ніякими шляхами не намагалися здійснити те втілення, то варто почати те втілення з добре відомих науці-соціології шляхів: одна або декілька політичних партій ставлять в центр власної діяльності питання про надання чинності зазначеним законам та відповідним змінам Конституції; через пропаганду (широке роз'яснення) необхідності і корисності для громадян зазначених тут раніше правових змін та через агітацію за втілення тих змін в життя така партія перетворюється на впливову політичну силу; для впливової політичної сили не є складним завоювання на виборах важелів влади; а їх використання дозволяє здійснити зазначене тут раніше втілення.

«А як же спонукати хоч одну політичну партію поставити в центр власної діяльності питання про надання чинності зазначеним законам та відповідним змінам Конституції»? Соціологія повідомляє, що для цього достатньо громадянам голосувати на виборах депутатів виключно за кандидатів тих партій, виборча програма яких містить план надання чинності зазначеним законам та відповідним змінам Конституції.

Таким чином, маємо все необхідне і достатнє для того, аби припинити недолугі балачки про укладання Суспільного Договору і схвалення нової Конституції України, та розпочати здійснення означених тут раніше практичних кроків до позбавлення від олігархічної деспотії та набуття переважною більшістю громадян України заможності та впевненості у завтрашньому дні!

ЧОМУ Я НЕ ПІДПИСАВ ВІДКРИТОГО ЛИСТА ДО ЛІДЕРІВ ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ?

. ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПІВ  

  –    КОРОЛІВСЬКА    ОЗНАКА  

20.06.2018 отримав «Відкритий лист до лідерів демократичних сил про об’єднання зусиль на президентських виборах». Лист містив і пропозицію підписати його. Черговий прояв незрілості учасників політичного процесу не здивував. Дивною була кількість незрілих «сміливців», які лист підписали: понад 300 осіб: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfbCc8zkIkXLHkq99w6Kcz79OT4-8XOU5VfLV5HaVSnbnSnnQ/viewform. Я не став той лист підписувати з наступних причин:

1. Я не знаю що означає набір слів "середній клас";

2. Я не можу бути представником тих, кого не знаю;

3. Я не закликатиму до безпринципного (не навколо певної програми розвитку країни) єднання тих, хто сам себе відносить до демократичних партій;

4. Я не закликатиму об'єднуватись задля перемоги на будь-яких виборах, але можу закликати до об'єднання заради втілення певної виборчої програми = програми розвитку країни;

...

Маю надію, що ця інформація стане в нагоді учасникам політичного процесу для їх визрівання. Крім того, їм повідомляю перелік законів, які можуть бути кістяком програми розвитку України, навколо якої можливе і необхідне об’єднання дійсно прогресивних демократичних сил заради втілення зазначеної програми в життя:

«- закон про референдум, в якому втілено обов'язковість рівності агітації за і проти;

- закон про формування ЦВК шляхом обрання облрадами і радою АР Крим по два її члена (один від партій більшості у ВРУ, а другий від партій меншості) та формування окружних та дільничних комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних громадян;

- закон про скасування президентства;

- закон про вибори депутатів, в якому втілена гібридна виборча система;

- закон про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;

- закон про обрання народом кожні п'ять років прокурорів і суддів всіх районних прокуратур і районних судів;

- закон про обрання прокурорами і суддями з власного складу відповідно прокурорів обласних прокуратур і суддів обласних судів, прокурорів Генеральної прокуратури, суддів Верховного і Конституційного судів;

- закон про відкликання прокурора або судді в будь-який час його виборцями;

- закони про обрання народом кожні п'ять років керівництва райвідділів міліції, освіти та охорони здоров'я;

- закон про обрання керівництвом райвідділів з власного складу керівництва обласних управлінь відповідно міліції, освіти, охорони здоров'я, і обрання  керівництвом обласних управлінь керівництва міністерств відповідно МВС, МО і МОЗ;

 - закони про відкликання у будь-який час обраних керівників міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;

- закон, який визначає для всіх податків наступний порядок: податкова служба країни здійснює ведення реєстру доходів фізичних і юридичних осіб та формує податкові квитанції і надсилає їх платнику податків; податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування певної їх частини податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х – число, визначене законом.» - http://sociologiyau.blogspot.com/2018/03/blog-post_30.html, ст. 5.

Окремо варто зауважити відносно метушні незрілих навколо словосполучення суспільний (соціальний) договір. Мені вже доводилося роз'яснювати сенс зазначеного словосполучення:  http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_843.html. Але, на жаль, аматорам важливим є не сенс, а словесна іконка, тому вони у власних твердженнях доходять до абсурду, що сьогодні Україна не має суспільного договору, та потребує з невідомих причин перезаснування, а не реформування. До відома незрілих: зміни в суспільстві і сьогодні відбуваються тими ж шляхами, які є відомими науці вже понад 150 коків, шляхами політичної боротьби за втілення об'єктивних зацікавленостей певних політичних сил (інколи політичними силами  називають політичні партії, хоча кожна з них є лише ядром відповідної політичної сили).

Можна зібрати до купи всі пропозиції, реалізація яких має на меті зростання ступеню демократизму державного правління в країні і назвати ту купу змінами до соціального договору, бо по суті вона (купа) і є тими змінами, а можна з невідомих причин втілення тієї ж купи пропозицій назвати перезаснуванням країни. Насправді ж, можна і потрібно розгорнути відповідну пропаганду тих змін та агітацію за їх втілення, але все це настільки банально, що ці подробиці серйозно обговорювати можуть лише аматори-початківці. Тож, хай тим серйозним обговоренням займаються аматори, а всім іншим варто вимагати від політичних сил, яким належать Тимошенко, Саакашвілі, Тягнибок, ...: "Негайно поставити в центр діяльності відповідних партій вимоги зробити чинними закони з наведеного тут раніше переліку. Це варто зробити тому, що набуття чинності згаданими законами є переходом України від багаторічного тупцювання на місці до жвавого маршу шляхом сталого зростання, який веде до позбавлення громадян України від олігархічної деспотії та набуття переважною більшістю громадян заможності і впевненості у завтрашньому дні. 

Таким чином, бачимо як політична діяльність громадян України набуває розумного змісту через їх вимоги до можновладців, - «Надати чинності законам із зазначеного переліку», - а безглузда метушня навколо виборів за гречку чи за можливість заробити у виборчих штабах втрачає сенс. Не протиставивши реальною діяльністю розумні сенси політичної діяльності громадян безглуздим, не здолати суспільні негаразди країни закликами: до об’єднання заради перемоги на виборах; не голосувати за гречку; перезаснувати країну шляхом укладання суспільного договору; заховати бабусин паспорт; … Тому в заключені – прогноз-попередження: «В майбутньому житимуть лише ті політичні партії України, які вже сьогодні йдуть шляхом діяльності навколо розумних сенсів, наприклад, об'єднуються в діяльності виключно навколо програм розвитку країни, а інші політичні партії в конкурентній боротьбі із зазначеними зійдуть нанівець»!

УКРАЇНА ЗА КРОК ДО БУРХЛИВОГО РОЗКВІТУ?

Питання заголовку мимоволі постало, коли вислухав 15.06.2018 програмний виступ Ю. В. Тимошенко на форумі «Новий курс України». Трохи раніше я написав в статті «УКРАЇНА ЗА КРОК ДО БУРХЛИВОГО РОЗКВІТУ», що «маємо достатньо підстав, аби стверджувати: "Україна сьогодні стоїть за крок до початку свого бурхливого розквіту і лише незрілість її політичних партій зможе відтермінувати початок цього розквіту"» - http://sociologiyau.blogspot.com/2018/03/blog-post_30.html. То, що ж згаданий програмний виступ ЮВТ продемонстрував відносно питання про зрілість ВО «Батьківщина»?

Головне враження: виступ не був презентацією програми розвитку країни, про що на його початку зауважила і ЮВТ. Найбільш точно відбивають зміст цього виступу слова – програмна заява, яка подальшою роботою над її змістом буде перетворена в повноцінну програму розвитку країни, що і пообіцяла ЮВТ. Аби це відбулося варто під час вироблення зазначеної програми взяти до уваги наступне.

Доповідь ЮВТ містить чимало помилкових думок і тверджень, які не мають однозначного розуміння, що також говорить і про рівень володіння оратором питаннями, з яких вона висловлюється. Закладним каменем, від якого розрослося ціле дерево помилок у програмній заяві, є твердження про те, що на сьогодні Україна не має суспільного договору (про це, останнім часом популярне серед непрофесійних соціологів словосполучення варто говорити окремо, але замінимо цю розмову посиланням на статтю, в якій роз'яснено його сенс: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_843.html). Якщо припустити, що Україна дійсно не має суспільного договору, то чим тоді є чинна Конституція України, якщо не ухваленим довіреними особами громадян (депутатами ВРУ) договором громадян про систему державного правління? Інше питання, що ця система, її невідповідність економічній системі України є головним витоком сьогоднішніх негараздів України: корупції, свавілля депутатів і чиновників, казнокрадства, зубожіння народу, відсутності тривалого економічного зростання, ... Згадка про головний виток негараздів України, має бути висновком в підсумку аналізу стану країни, а сам аналіз і його висновки повинні бути закладним каменем, від якого вибудовується справжній програмний документ. На жаль, в програмній заяві виголошеній ЮВТ аналіз стану країни замінено зазначенням сучасних негараздів України, а ця заміна є відступом від згадуваного раніше правила побудови програмних документів, а відтак, обговорювана програмна заяв потребує суттєвого доопрацювання.

Однією з гілок, яка виросла від зазначеного закладного каменя, є недостатня увага до об'єктивної необхідності суттєвого збільшення в Україні частини владних повноважень, які народ здійснює безпосередньо. А без такої уваги припинити дію витоків сьогоднішніх негараздів України не можливо. Це з одного боку. З іншого боку, зазначена увага буде достатньою, якщо пропоновані в програмі розвитку країни заходи ведуть до значного збільшення ступеню демократизму або, інакше кажучи, до суттєвого зростання безпосереднього народовладдя. Зазначена недостатня увага до об'єктивної необхідності проявилася:- в пропозиціях змінити виборчу систему не на гібридну і реорганізувати парламент заради вирішення невідомих проблем, хоча є проблеми і вони дійсно могли б бути вирішені певними реформами законодавчої гілки влади;- у відсутності пропозицій про відклик депутатів виборцями, про обрання і відклик народом суддів, прокурорів, керівництва міліції, освіти і охорони здоров'я ...

Всі ці відсутні в програмній заяві пропозиції, реалізація яких збільшує пряме народовладдя, в програмній заяві мають бюрократичні варіанти варіанти пропозицій: створити нові органи опосередкованої демократії. А це є напівзаходами, які за наслідками, як відомо, не набагато кращі за повну відсутність здійснення заходів, спроможних суттєво змінювати стан країни. Відтак, маємо величезну загрозу від того, що під димовою завісою напівзаходів країна продовжить втрачати час, який міг бути використаний на здійснення її переходу від багаторічного тупцювання на місці до жвавого маршу шляхом зростання, який здатен привести переважну більшість громадян країни до свободи від олігархічної деспотії, до заможності і впевненості у завтрашньому дні.

Таким чином, оскільки було обіцяно продовжити на підставі оголошеної програмної заяви роботу над творенням виборчої програми = програми розвитку країни, то маємо надію, що зазначені недоліки програмної заяви, яку виголосила ЮВТ, буде враховано, хоча вірогідність цього - 50 %. В разі врахування висловлених тут зауважень до програмної заяви виголошеної ЮВТ, невдовзі країна отримає першу в її новітньої історії програму власного розвитку, яка не менше ніж на 50 % задовольнятиме об'єктивну потребу України в умовах для її сталого зростання. Останнє дає підставу стверджувати, що пророцтво "УКРАЇНА ЗА КРОК ДО БУРХЛИВОГО РОЗКВІТУ" – справджується, і справдиться, якщо кожен, хто розуміється на об'єктивних закономірностях життя суспільства, вимагаючи програми суттєвого зростання ступеню демократизму, буде штовхати якусь з політичних партій до спільної перемоги всіх громадян України!

І ВІДБІРКОВИЙ КОМІТЕТ ОБРАВ «НОВИХ ЛІДЕРІВ» ЗІ СТАРИМИ БОЛЯЧКАМИ, АЛЕ НЕ ВСЕ ВТРАЧЕНО!

Я знаю, что грубая наша работа

Позволит потомкам увидеть восход!

"Смотрите: вот-вот солнце взойдет,
Забот через край, но все пройдет.
Видишь, вот-вот, смогли познать,
Все должны сделать много, а не только ждать!".

На минулому тижні стали відомими 50 учасників другого туру телепроекту «Нові лідери», яким надали перевагу виборці. Аналізуючи програмні документи цих «Нових лідерів», я прийшов до висновку, що застаріла хвороба виборців – голосування за лідерів суспільного життя не на підставі пропонованих ними програм розвитку суспільства, а у відповідності з особистими вподобаннями, «виносить на поверхню неспроможних змінити країну» чи хоча б запропонувати програму об'єктивно необхідних їй змін: http://sociologiyau.blogspot.com/2018/05/blog-post_27.html. Залишалася надія, що Відбірковий комітет не має застарілої хвороби виборців, але й ця надія, на жаль, не справдилася, що і демонструє аналіз «ПРОГРАМНА МЕТА» 50 лідерів, яких обрав цей комітет за принципом: «обирали мрійників, а не фантазерів». Після попередніх зауважень перейдемо до згаданого аналізу.

Чи можна було передбачити такі наслідки роботи Відбіркового комітету? Я не настільки добре знаю членів відбіркового комітету, аби прогнозувати їх поведінку, а здоровий глузд підказує, що не може бути пустеля оазисом, хоча в ній оазиси можуть бути, але і при цьому головною характеристикою такої місцевості буде - пустеля. Це я до того, що можна в окремих місцях країни ненадовго створити оазиси вирішених маленьких питань життя суспільства, але остаточне вирішення ті питання знаходять після утворення в масштабах всієї країни відповідних умов, в яких ті невелички питання вирішуються природно і назавжди. Якщо члени Відбіркового комітету не розуміють цього, то вони виявили величезну "сміливість", давши згоду бути членом Відбіркового комітету. А передбачити, що дорослі люди не розуміють елементарних закономірностей суспільного життя, це за межами моїх можливостей.
Якщо мрія не обмежена знаннями об'єктивних закономірностей життя суспільства, то вона є чистої води фантазією. Подивимось на «ПРОГРАМНА МЕТА» обраних Відбірковим комітетом лідерів, оскільки його вибір міг базуватися в першу чергу саме на відомості про зміст цього документу претендентів:

1. «Моя програмна мета: нова економічна стратегія України 2017 - 2030.

Поліпшення якості життя населення (вище, ніж середній показник по Європі і

сусіднім країнам).

Залучення інвестицій, довгострокове зростання економіки.

Інституційна незалежність України.

Увійти в КЛУБ країн із номінальним ВВП у розмірі 1 трлн. дол. США.». Очевидно, оскільки лідер не навів навіть натяку на те, як він цього досягатиме, то чим ще є його «програма», якщо не нічим не обмеженою фантазією?

2. «Моя програмна мета: створення проекту  "БЕЗПЕЧНА ДОРОГА".   За  безпеку авторуху та культуру паркування. Це всеукраїнська програма з безпеки дорожнього руху. Встановлення камер контролю швидкостей, фотофіксація порушень правил паркування, організація дорожньої розмітки. Прозорий механізм стягнення штрафів.».

Це гарний пункт урядової програми, який сам по собі (без уряду) є нічим не обмеженою фантазією.

3. «Моя  програмна  мета  –  заохотити  громади  самостійно  керувати  спільним

ресурсом – відходами, щоб вирішити проблему сміття і наповнювати бюджет громади за рахунок продажу цінних вторинних матеріалів. … я вірю, що він (мій проект – СОМ) може стати альтернативною моделлю існуючим світовим системам поводження з відходами.».

І це гарний пункт урядової програми, який сам по собі (без уряду або без іншої всеукраїнської організації для виконання одного завдання) є нічим не обмеженою фантазією, яка тримається на «надійному» фундаменті особистої віри автора в те, що ним запропоновано систему, конкурентоздатну «існуючим світовим системам поводження з відходами.»

4. «REAL   MINISTRY   OF   FOREIGN   AFFAIRS   (РЕАЛЬНЕ   МІНІСТЕРСТО

ЗАКОРДОННИХ СПРАВ) … Створити організацію, яка буде змінювати образ України у Світі: просувати релевантний контент про Україну, відслідковувати нерелевантний та працювати над тим, щоб змінювати його.

Реальні історичні факти, реальні новини.»

І це гарний пункт урядової програми, який сам по собі (без уряду або без іншої всеукраїнської організації) є нічим не обмеженою фантазією.

5. «Боротьба з екологічним забрудненням промислових міст України …

Крок № 1. Створення громадського моніторингу повітря житлових масивів та оприлюднення результатів вимірів ...

Крок № 2. Створення діючої системи державного моніторингу на межах санітарних зон підприємств забруднювачів та встановлення газоаналізаторів на кожному великому джерелі викидів ...

Крок № 3. Підключення українських та європейських фахівців у екологічній сфері для суспільного обговорення та втілення змін у нашому законодавстві.».

І це гарний пункт урядової програми, який сам по собі (без уряду) є нічим не обмеженою фантазією.

6. «ПРАВНИЧИЙ ХАБ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

Мета: підвищити рівень правової культури людей похилого віку.

Цілі проекту:

Збільшення кількості осіб пенсійного віку, які вирішують свої проблеми правовими інструментами.

Підвищення громадської активності людей похилого віку.

Утвердження критичного мислення серед людей похилого віку.

Зниження толерантних почуттів до популізму людей похилого віку.

Поширення кращих практик правозахисту серед людей похилого віку.

Зменшення правового нігілізму та політичного абсентеїзму серед людей похилого віку.

Шляхи реалізації:

Створення постійно діючого правоосвітнього хабу для людей похилого віку.

Розробка навчальної правоосвітньої програми.

Розробка та друк правоосвітніх матеріалів, зокрема буклетів, листівок тощо.

Розробка та поширення відео-матеріалів із правоосвітньої тематики для людей похилого віку.

Проведення інтерактивних правоосвітніх занять з людьми похилого віку, зокрема, шляхом залучення кращих членів правничих студентських клінік.».

І це гарний, якщо виправити недолугі положення, пункт урядової програми, який сам по собі (без уряду) є нічим не обмеженою фантазією.

7. «Моя програмна мета

Створення ефективної моделі сімейно-молодіжної політики в громадах малих міст та сіл в умовах децентралізації та деінституціалізації (реформа інтернатної системи) на прикладі одного району.

Завдання

Зробити в громаді такі послуги і умови, що сприятимуть гармонійному розвитку дітей та молоді, забезпечуватимуть дотримання їх прав та кращих інтересів, створюватимуть можливості та перспективи для самореалізації.».

Реформа – справа загальнодержавна і без парламенту і уряду не здійснюється. Вже цього зауваження і без зазначення тарабарщини про самореалізацію «в громадах малих міст та сіл в умовах децентралізації та деінституціалізації» достатньо, аби бачити нестриману нічим фантазію.

8. «Моя програмна мета: створити Центр соціальної адаптації, медичної та

психологічної реабілітації ветеранів "Дім ветерана".».

Очевидно всім, крім членів Відбіркового комітету, що це пункт урядової програми, який сам по собі (без уряду) є фантазією, про що красномовно свідчать і наступні положення проекту: «Налагодження діалогу між владою, громадянським суспільством та ветеранським середовищем.

Визначення основних проблем ветеранів та шляхів їх вирішення.»

9. «Моя  програмна  мета:   власним  прикладом  спонукати,   в  першу  чергу,

жінок та молодь, яка живе в маленьких містечках і селах нашої країни, повірити у свої сили та надихнути "маленьких людей", як ми часто про себе думаємо, на неймовірні, по-справжньому історичні, справи.

Розуміння того, що без системної, планової роботи наші зусилля не матимуть належний ефект сі(и)нергії та глибинно впливати на вирішення хронічних проблем, привело мене на пост голови Введенської селищної ради.».

Очевидно всім, крім членів Відбіркового комітету, що «надихнути … на неймовірні … справи» – ставати всім головами селищних рад є фантазією, яка нічим не обмежена і навіть тим, що селищ усім не вистачить.

10. «Програмна мета: створення інноваційної школи-хабу в Київській області, яка

вирішить проблему доступу до якісної середньої освіти для дітей одразу декількох населених пунктів і стане базою для розвитку креативної економіки для цілої агломерації у Києво-Святошинському районі.».

Очевидно всім, крім членів Відбіркового комітету, що не вирішуються суспільні проблеми освіти запровадженням нових технічних засобів її здійснення (діяльністю інноваційної школи-хабу).

…

Аналіз можна продовжувати з тим же успіхом і незмінним головним висновком, який вже видно: Відбірковий комітет виявився нездатним працювати на рівні проблем, відсутність вирішення яких поставила Україну на межу, за якою її небуття. Завдяки непрофесіоналізму членів Відбіркового комітету втрачено ще один шанс започаткувати перехід України від тупцювання на місці до жвавого маршу шляхом зростання. За цих обставин народ має знати своїх «героїв»:

Але не поспішайте поховати Україну, бо і без телепроекту «Нові лідери» та політичного ток-шоу «Кандидат» на 112 каналі буде продовжуватися боротьба за вдосконалення та втілення в життя програми розвитку України, зміст якої наведено в статті за першим посиланням цієї статті і виконання якої переведе Україну від тупцювання на місці до жвавого маршу шляхом зростання, що позбавить громадян України олігархічної деспотії та зробить їх заможними та впевненими у завтрашньому дні. Вже маємо і суттєві наслідки тої боротьби: виборча програма ВО «Свобода» все більш наближається до зазначеної програми розвитку України і навіть мерзотний Мураєв заговорив про те, що без плану будівництва України її існування і розбудова позбавлені сенсу. Тож, маючи настільки широкий політичний спектр прихильників програми розвитку України, не шкодуючи сил і часу наближаємо гарне життя, підштовхуючи всі політичні партії до створення справжніх програм розвитку країни: поширюємо зазначену програму розвитку України, вимагаємо від можновладців її втілення в життя, і не голосуємо за кандидатів політичних партій, виборчі програми яких не містять в собі зазначену програму розвитку України!