понедельник, 24 июля 2017 г.

ПРИЧИНА БАГАТОРІЧНОГО ЗАСТОЮ УКРАЇНИ

Перш, ніж буде неспростовно виявлено дійсну причину застою України, має сенс довести наявність самого застою в більшості сфер суспільного життя і повідомити ті значення термінів, в яких вони будуть вживатися в статті. Відразу вибачаюсь перед тими читачами, для кого наведення значень термінів є надмірною ретельністю.
Життя суспільства складається з декількох його сфер: економічної, політичної, правової, культурної, … Всі можливі зміни в часі стану суспільства або окремої його сфери можуть бути охарактеризовані трьома словами: падіння, застій і зростання. Падінню відповідає зменшення кількісних показників стану суспільства або його сфери, застою – незмінність кількісних показників, а зростанню відповідає збільшення тих показників. Характеризуючи стан суспільства, варто пам'ятати про діалектичний характер цих характеристик: вони є лише приблизно встановленими кількісно. Так, наприклад, до застою економіки відносять і той стан, за якого відбуваються незначні коливання обсягів ВВП.
З врахуванням зроблених тут попередніх зауважень розглянемо зміни, які відбулися  з 1991 року в перелічених раніше сферах суспільного життя, аби, підсумувавши результати розгляду, отримати загальну характеристику змін життя українського суспільства.
Почнемо розгляд з економічної сфери. Як відомо, інтегральним показником стану економіки країни є валовий внутрішній продукт (ВВП). Динаміка ВВП України з 1990 року по 2016 рік за даними Світового банку представлена на малюнку:


Як бачимо ВВП України з 2004 року і по цей день знаходиться в коридорі: 350 ± 50 мільярдів доларів США, що є ознакою застою економіки.
Характеристики стану інших сфер життя суспільства розвиненістю соціології найменше  підготовлені до кількісного аналізу, хоча грубе порівняння в термінах падіння, застою і зростання є можливим. Так, в політичній сфері суспільного життя маємо з 1991 року:
- коливання державного устрою в межах президентсько-парламентська – парламентсько-президентська форма управління;
- панування олігархів – осіб, які одночасно є можновладцями і бізнесменами;
- політичну боротьбу між олігархічними угрупуваннями і майже повну її відсутність між будь-якими різними прошарками суспільства;
- надмірну кількість політичних партій;
- олігархічну спрямованість майже всіх політичних партій і відсутність антиолігархічних політичних партій;
- суттєва кількісна перевага громадських організацій олігархічного спрямування в порівнянні з громадськими організаціями іншого спрямування.
Все це означає застій політичної системи України протягом близько двадцяти років.
Характеризуючи розвиток правової сфери життя суспільства, варто зазначити, що динаміку того розвитку визначає не кількість ухвалених законів і не те, що ухвалюванні закони називають реформаторськими, коли вони такими не є, а вплив нових законів на правовий стан держави, регіонів, господарюючих суб’єктів, суспільних організацій і громадян. Чи маємо суттєві зміни хоч для одного з перелічених підрозділів суспільства? Так, маємо децентралізацію і стійку тенденцію зі збільшенням прав держави за рахунок зменшення прав всіх інших підрозділів суспільства. Але й ця тенденція виявляє себе лише в змінах на протязі років і десятків років. Відтак, маємо підстави говорити про застій в правовій сфері життя українського суспільства.
Ну, а відсутність суттєвих змін в культурі виробництва, спілкування чиновник – громадянин і між громадянами, в мистецтві, … є очевидною кожному громадянину України.
Таким чином, маємо підстави констатувати наявність застою українського суспільства.
Аби виявити причини цього застою звернемось до думок експертів. Частенько експерти говорять, що корупція в Україні є джерелом її негараздів, але вона сама має джерела свого зародження і існування. Тож, закономірно постає питання: "Сама корупція безпосередньо веде до застою суспільства чи те роблять  її джерела"? До тих джерел відносять приватну власність, усталені відносини між можновладцями і громадянами та систему державного правління, яка складається з трьох систем: системи розподілу владних повноважень між народом і можновладцями, а також між самими можновладцями; системи здійснення владних повноважень; і системи контролю над можновладцями. Що стосується приватної власності, то вона є і в країнах зі значно меншою корумпованістю суспільства. Відтак, корупція в Україні має ще самостійні, не породжені приватною власністю, джерела, чим і пояснюється вичерпно відмінність корумпованості України і розвинутих країн.
Очевидно, що рівноправні відносини громадян не народжують та не підтримують корупцію. А от відносини пан – кріпак завжди породжуватимуть і підтримуватимуть корупцію. Але й самі ці відносини є наслідком, зокрема, системи державного правління.
Відносно системи державного правління слід зауважити, що Україна успадкувала від СРСР і залишає в майже в незмінному стані бюрократичну систему державного правління імені Сталіна, яка сьогодні має олігархічну форму. За сталінської системи корупція існувала і без приватної власності, що однозначно говорить про те, що вона є самостійним витоком корупції. Відтак, маємо визнати що корумпованість України в значній мірі обумовлена чинною системою державного правління, а поєднавши це визнання з твердженням експертів, доходимо до висновку: "Застій України викликаний її системою державного правління". Аби посилити аргументацію цього висновку, звернемо увагу на ще однин малюнок:


Як видно з цього малюнку лише Україні притаманний застій, але і лише їй притаманні менш жорсткі відносини пан – кріпак між можновладцями і між ними і громадянами. Цією ж причиною вичерпно пояснюється різниця в темпах зростання економіки Польщі і країн СНГ. Отже маємо вже три факти, які вичерпно пояснюються однією причиною: станом системи державного правління. Звертає на себе увагу і той факт, що відхилення від стану державного правління України і вбік диктаторського державного правління олігархів, і в бік демократичного правління веде від застою до зростання економіки країни, а між двома більшими значеннями функції завжди існує мінімум. Отже, ще два факти знайшли вичерпне пояснення твердженням: "Невідповідна потребам суспільства система державного правління призводить до застою".
Але найчастіше причиною негараздів України експерти вважають відсутність в Україні реформ, хоча мені не відомо, щоб хтось, крім мене, довів (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html) об'єктивну необхідність здійснення саме реформ, а не якихось інших змін. Ми будемо використовувати визначення реформи, яке міститься у Вікіпедії за адресою: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0. Зокрема, в тому визначені написано: "Процес реформування суспільства або окремої його сфери відбувається за умови неможливості при існуючому стані суспільства мати позитивний розвиток країни або сфери суспільної діяльності.", а тут вже доведено багаторічне існування застою України, причиною якого є стан її системи державного правління. Відтак, аби подолати той застій слід змінити систему державного правління. Але така зміна є реформою саме в тому значені, яке наведено у Вікіпедиі. Підсумувавши сказане, можемо стверджувати: "Якщо причиною негараздів України є відсутність здійснення реформ, а необхідність їх здійснення обумовлена станом системи її державного правління, який характеризується словом застій, то причиною застою є сам стан системи державного правління України".
Таким чином, доведено наявність застою українського суспільства, причиною якого є стан його системи державного правління.

вторник, 18 июля 2017 г.

ЧОГО ОЧІКУВАТИ ГРОМАДЯНАМ УКРАЇНИ ВІД УРЯДУ?

__________ВИСТУП ЯЦЕНЮКА__________


Виступ Яценюка на урочистому засіданні Кабінету Міністрів України, присвяченому 100-річчю уряду України, дає розлогу відповідь на питання заголовку цієї статті, але не породжує оптимізму відносно покращання життя переважної більшості громадян України. Як відомо із статті, розташованої за адресою http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html, зазначене покращення відбудеться лише після здійснення народно-демократичної революції, тобто після швидкого значного підвищення ступеню демократизму державного правління. А що від імені домінуючих політичних сил країни пропонує здійснити Яценюк? Відразу скажу, що Яценюк пропонує втілювати зміни, які ведуть країну в зворотному напрямку і, відтак, матимуть протилежний вплив на стан життя громадян України. Якщо після здійснення народно-демократичної революції громадяни отримають свободу від олігархічної деспотії, заможність і впевненість в завтрашньому дні, то внаслідок втілення пропозицій Яценюка матимемо консервацію панування олігархів, злидні і впевненість в тому, що завтра жити стане ще гірше, ніж сьогодні.
Аби не бути голослівним, пропоную слухати сказане Яценюком, додавати до почутого мої коментарі і розмірковувати!
Яценюк (2:00 – 2:18 хвилини запису): "Ми знайшли в собі сили … поставити інтереси держави і нації вище, ніж особисті".
Коментар: "Об'єктивний інтерес країни полягає в здійснені народно-демократичної-революції, а особистий інтерес пануючих олігархів полягає в збереженні, в консервації існуючого стану, бо тільки він дозволяє олігархам безкарно збагачуватись надзвичайними темпами за рахунок узаконеного обкрадання громадян". Помічаємо, що Яценюк здатен пафосно брехати і не червоніти при цьому.
Яценюк (2:28 – 3:06 хвилини запису): "Треба відверто сказати, що рішення вищих державних посадових осіб не завжди отримують аплодисменти. Але так само відверто треба сказати: "Ми не для цього йшли в ці офіси". Ми не для того йшли щоб нам аплодували … і щоб дивитися на власні політичні рейтинги. Кожен з нас ішов для того, щоб зробити те, що він вміє, те, в що він вірить, і те, що потрібно для країни на цьому історичному етапі.".
Коментар: "Так само відверто треба сказати і про те, що не для того ми їх обирали, а вони давали згоду бути обраними, аби нам було кого лаяти. Ми з великим задоволенням аплодували б їм за позитивні наслідки їх діяльності навіть після пережитих негараздів, про які вони нас попередили і пояснили неминучість тих негараздів. Але не маємо, а ні серйозних з роз'ясненнями попереджень, а ні щонайменшого тривалого поліпшення життя переважної більшості громадян. Саме від того очікування урядом яценюків аплодисментів є безпідставним, а рейтинги не цікавлять їх, бо безпосередньо не впливають на життя можновладців: збагачувались і збагачуються не зважаючи на рейтинги і на те, в що вони вірять, і на об'єктивно потрібне для позитивного розвитку країни на цьому історичному етапі.
Яценюк (3:39 – 5:48): "Які зараз виклики стоять … я думаю, що треба більш глобально подивитися на ситуацію. Для України чітко визначено її місце. Це місце в єдиній європейські сім'ї. … Друге – це питання української безпеки. … І саме тому Україні необхідно продовжувати реформу збройних сил для того, щоб збройні сили повністю відповідали стандартам альянсу. І третє – те, що стосується управління державою.".
Коментар: "З глобального погляду можновладців України не видно, як ними взято до уваги те, що через невирішеність протиріччя між капіталістичною економікою і успадкованою від СРСР системою державного правління імені Сталіна маємо наслідками:
- неготовність України бути членом ЄС і відсутність через те бажання країн ЄС прийняти до свого складу Україну;
- неготовність України бути членом НАТО і відсутність через те бажання країн НАТО прийняти до свого складу Україну;
- недолугу управлінську діяльність держави, точніше – можновладців України.
Зазначене не взяття до уваги можновладців України є однією з причин відсутності справжніх реформ в країні, яка без них вже захлинається. А друга причина, яка за важливістю є першою, полягає в тому, що народно-демократична революція руйнує вщент теперішній стан можновладців: перетворює їх з панів над народом в його слуг.
Яценюк (3:39 – 5:48): "Я думаю, що мене тут більшість підтримує з колег. Кабінет Міністрів є вищим органом виконавчої влади в країні. Прем'єр-міністр є вища посадова особа виконавчої гілки влади. Настав час навести лад у системі управління державою. Дво- чи три- владдя в країні призводить до безвладдя і безвідповідальності. Зміни до чинної української Конституції є невідкладними. Уряд має нести всю повноту відповідальності перед народом і мати відповідні права для того, щоб реалізовувати державну політику. Міністри - це політичні фігури, які мають підтримку Парламенту і можуть реалізувати власну програму реформ.
Тому необхідна зміна системи адміністративного управління, яка би передбачала відновлення балансу влад у країні, формування інституту Президента як національного арбітра, котрий знаходиться над процесом. Виконавча гілка влади – це Кабінет Міністрів. Законодавча гілка влади – це Верховна Рада України. І судова гілка влади, яку ми щойно почали реформувати через зміни до Конституції і обрання нового складу Верховного суду України як найвищої судової інстанції країни. Це і є основа демократичної держави.".
Коментар: "Як з розподілу владних повноважень між можновладцями державних органів випливає те, що настав час навести лад у системі управління державою, знає лише Яценюк і більш ніхто. Не менш видатні знання має Яценюк про дво- чи три- владдя в країні. В Україні обирається один парламент, який утворює з власного складу одну коаліцію, яка обирає один уряд, для виконання програми розвитку країни, яку погодили учасники коаліції. Депутати ВРУ підзвітні і раз на п'ять років підконтрольні громадянам України, а уряд підзвітний і підконтрольний ВРУ постійно. Де тут розташуватися дво- чи три- владдю знає лише Яценюк, а більш ніхто. І з тих ексклюзивних знань Яценюка невідомим чином він виводить, що зміни до чинної української Конституції є невідкладними і полягають в наступному:
- "Уряд має нести всю повноту відповідальності перед народом"? (Як? Чому не потрібен парламентський контроль над урядом?);
- "Уряд має … мати відповідні права для того, щоб реалізовувати державну політику" (яку виробив хто? Очевидно, що все це заявка на збільшення владних повноважень уряду, але за чий рахунок?);
- "Міністри - це політичні фігури, які мають підтримку Парламенту і можуть реалізувати власну програму реформ." і плювати на те, за які програми голосували громадяни, обираючи депутатів ВРУ (от до чого доводить соціальне прожектерство, поєднане з бажанням панувати).
І якщо ви ще не зовсім збожеволіли від прожектів Яценюка, то висновок зроблений ним з тих прожектів вас доконає: "Тому необхідна зміна системи адміністративного управління, яка би передбачала відновлення балансу влад у країні, формування інституту Президента як національного арбітра, котрий знаходиться над процесом.". Іншими словами, повноваження президента передаємо урядові, а президента наділяємо повноваженнями судді.
Що це все означає, як не концентрацію владних повноважень в уряді з одночасним виведенням його з під ефективного контролю будь-кого?! Але щоб ви так не думали, Яценюк наллє вам щедрою рукою демагогічної води і все сказане ним підсумує так: "Це і є основа демократичної держави.". Оскаженілий від "сміливості" думок Яценюка народ мовчить. Завіса.
Цей акт з життя українського суспільства завершився, та продовжують жити громадяни і мають вирішити дилему: дозволити планам Яценюка і Ко здійснитися, а громадянам при цьому отримати життя гірше, ніж маємо, або здійснити народно-демократичну революцію і отримати свободу від олігархічної деспотії, заможність, впевненість в завтрашньому дні, бажання країн ЄС і НАТО того, щоб Україна долучилася до їх спільноти, …

пятница, 14 июля 2017 г.

ПРО ПРОВАЛИ І СУСПІЛЬНУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ


Як повідомила «Європейська правда», маємо «Безперспективний саміт: як Євросоюз заблокував європейську мрію України». Очевидно, що це є суттєвим провалом в діяльності уряду Порошенка-Гройсмана. Спрацювало футбольне правило: "Не забиваєш ти, заб'ють тобі". Квола і безініціативна внутрішня і зовнішня політика урядів Порошенко-Яценюк і Порошенко-Гройсман не могла не привести і привела до безперспективного саміту Україна – ЄС 2017 року.
Відомими Поршенку, Яценюку, Гройсману і багатьом депутатам ВРУ є об'єктивно необхідні Україні реформи (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), здійснення яких здатне крім всього іншого ще й суттєво приборкати корупцію в ній, навіть не започатковані. Зовнішньо політичні ініціативи України, виконання яких наближає мир в Україні (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_179.html), її урядами навіть ще не почали розглядатися. Відтак, ніякого іншого наслідку такої урядової бездіяльності не варто було і очікувати громадянам України.
Отже, українці, аби небезпідставно сподіватися на краще життя, маємо вирішити дилему: або будемо вимагати від уряду початку здійснення зазначених реформ та ініціатив, або будемо домагатися дострокових виборів президента і ВРУ та оберемо таких, які почнуть виконання тих реформ та ініціатив з дня, наступного після їх обрання. В протилежному випадку, тобто не зробивши зазначений вибір і не втілюючи його в життя, продовжуючи суспільну бездіяльність за наявності більше 260 політичних партій, українці будуть плентатись шляхом провалів в будь-якому напрямку!
Таким чином, громадяни України, сьогодні, як ніколи наше щастя  в наших руках: знаємо хто і що має зробити, аби ми мали щастя.
ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ, ДО РОБОТИ!

четверг, 13 июля 2017 г.

ОПТИМІСТИЧНА ТРАГЕДІЯ "ШЛЯХ УКРАЇНИ В ЄС"

(Ідея П. М. Поліщук)


Дійові особи:
Мудрий український народ (МУН);
ЄС.

Дія І

Посеред Європи, на сцені двоє: МУН і ЄС.

МУН: Приймайте нас хутко до себе, бо ми оце бовталися 25 років, а тепер вирішили йти до вас.

ЄС: Треба провести системні реформи.

МУН: Які саме за змістом?

ЄС: Такі, щоб стали схожими на нас.

МУН: А нічого, що ми будемо схожі лише зовні і такі реформи будуть лише на шкоду переважній більшості нас?!

ЄС: Як це?!

МУН: А які пропозиції, такі і наслідки їх реалізації. Ви запропонували реформи, не цікавлячись причинами нашого стану і бажаними нам результатами, та щей дивуєтесь, що реалізація ваших пропозиції призведе до результатів, які лише за формою відповідають вашим бажанням.

ЄС: То, що ви пропонуєте?

МУН: Аби ви врахували, що ми лише в 1861 році отримали указ царя про скасування кріпацтва, а вже в 1917 році пішли шляхом СРСР. Відтак, ми не мали тих сторіч в які ви йшли до свого теперішнього стану. Тому законодавче запровадження в нас ваших порядків позбавлено підґрунтя (вікового досвіду народу). Таким чином, аби нам наздогнати вас у суспільному розвиткові, ми маємо здійснити такі реформи, які поставлять Україну у відношенні того розвитку попереду планети всієї:   http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_565.html.

ЄС в роздумах мовчить.

Дали буде.

понедельник, 3 июля 2017 г.

ЯК ВИГЛЯДАЄ РЕФОРМАТОР?

Ні, так виглядає "реформатор", який не має щонайменшого уявлення про те, які зміни називаються реформами і яких саме реформ об'єктивно потребує Україна для переходу від багаторічної стагнації до свободи від олігархічної деспотії, суттєво приборканої корупції, заможності та впевненості у завтрашньому дні переважної більшості громадян України. Відтак, актуальним залишається питання: "ЧИ ДОВГО ЩЕ БУДЕМО ТЕРПІТИ НЕДОЛУГИЙ УРЯД ГРОЙСМАНА?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/04/blog-post_26.html