вторник, 28 февраля 2017 г.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ КЕРІВНИЦТВУ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ: БПП «Солидарность», "Народний фронт", "Опозиційний блок", "Об'єднання "САМОПОМІЧ", Радикальна партія Олега Ляшка, "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", ВО "Свобода", …


Шановні політичні провідники Українського суспільства!
Пішов третій рік, як олігархи згуртовані в ПР і КПУ затіяли бузу на сході і півдні України. "Але і наявність самої бузи, і висунуті бузотерами недолугі вимоги дозволяють путлеру і Ко підло скористатися ними для вирішення питання про задоволення власних забаганок, зокрема, встановлювати бажаний їм правопорядок в інших (не в РФ) країнах. путлер і Ко надсилають до України із завданнями очолити бузу офіцерів ГРУ та ФСБ РФ і буза швидко виходить з-під контролю її організаторів і переростає в збройне протистояння, яке путлерівськая пропаганда всіляко намагається видати за громадянську війну в Україні, не забуваючи при цьому вказувати Україні зовнішньополітичний курс, якого вона чомусь повинна дотримуватися. Саме так олігархічне угрупування, політично уособлене в ПР і КПУ, принесло на власних плечах війну в Україну." - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html. В цій війні Збройним Силам України протистоять бандити = незаконні збройні формування, які воюють "за брудні корисливі інтереси керівництва РФ, зброєю РФ, під керівництвом офіцерів ГРУ і ФСБ РФ, за участю кадирівців і козачків засланих з РФ, а з серпня 2014 року і при безпосередній участі підрозділів армії РФ і найманців, завербованих і підготовлених в РФ та засланих в Україну з РФ. Звичайно, все це не є масовим вторгненням армії РФ в Україну, а саме його наявність є головною юридичною ознакою війни РФ проти України. Але з іншого боку, чим же ще є всі перелічені дії РФ, як не війною РФ проти України шулерськими засобами?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_179.html. І кінця цій війні не видно тому, що зовнішня і внутрішня політика керівництвом нашої держави здійснюється мляво і безініціативно.
Аби надати діям керівництва держави потужного імпульсу в напрямку наближення миру в Україні, пропоную вам ознайомитись зі статтею "МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ – ЦЕ ГЛУХИЙ КУТ ЧИ НІ?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/02/blog-post_16.html, та в разі згоди із зазначеними в ній вимогами організувати підписання петиції, яка розташована за адресою: https://petition.president.gov.ua/petition/34037!
1.03.2017.  З повагою, Олександр Миколайович Соколов.

четверг, 23 февраля 2017 г.

ЧОГО ГІДНІ УЧАСНИКИ "МАРШУ ГІДНОСТІ"?

 АЛЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ НЕДОБРЕ! 

Як повідомлялося, 22.02.2017 в Києві відбувся "Марш Гідності" (https://mail.google.com/mail/u/0/#inbox/15a66ecc8d7ebbd6), в якому прийняли участь ВО "Свобода", "Правий сектор" і "Національний корпус". Учасники Маршу: подарували Порошенку пакунок у формі цукерки та квиток до російського Ліпецька, де донедавна працювала одна з фабрик "Рошен"; і висунули вимоги можновладцям:
"УЛЬТИМАТУМ ВЛАДІ
ВІД ЗГУРТОВАНОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ
Ми говоримо від імені працюючої і воюючої України. Першу з них ви знищуєте, другу – зраджуєте.
Сьогодні купка мільйонерів та мільярдерів, узурпувала всю владу в країні. Президент, уряд і абсолютна більшість парламенту відносяться до однієї кліки. Ви виступаєте на міжнародній арені від імені народу, який вас ні на що не уповноважував.
Справа ваших рук – це:
- приватизація та розпродаж країни;
- винищення українців голодом, безробіттям і тарифами;
- плазування, капітуляція і здача територій Кремлю.
Ми, українські націоналісти, єднаємо зусилля, щоб протистояти здачі країни збройним окупантам зі Сходу і фінансовим здирникам з Заходу, і головне – знищити кліку крадіїв, яка зветься зараз владою.
Як державники, ми вимагаємо нового політичного курсу, що має спиратися на пріоритет національних інтересів.
1. Ми не допустимо приватизації стратегічних підприємств.
2. Ми не допустимо продажу сільськогосподарських земель.
3. Ми не допустимо щоквартального зростання цін на комунальні послуги.
4. Ми не допустимо знищення дрібного та середнього підприємництва здирницьким переглядом системи оподаткування.
5. Ми не допустимо підняття пенсійного віку або стажу.
6. Ми вимагаємо визнання так званих ОРДЛО окупованими територіями.
7. Ми вимагаємо розірвання дипломатичних відносин з РФ.
8. Ми вимагаємо реального дієвого механізму імпічменту Президента.
Ми, українські націоналісти, об'єднані і рішучі як ніколи. Запевняємо вас, що у разі спроби невиконання наших вимог, у нас вистачить сил та сміливості забезпечити саморозпуск цієї Ради.
Ми починаємо боротьбу за зміну влади з продажної на Українську!
Слава Україні!
Національно-визвольний рух "Правий сектор"
Політична партія "Національний корпус"
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"" -
Очевидно, що цей документ дуже мало нагадує ультиматум навіть за формою, не говорячи вже про його зміст:
- вимоги документу надто загальні, аби можливо було однозначно сказати про те, що вони виконані або ні, а частина їх більш схожі на клятву, ніж на вимоги;
- в документі не міститься ніяких термінів виконання вимог, що надає можливості для безмежного маніпулювання часом виконання.
Окремої уваги потребує зміст документу, починаючи від назви і завершуючи підписами. Назва нам повідомляє про те, кому адресовані вимоги і ким висунуті. Бачимо що вимоги адресовані владі = можливості нав'язувати свою волю, контролювати або впливати на інших людей, навіть всупереч їх опору. Відтак, депутати ВРУ, президент, уряд та інші можновладці мають відносно цього "УЛЬТИМАТУМУ" всі підстави стверджувати, що він адресований не їм, а їх можливості.
Ще більш цікавим є суб’єкт вимог: ЗГУРТОВАНИЙ НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ТАБІР. Навколо кого або чого згуртувалися три націоналістичні організації не сказано відверто в цьому "УЛЬТИМАТУМІ", а про інші документи з цього приводу не відомо. Але наприкінці "УЛЬТИМАТУМУ" легко бачити заради чого відбулося гуртування: "Ми починаємо боротьбу за зміну влади з продажної на Українську!". Звичайно, точніше було б казати про зміну продажних можновладців на патріотичних, хоча ще більш важливою в Україні є заміна бюрократичної системи державного правління системою демократичного державного правління (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html) і наближення миру (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/02/blog-post_16.html), бо і те і інше через запровадження в мирних умовах дійсно незалежного суду, контролю народу над депутатами і чиновниками веде до усунення від виконання владних повноважень продажних, знахабнілих, вкрай бюрократизованих осіб, які вважають себе начальниками над народом України, хоча утримуються його коштом лише для задоволення прав та зацікавленостей  громадян.
Далі розглянемо самі "вимоги" "УЛЬТИМАТУМУ". "Як державники, ми вимагаємо нового політичного курсу, що має спиратися на пріоритет національних інтересів.". В чому зміст того курсу, до якої мети і якими шляхами він має привести? Конкретних відповідей в "УЛЬТИМАТУМІ" не має. Так само не має відповіді на те, як саме націоналісти збираються виконати клятви пунктів 1. – 5.? Якщо діятимуть так само, як у випадку блокування залізничних перевезень (спочатку блокування і лише після вимоги, а не навпаки), то гасло "Все тільки починається" не варто було б і розгортати. Поясню цю думку на приладі недолугості клятви пункту 2.
Відомо, що земля у відповідності зі Статтею 13 Конституції України знаходиться у виключній власності народу України. Продаж будь-чиєї власності зазвичай відбувається за згоди на те власника. Відтак, продаж землі в Україні не потребує ніякого мораторію і може бути розпочатий лише за наслідкам загальноукраїнського референдуму. Уявімо собі на хвильку, що народ України на загальноукраїнського референдумі сказав – "Так" – продажу землі. Цікаво, як в цьому випадку підписанти "УЛЬТИМАТУМУ" не допускатимуть продажу земель?
А як собі уявляють учасники "Табору" виконання вимоги пункту 6., якщо у відповідності міжнародному праву частина Донбасу не є окупованою територією? Знов маємо недолугу вимогу.
Зазначеними недолугостями "УЛЬТИМАТУМ" пересичений. В цьому легко переконатися порівнявши пропозиції в статтях за двома останніми посиланнями в цій статті з вимогами "УЛЬТИМАТУМУ".
Підписи під "УЛЬТИМАТУМОМ" не менш красномовно демонструють недолугість "ЗГУРТОВАНОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ". Зазвичай такий документ має інформацію про суб'єкт, який ухвалив його зміст і персональні підписи уповноважених на те осіб, які в такий спосіб посвідчують те, що текст документу не має розбіжностей з ухваленим текстом. На жаль, нічого з цього ми не бачимо під "УЛЬТИМАТУМОМ", з чого випливає його вага, як документу.
Поєднавши зазначені недолугості з іншими зауваженнями в цій статті доходимо висновку: "На жаль, "ЗГУРТОВАНЙ НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ТАБІР" не є гідним того, щоб громадяни України пов'язували з ним сподівання змін свого життя на краще". Навіть у випадку набуття владних повноважень учасники "ТАБОРУ" не зможуть діяти на користь народу, бо не мають, як і теперішні можновладці програми розвитку суспільства, крім того ще менш спроможні виконувати якісно посадові обов’язки. Тому їх балачки про "саморозпуск цієї Ради" і дострокові вибори говорять лише про їх бажання набути влади. Звичайно, що не має нічого поганого в бажанні політичних партій набути влади. Погане в тому, для чого їм ті повноваження! Для виконання програми розвитку суспільства? А де та програма "ЗГУРТОВАНОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ"?. Доки вона не оприлюднена маємо підставу вважати, що учасники "ТАБОРУ" бажають набути влади для вирішення особистих, а не суспільних питань. Але суспільству непотрібні такі негідні претенденти в можновладці, бо і сьогодні серед депутатів і чиновників більш, а ніж достатньо негідників. Хоча варто зауважити, що представники "ТАБОРУ" на відміну від чинних можновладців не сповнені бюрократичного чванства: здатні дослухатися до голосу народу та виправляти власні помилки. Це є підставою сподіватися побачити програму розвитку суспільства Об'єднаної Націоналістичної Партії України та її фахову діяльність.
Таким чином, учасники "МАРШУ ГІДНОСТІ" сьогодні гідні лише сподівань на те, що їх спроможність вдосконалюватись виявиться достатньою, аби вони стали справжньою політичною партією.


четверг, 16 февраля 2017 г.

МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ – ЦЕ ГЛУХИЙ КУТ ЧИ НІ?

ГЛУХИЙ КУТ - ЦЕ КОЛИ НЕ ШУКАЮТЬ ВИХОДУ

Багато хто вважає, що Мінські домовленості – це глухий кут і дотримуватися їх і надалі не має ніякого сенсу. Але ж ми самі себе загнали в той глухий кут, не визначивши правильно від початку, з ким ведуть бойові дії Збройні Сили України. Зокрема, ця невизначеність стала однією з визначальних причин виникнення  протистояння можновладців і ветеранів АТО на Донбасі. На жаль, те протистояння не є одним з негативних наслідків, які мала зазначена невизначеність. До тих наслідків відносяться втрати України в ідеологічному і юридичному протистояннях з РФ, як в самій Україні, так і серед громадян РФ та й на міжнародній арені.
Від початку і по цей день ЗСУ ведуть бойові дії проти незаконних збройних формувань = бандитів, тобто в Україні відбувається не АТО, а АБО. І те, що РФ не визнає присутності своїх військових на Донбасі означає лише одне, що ЗСУ продовжують воювати з бандитами, до яких РФ може мати відношення лише як захисник бандитизму або союзник України в її боротьбі з бандитами. Очевидно, що РФ не бажає такої публічної ганьби, як доведення власними діями наявності її захисту бандитизму.
Але проводячи АБО не слід забувати і того, що бандити на Донбасі воюють проти ЗСУ "за брудні корисливі інтереси керівництва РФ, зброєю РФ, під керівництвом офіцерів ГРУ і ФСБ РФ, за участю кадирівців і козачків засланих з РФ, а із серпня 2014 року і при безпосередній участі підрозділів армії РФ і найманців, завербованих і підготовлених в РФ та засланих в Україну з РФ. Звичайно, все це не є масовим вторгненням армії РФ в Україну, а саме його наявність є головною юридичною ознакою війни РФ проти України. Але з іншого боку, чим же ще є всі перелічені дії РФ, як не війною РФ проти України шулерськими засобами?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_179.html. Взявши це до уваги і враховуючи те, що Мінські домовленості не забороняють Україні примушувати бандитів до миру, можемо, наприклад, на виконання Мінських домовленостей оголосити бандитам і виконувати ультиматум: "У разі пострілів бандитів у бік військ України, останні будуть відкривати у відповідь вогонь не на враження, а на знищення бандитів і будуть займати звільнені від бандитів території". Крім того  ніякі документи не забороняють Україні просити допомоги військовими підрозділами в справі примушення бандитів до миру. Звернутися за такою допомогою Україна може до будь-якої країни, включаючи і РФ.
На жаль, замість здійснення зазначених дій, можновладці України і  "експерти" розпатякують про інші формати перемовин, наче мають для тих форматів пропозиції по мирному врегулюванню, які не можливо реалізувати в межах Мінських домовленостей. Насправді ж, від часу Мінських домовленостей і по цей день не можновладцями, не "експертами" не оприлюднено ніяких пропозицій, реалізація яких наближає мир в Україні без втрат нею територій, суверенітету або без зниження рівня її безпеки.
Таким чином, Мінські домовленості є глухим кутом виключно в головах Українських можновладців та "експертів", які неспроможні або заохочені не діяти, або ліниві відносно активних дій, які наближають мир в Україні! Відтак, всі, хто бажає наближати мир в Україні, мають вимагати від можновладців:
– визнати, що ЗСУ ведуть на Донбасі бойові дії проти бандитів і в Україні відбувається АБО;
– негайно вжити заходів, які наближають мир в Україні (до таких заходів належать пропозиції в статті за раніше наведеним посиланням та аналогічні до них).
Тож, очевидно, що швидкість наближення настання миру в Україні залежить лише від активності всіх і кожного з громадян України в діях, спрямованих на примушення можновладців виконати зазначені вимоги. До таких дій належать, особисті і колективні звернення громадян до можновладців із переліченими вимогами, підписання петиції за адресою: https://petition.president.gov.ua/petition/34037, спрямування до можновладців рішень зборів, мітингів, Віче, поширення (репост) цієї статті…

суббота, 11 февраля 2017 г.

ПРОТИСТОЯННЯ МОЖНОВЛАДЦІВ І ВЕТЕРАНІВ АТО НА ДОНБАСІ: ХТО ПРАВИЙ?


На жаль, не політичні партії України, не її можновладці, громадські діячі і журналісти не змогли збагнути або не мали бажання розуміти те, що відбулося і відбувається на сході України. А від того нерозуміння народилося сьогоднішнє протистояння можновладців і громадських активістів.
А відбулось на Донбасі наступне. "За цим "братнім" актом РФ відбулися ще більш "братні" дії її керівництва: замість заспокоєння стурбованості долею росіян Криму і Донбасу за столом перемовин відбувається анексія Криму і утилізація на користь РФ бузи організованої на Донбасі його олігархами. В підсумку "братніх" дій керівництва РФ Україна отримала "по-братньому" анексований Крим і прояви "дружби"

на Донбасі, де проти урядового війська України воюють незаконні збройні формування = бандити. Вони воюють проти урядових військ за брудні корисливі інтереси керівництва РФ, зброєю РФ, під керівництвом офіцерів ГРУ і ФСБ РФ, за участю кадирівців і козачків засланих з РФ, а з серпня 2014 року і при безпосередній участі підрозділів армії РФ і найманців, завербованих і підготовлених в РФ та засланих в Україну з РФ. Звичайно, все це не є масовим вторгненням армії РФ в Україну, а саме його наявність є головною юридичною ознакою війни РФ проти України. Але з іншого боку, чим же ще є всі перелічені дії РФ, як не війною РФ проти України шулерськими засобами?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_179.html.
З того, що РФ веде війну проти України шулерськими засобами випливає лише можливість українських можновладців говорити про бойові дії проти бандитів і специфіка ведення цих дій з метою наближення миру в Україні. Про специфічні засоби ведення бойових дій збройними силами України проти бандитів читаємо в статті за раніше наведеним посиланням і маємо на увазі відсутність:
- законодавчої врегульованості режиму в зоні відносно якої проводиться анти бандитська операція (АБО);
- виправдання неузгодженого з можновладцями України втручання в ці бойові дії будь-якої країни.
В усьому ж іншому реагування на бандитизм на Донбасі повинно бути традиційним, тобто повинні бути вжиті можновладцями звичайні в часи АБО заходи. На жаль, такого реагування ми не бачимо від можновладців, і тому не маємо підстав вважати висловлену Жебрівським (http://censor.net.ua/forum/898474/to_chto_delayut_parni_nechestno_i_nepravilno_oni_rasskazyvayut_chto_eto_torgovlya_eto_ne_tak_jebrivskiyi/sortby/tree/order/desc/page/3#comment_62745297) їх позицію по відношенню до блокування залізничного сполучення, повністю вмотивованою і правильною.
Але й позиція ветеранів АТО далеко не бездоганна хоча б тому, що блокування сполучення, якого не повинно бути, розпочата без спроб правового врегулювання (без намагань прийняття законів, які внормували б ситуацію тим чином, який задовольняє більшість депутатів ВРУ). Крім того не було висунуто вимог, не виконання яких, може бути підставою початку блокування, а їх задоволення стане причиною припинення блокування.
Таким чином, не можновладці, не ветерани АТО в ситуації, яка викликала блокування і в ході самого блокування не поводили себе бездоганно, але ніщо не заважає їм почати виправлення допущених помилок!