пятница, 11 августа 2017 г.

ОБСЄ СХВАЛИЛО "РЕФОРМУ" СУДУ УКРАЇНИ, АЛЕ НЕ МАЄМО З ТОГО ПРИВОДУ РАДІТИ!

           Не всяке твоє досягнення          
            робить тебе щасливим.            
                           Пупкин,                         
  треба було бажати чогось іншого!  

Як 10 серпня 2017 року повідомив "Главком" (http://glavcom.ua/news/obsje-v-cilomu-shvalila-zakon-pro-reformuvannya-sudiv-430384.html?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=traqli) "ОБСЄ в цілому схвалила закон про реформування судів". Мова йде про реформування судової системи України, а повідомлення містить і сам документ ОБСЄ. На підставі цих фактів команда Порошенка може радісно галасувати: "Боже, яке щастя, що ОБСЄ в цілому схвалила закон про реформування судів"! І дійсно, чому б їм не радіти: створений ними документ хоч і в цілому, хоча і не без зауважень, але схвалила ОБСЄ. Але чи має підстави радіти народ України? Чи будуть виправдані його очікування одержати в наслідку реформування судової системи незалежний і некорумпований суд, рішення якого вмотивовані виключно чинним законодавством в повному обсязі, а самі судді поводять себе з учасниками судового процесу не як пан з кріпаками, а як рівний серед рівних? На жаль, слідом за Т. Г. Шевченком змушені казати:
"Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п'яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.".
Написано більше 150-ти років тому, а наче про сьогодення, про сьогоднішнє панство, що заколисує свідомість народу, мурує храми і палати, ревно слугує президентові та безоглядно прославляє захід. Але ж і там далеко не все гаразд і я вже не кажу про бездумне перенесення вікових надбань заходу в умови сьогоднішньої України, яка має свої, несхожі на західні, надбання.
Але все ж таки, що саме в законі порошенків про реформування судів є такого поганого, про яке не сказали експерти ОБСЄ? Перше і головне погане в законі порошенків про реформування судів – це, як не дивно, відсутність реформи, але і поршенки просили ОБСЄ "здійснити аналіз Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не "закону про реформування судів", як пишуть українські журналюги, найняті панами за 30-ть срібняків.
Тож, люди, будьте пильними! Сучасне панство на чолі з президентом за допомогою жуналюг заколисують вашу свідомість, аби впарити вам під виглядом реформи те, що нею не є, а тому і не здатне мати тих наслідків, до яких призводить здійснена реформа.
Ще раз наголосимо – "Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відповідає міжнародним стандартам" – такий висновок оприлюднило Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ/БДІПЛ).". І тому ми не маємо підстав радіти, оскільки ОБСЄ/БДІПЛ не перевіряло той закон на відповідність об'єктивним потребам України мати дійсно незалежний, не корумпований, без зловживань посадою судді, ... суд. Єдина реформа судової системи України, якої вона об'єктивно потребує, аби судова гілка влади України стала дійсно незалежною, не корумпованою і здійснювала судочинство виключно правочинно, полягає в наступному:
- запровадити регулярне (раз на п'ять років) обрання громадянами суддів районних судів та формування Вищого, Конституційного та обласних судів обраними суддями районних судів з власного складу засобами самоврядування;
- надати право виборцям відкликати в будь-який час обраних ними суддів.
Всі інші зміни судової системі після здійснення зазначеної реформи відбудуться набагато більш природним шляхом, ніж те пропонують порошенки. Тоді навіщо було ухвалено Закон України «Про судоустрій і статус суддів»? Виключно для симуляції бурхливої діяльності, здійснення якої можновладці намагаються видати за проведення реформ. Такі витівки можновладців в часи, коли країна вже захлинається без реформ є кримінальним злочином: бездіяльністю, яка призводить до зубожіння, хвороб і вимирання громадян. Якщо не бажаємо собі такої злої долі, то
"щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!".

PS
Більш докладно про об'єктивно необхідне реформування судової системи України читаємо за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/httpblogspravdacomuaauthorsdatsuk563c6d.html.

понедельник, 24 июля 2017 г.

ПРИЧИНА БАГАТОРІЧНОГО ЗАСТОЮ УКРАЇНИ

Перш, ніж буде неспростовно виявлено дійсну причину застою України, має сенс довести наявність самого застою в більшості сфер суспільного життя і повідомити ті значення термінів, в яких вони будуть вживатися в статті. Відразу вибачаюсь перед тими читачами, для кого наведення значень термінів є надмірною ретельністю.
Життя суспільства складається з декількох його сфер: економічної, політичної, правової, культурної, … Всі можливі зміни в часі стану суспільства або окремої його сфери можуть бути охарактеризовані трьома словами: падіння, застій і зростання. Падінню відповідає зменшення кількісних показників стану суспільства або його сфери, застою – незмінність кількісних показників, а зростанню відповідає збільшення тих показників. Характеризуючи стан суспільства, варто пам'ятати про діалектичний характер цих характеристик: вони є лише приблизно встановленими кількісно. Так, наприклад, до застою економіки відносять і той стан, за якого відбуваються незначні коливання обсягів ВВП.
З врахуванням зроблених тут попередніх зауважень розглянемо зміни, які відбулися  з 1991 року в перелічених раніше сферах суспільного життя, аби, підсумувавши результати розгляду, отримати загальну характеристику змін життя українського суспільства.
Почнемо розгляд з економічної сфери. Як відомо, інтегральним показником стану економіки країни є валовий внутрішній продукт (ВВП). Динаміка ВВП України з 1990 року по 2016 рік за даними Світового банку представлена на малюнку:


Як бачимо ВВП України з 2004 року і по цей день знаходиться в коридорі: 350 ± 50 мільярдів доларів США, що є ознакою застою економіки.
Характеристики стану інших сфер життя суспільства розвиненістю соціології найменше  підготовлені до кількісного аналізу, хоча грубе порівняння в термінах падіння, застою і зростання є можливим. Так, в політичній сфері суспільного життя маємо з 1991 року:
- коливання державного устрою в межах президентсько-парламентська – парламентсько-президентська форма управління;
- панування олігархів – осіб, які одночасно є можновладцями і бізнесменами;
- політичну боротьбу між олігархічними угрупуваннями і майже повну її відсутність між будь-якими різними прошарками суспільства;
- надмірну кількість політичних партій;
- олігархічну спрямованість майже всіх політичних партій і відсутність антиолігархічних політичних партій;
- суттєва кількісна перевага громадських організацій олігархічного спрямування в порівнянні з громадськими організаціями іншого спрямування.
Все це означає застій політичної системи України протягом близько двадцяти років.
Характеризуючи розвиток правової сфери життя суспільства, варто зазначити, що динаміку того розвитку визначає не кількість ухвалених законів і не те, що ухвалюванні закони називають реформаторськими, коли вони такими не є, а вплив нових законів на правовий стан держави, регіонів, господарюючих суб’єктів, суспільних організацій і громадян. Чи маємо суттєві зміни хоч для одного з перелічених підрозділів суспільства? Так, маємо децентралізацію і стійку тенденцію зі збільшенням прав держави за рахунок зменшення прав всіх інших підрозділів суспільства. Але й ця тенденція виявляє себе лише в змінах на протязі років і десятків років. Відтак, маємо підстави говорити про застій в правовій сфері життя українського суспільства.
Ну, а відсутність суттєвих змін в культурі виробництва, спілкування чиновник – громадянин і між громадянами, в мистецтві, … є очевидною кожному громадянину України.
Таким чином, маємо підстави констатувати наявність застою українського суспільства.
Аби виявити причини цього застою звернемось до думок експертів. Частенько експерти говорять, що корупція в Україні є джерелом її негараздів, але вона сама має джерела свого зародження і існування. Тож, закономірно постає питання: "Сама корупція безпосередньо веде до застою суспільства чи те роблять  її джерела"? До тих джерел відносять приватну власність, усталені відносини між можновладцями і громадянами та систему державного правління, яка складається з трьох систем: системи розподілу владних повноважень між народом і можновладцями, а також між самими можновладцями; системи здійснення владних повноважень; і системи контролю над можновладцями. Що стосується приватної власності, то вона є і в країнах зі значно меншою корумпованістю суспільства. Відтак, корупція в Україні має ще самостійні, не породжені приватною власністю, джерела, чим і пояснюється вичерпно відмінність корумпованості України і розвинутих країн.
Очевидно, що рівноправні відносини громадян не народжують та не підтримують корупцію. А от відносини пан – кріпак завжди породжуватимуть і підтримуватимуть корупцію. Але й самі ці відносини є наслідком, зокрема, системи державного правління.
Відносно системи державного правління слід зауважити, що Україна успадкувала від СРСР і залишає в майже в незмінному стані бюрократичну систему державного правління імені Сталіна, яка сьогодні має олігархічну форму. За сталінської системи корупція існувала і без приватної власності, що однозначно говорить про те, що вона є самостійним витоком корупції. Відтак, маємо визнати що корумпованість України в значній мірі обумовлена чинною системою державного правління, а поєднавши це визнання з твердженням експертів, доходимо до висновку: "Застій України викликаний її системою державного правління". Аби посилити аргументацію цього висновку, звернемо увагу на ще однин малюнок:


Як видно з цього малюнку лише Україні притаманний застій, але і лише їй притаманні менш жорсткі відносини пан – кріпак між можновладцями і між ними і громадянами. Цією ж причиною вичерпно пояснюється різниця в темпах зростання економіки Польщі і країн СНГ. Отже маємо вже три факти, які вичерпно пояснюються однією причиною: станом системи державного правління. Звертає на себе увагу і той факт, що відхилення від стану державного правління України і вбік диктаторського державного правління олігархів, і в бік демократичного правління веде від застою до зростання економіки країни, а між двома більшими значеннями функції завжди існує мінімум. Отже, ще два факти знайшли вичерпне пояснення твердженням: "Невідповідна потребам суспільства система державного правління призводить до застою".
Але найчастіше причиною негараздів України експерти вважають відсутність в Україні реформ, хоча мені не відомо, щоб хтось, крім мене, довів (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html) об'єктивну необхідність здійснення саме реформ, а не якихось інших змін. Ми будемо використовувати визначення реформи, яке міститься у Вікіпедії за адресою: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0. Зокрема, в тому визначені написано: "Процес реформування суспільства або окремої його сфери відбувається за умови неможливості при існуючому стані суспільства мати позитивний розвиток країни або сфери суспільної діяльності.", а тут вже доведено багаторічне існування застою України, причиною якого є стан її системи державного правління. Відтак, аби подолати той застій слід змінити систему державного правління. Але така зміна є реформою саме в тому значені, яке наведено у Вікіпедиі. Підсумувавши сказане, можемо стверджувати: "Якщо причиною негараздів України є відсутність здійснення реформ, а необхідність їх здійснення обумовлена станом системи її державного правління, який характеризується словом застій, то причиною застою є сам стан системи державного правління України".
Таким чином, доведено наявність застою українського суспільства, причиною якого є стан його системи державного правління.

вторник, 18 июля 2017 г.

ЧОГО ОЧІКУВАТИ ГРОМАДЯНАМ УКРАЇНИ ВІД УРЯДУ?

__________ВИСТУП ЯЦЕНЮКА__________


Виступ Яценюка на урочистому засіданні Кабінету Міністрів України, присвяченому 100-річчю уряду України, дає розлогу відповідь на питання заголовку цієї статті, але не породжує оптимізму відносно покращання життя переважної більшості громадян України. Як відомо із статті, розташованої за адресою http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html, зазначене покращення відбудеться лише після здійснення народно-демократичної революції, тобто після швидкого значного підвищення ступеню демократизму державного правління. А що від імені домінуючих політичних сил країни пропонує здійснити Яценюк? Відразу скажу, що Яценюк пропонує втілювати зміни, які ведуть країну в зворотному напрямку і, відтак, матимуть протилежний вплив на стан життя громадян України. Якщо після здійснення народно-демократичної революції громадяни отримають свободу від олігархічної деспотії, заможність і впевненість в завтрашньому дні, то внаслідок втілення пропозицій Яценюка матимемо консервацію панування олігархів, злидні і впевненість в тому, що завтра жити стане ще гірше, ніж сьогодні.
Аби не бути голослівним, пропоную слухати сказане Яценюком, додавати до почутого мої коментарі і розмірковувати!
Яценюк (2:00 – 2:18 хвилини запису): "Ми знайшли в собі сили … поставити інтереси держави і нації вище, ніж особисті".
Коментар: "Об'єктивний інтерес країни полягає в здійснені народно-демократичної-революції, а особистий інтерес пануючих олігархів полягає в збереженні, в консервації існуючого стану, бо тільки він дозволяє олігархам безкарно збагачуватись надзвичайними темпами за рахунок узаконеного обкрадання громадян". Помічаємо, що Яценюк здатен пафосно брехати і не червоніти при цьому.
Яценюк (2:28 – 3:06 хвилини запису): "Треба відверто сказати, що рішення вищих державних посадових осіб не завжди отримують аплодисменти. Але так само відверто треба сказати: "Ми не для цього йшли в ці офіси". Ми не для того йшли щоб нам аплодували … і щоб дивитися на власні політичні рейтинги. Кожен з нас ішов для того, щоб зробити те, що він вміє, те, в що він вірить, і те, що потрібно для країни на цьому історичному етапі.".
Коментар: "Так само відверто треба сказати і про те, що не для того ми їх обирали, а вони давали згоду бути обраними, аби нам було кого лаяти. Ми з великим задоволенням аплодували б їм за позитивні наслідки їх діяльності навіть після пережитих негараздів, про які вони нас попередили і пояснили неминучість тих негараздів. Але не маємо, а ні серйозних з роз'ясненнями попереджень, а ні щонайменшого тривалого поліпшення життя переважної більшості громадян. Саме від того очікування урядом яценюків аплодисментів є безпідставним, а рейтинги не цікавлять їх, бо безпосередньо не впливають на життя можновладців: збагачувались і збагачуються не зважаючи на рейтинги і на те, в що вони вірять, і на об'єктивно потрібне для позитивного розвитку країни на цьому історичному етапі.
Яценюк (3:39 – 5:48): "Які зараз виклики стоять … я думаю, що треба більш глобально подивитися на ситуацію. Для України чітко визначено її місце. Це місце в єдиній європейські сім'ї. … Друге – це питання української безпеки. … І саме тому Україні необхідно продовжувати реформу збройних сил для того, щоб збройні сили повністю відповідали стандартам альянсу. І третє – те, що стосується управління державою.".
Коментар: "З глобального погляду можновладців України не видно, як ними взято до уваги те, що через невирішеність протиріччя між капіталістичною економікою і успадкованою від СРСР системою державного правління імені Сталіна маємо наслідками:
- неготовність України бути членом ЄС і відсутність через те бажання країн ЄС прийняти до свого складу Україну;
- неготовність України бути членом НАТО і відсутність через те бажання країн НАТО прийняти до свого складу Україну;
- недолугу управлінську діяльність держави, точніше – можновладців України.
Зазначене не взяття до уваги можновладців України є однією з причин відсутності справжніх реформ в країні, яка без них вже захлинається. А друга причина, яка за важливістю є першою, полягає в тому, що народно-демократична революція руйнує вщент теперішній стан можновладців: перетворює їх з панів над народом в його слуг.
Яценюк (3:39 – 5:48): "Я думаю, що мене тут більшість підтримує з колег. Кабінет Міністрів є вищим органом виконавчої влади в країні. Прем'єр-міністр є вища посадова особа виконавчої гілки влади. Настав час навести лад у системі управління державою. Дво- чи три- владдя в країні призводить до безвладдя і безвідповідальності. Зміни до чинної української Конституції є невідкладними. Уряд має нести всю повноту відповідальності перед народом і мати відповідні права для того, щоб реалізовувати державну політику. Міністри - це політичні фігури, які мають підтримку Парламенту і можуть реалізувати власну програму реформ.
Тому необхідна зміна системи адміністративного управління, яка би передбачала відновлення балансу влад у країні, формування інституту Президента як національного арбітра, котрий знаходиться над процесом. Виконавча гілка влади – це Кабінет Міністрів. Законодавча гілка влади – це Верховна Рада України. І судова гілка влади, яку ми щойно почали реформувати через зміни до Конституції і обрання нового складу Верховного суду України як найвищої судової інстанції країни. Це і є основа демократичної держави.".
Коментар: "Як з розподілу владних повноважень між можновладцями державних органів випливає те, що настав час навести лад у системі управління державою, знає лише Яценюк і більш ніхто. Не менш видатні знання має Яценюк про дво- чи три- владдя в країні. В Україні обирається один парламент, який утворює з власного складу одну коаліцію, яка обирає один уряд, для виконання програми розвитку країни, яку погодили учасники коаліції. Депутати ВРУ підзвітні і раз на п'ять років підконтрольні громадянам України, а уряд підзвітний і підконтрольний ВРУ постійно. Де тут розташуватися дво- чи три- владдю знає лише Яценюк, а більш ніхто. І з тих ексклюзивних знань Яценюка невідомим чином він виводить, що зміни до чинної української Конституції є невідкладними і полягають в наступному:
- "Уряд має нести всю повноту відповідальності перед народом"? (Як? Чому не потрібен парламентський контроль над урядом?);
- "Уряд має … мати відповідні права для того, щоб реалізовувати державну політику" (яку виробив хто? Очевидно, що все це заявка на збільшення владних повноважень уряду, але за чий рахунок?);
- "Міністри - це політичні фігури, які мають підтримку Парламенту і можуть реалізувати власну програму реформ." і плювати на те, за які програми голосували громадяни, обираючи депутатів ВРУ (от до чого доводить соціальне прожектерство, поєднане з бажанням панувати).
І якщо ви ще не зовсім збожеволіли від прожектів Яценюка, то висновок зроблений ним з тих прожектів вас доконає: "Тому необхідна зміна системи адміністративного управління, яка би передбачала відновлення балансу влад у країні, формування інституту Президента як національного арбітра, котрий знаходиться над процесом.". Іншими словами, повноваження президента передаємо урядові, а президента наділяємо повноваженнями судді.
Що це все означає, як не концентрацію владних повноважень в уряді з одночасним виведенням його з під ефективного контролю будь-кого?! Але щоб ви так не думали, Яценюк наллє вам щедрою рукою демагогічної води і все сказане ним підсумує так: "Це і є основа демократичної держави.". Оскаженілий від "сміливості" думок Яценюка народ мовчить. Завіса.
Цей акт з життя українського суспільства завершився, та продовжують жити громадяни і мають вирішити дилему: дозволити планам Яценюка і Ко здійснитися, а громадянам при цьому отримати життя гірше, ніж маємо, або здійснити народно-демократичну революцію і отримати свободу від олігархічної деспотії, заможність, впевненість в завтрашньому дні, бажання країн ЄС і НАТО того, щоб Україна долучилася до їх спільноти, …

пятница, 14 июля 2017 г.

ПРО ПРОВАЛИ І СУСПІЛЬНУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ


Як повідомила «Європейська правда», маємо «Безперспективний саміт: як Євросоюз заблокував європейську мрію України». Очевидно, що це є суттєвим провалом в діяльності уряду Порошенка-Гройсмана. Спрацювало футбольне правило: "Не забиваєш ти, заб'ють тобі". Квола і безініціативна внутрішня і зовнішня політика урядів Порошенко-Яценюк і Порошенко-Гройсман не могла не привести і привела до безперспективного саміту Україна – ЄС 2017 року.
Відомими Поршенку, Яценюку, Гройсману і багатьом депутатам ВРУ є об'єктивно необхідні Україні реформи (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), здійснення яких здатне крім всього іншого ще й суттєво приборкати корупцію в ній, навіть не започатковані. Зовнішньо політичні ініціативи України, виконання яких наближає мир в Україні (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_179.html), її урядами навіть ще не почали розглядатися. Відтак, ніякого іншого наслідку такої урядової бездіяльності не варто було і очікувати громадянам України.
Отже, українці, аби небезпідставно сподіватися на краще життя, маємо вирішити дилему: або будемо вимагати від уряду початку здійснення зазначених реформ та ініціатив, або будемо домагатися дострокових виборів президента і ВРУ та оберемо таких, які почнуть виконання тих реформ та ініціатив з дня, наступного після їх обрання. В протилежному випадку, тобто не зробивши зазначений вибір і не втілюючи його в життя, продовжуючи суспільну бездіяльність за наявності більше 260 політичних партій, українці будуть плентатись шляхом провалів в будь-якому напрямку!
Таким чином, громадяни України, сьогодні, як ніколи наше щастя  в наших руках: знаємо хто і що має зробити, аби ми мали щастя.
ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ, ДО РОБОТИ!

четверг, 13 июля 2017 г.

ОПТИМІСТИЧНА ТРАГЕДІЯ "ШЛЯХ УКРАЇНИ В ЄС"

(Ідея П. М. Поліщук)


Дійові особи:
Мудрий український народ (МУН);
ЄС.

Дія І

Посеред Європи, на сцені двоє: МУН і ЄС.

МУН: Приймайте нас хутко до себе, бо ми оце бовталися 25 років, а тепер вирішили йти до вас.

ЄС: Треба провести системні реформи.

МУН: Які саме за змістом?

ЄС: Такі, щоб стали схожими на нас.

МУН: А нічого, що ми будемо схожі лише зовні і такі реформи будуть лише на шкоду переважній більшості нас?!

ЄС: Як це?!

МУН: А які пропозиції, такі і наслідки їх реалізації. Ви запропонували реформи, не цікавлячись причинами нашого стану і бажаними нам результатами, та щей дивуєтесь, що реалізація ваших пропозиції призведе до результатів, які лише за формою відповідають вашим бажанням.

ЄС: То, що ви пропонуєте?

МУН: Аби ви врахували, що ми лише в 1861 році отримали указ царя про скасування кріпацтва, а вже в 1917 році пішли шляхом СРСР. Відтак, ми не мали тих сторіч в які ви йшли до свого теперішнього стану. Тому законодавче запровадження в нас ваших порядків позбавлено підґрунтя (вікового досвіду народу). Таким чином, аби нам наздогнати вас у суспільному розвиткові, ми маємо здійснити такі реформи, які поставлять Україну у відношенні того розвитку попереду планети всієї:   http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_565.html.

ЄС в роздумах мовчить.

Дали буде.

понедельник, 3 июля 2017 г.

ЯК ВИГЛЯДАЄ РЕФОРМАТОР?

Ні, так виглядає "реформатор", який не має щонайменшого уявлення про те, які зміни називаються реформами і яких саме реформ об'єктивно потребує Україна для переходу від багаторічної стагнації до свободи від олігархічної деспотії, суттєво приборканої корупції, заможності та впевненості у завтрашньому дні переважної більшості громадян України. Відтак, актуальним залишається питання: "ЧИ ДОВГО ЩЕ БУДЕМО ТЕРПІТИ НЕДОЛУГИЙ УРЯД ГРОЙСМАНА?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/04/blog-post_26.html

пятница, 30 июня 2017 г.

В УКРАЇНІ МОЖЛИВА СПРАВЖНЯ РЕВОЛЮЦІЯ (ПРО "ДРУГАЯ УКРАЇНА" – ПЛАН СПАСЕНИЯ УКРАИНЫ М. Н. СААКАШВІЛІ)

  - НІ, ДАВАЙ МІНЯТИСЯ!

       За адресою - https://www.youtube.com/watch?v=EEDXPMEvde0. - 28 червня 2017 року оприлюднено план команди М. Н. Саакашвілі, "Другая Украина". Цей план, дійсно, міг би врятувати Україну від занурення у безвихідь і навіть стати планом революційних змін, але, на жаль все те, що пропонує здійснити Саакашвілі не утворить нову (по відношенню до сьогоднішньої) стійку систему суспільних відносин. Це означає, що все, чого команді Саакашвілі вдасться досягти неймовірними зусиллями почне руйнуватися (повертатися до попереднього стану) з дня досягнення. Аби цього не трапилося і пропоновані Саакашвілі зміни набули вдосконалених професіоналами форм, необхідно "зробити чинним:
- закон про референдум, в якому втілено обов'язковість рівності агітації за і проти;
- закон про формування ЦВК шляхом обрання облрадами і радою АР Крим по два її члена (один від партій більшості у ВРУ, а другий від партій меншості) та формування окружних та дільничних комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних громадян;
- закон про вибори, в якому втілена гібридна виборча система;
- закон про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;
- закон про обрання кожні п'ять років всіх суддів народом;
- закон про відкликання судді в будь-який час його виборцями;
- закони про обрання народом кожні п'ять років керівництва прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я від райвідділу до генерального прокурора і відповідного міністра;
- закони про відкликання у будь-який час обраних керівників прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;
- закон, який визначає для всіх податків наступний порядок: податкова служба країни здійснює ведення реєстру доходів фізичних і юридичних осіб та формує податкові квитанції і надсилає їх платнику податків; податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування певної їх частини податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х – число, визначене законом;
З наданням чинності зазначеним тут законам та проекту "Конституція України" (розміщено за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post.html), в Україні відбудеться народно-демократична революція, в наслідок якої утвориться система суспільних відносин, незмінність якої гарантована особливим порядком ухвалення та змін розділу I «ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ», розділу II «ЗАСАДИ ДЕМОКРАТІЇ», розділу IІІ «ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА» і розділу XII «ПРИЙНЯТТЯ І ВВЕДЕННЯ В ДІЮ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ» проекту "Конституція України": виключно загальноукраїнським  референдумом. Це з одного боку.
З іншого боку, з наданням чинність проекту "Конституція України" ВР відносно свого складу і спрямованості діяльності потрапляє під постійний контроль народу, а уряд під контроль ВР. Відтак, уряд України опосередковано і безпосередньо відносно МВС, МОУ і МОЗУ стане контрольованим народом.
Все це утворює обставини, за яких уряд України без додаткових спонукань від народу залюбки і максимально професійно в стислі терміни втілить в життя оптимізації декількох систем: системи державного управління, системи надання державних послуг громадянам, системи внутрішніх справ, системи освіти, системи охорони здоров'я, …, одним словом, все те, що команда Саакашвілі вже запропонувала здійснити в сфері державного управління. А незалежні від можновладців судові і правоохоронні органи стануть послідовними і неухильними борцями з порушниками законодавства, наприклад, з корупціонерами скрізь і без будь-яких додаткових бюрократичних годівниць на кшталт НАБУ, НАЗК, Спеціалізований Антикорупційний Суд, ...
Таким чином, лише поєднавши виконання пропонованих командою Саакашвілі зміни зі змінами системи суспільних відносин, які відбудуться з наданням чинності переліченим тут раніше законам, тобто здійснивши народно-демократичну революцію, Україна вийде з багаторічної стагнації на шлях довгострокового сталого зростання, на якому переважна більшість громадян отримає свободу від олігархічної деспотії, заможність і впевненість у завтрашньому дні. І це щастя переважної більшості громадян України перебуватиме в їх руках доти, доки вони не випустять його з власних рук. 
Але його ще треба завоювати, отримати до рук переважної більшості громадян через перетворення команди Саакашвілі в політичну партію демократичного спрямування, через те, що ця партія стане ядром впливової політичної сили, через завоювання цією силою більшості у ВРУ та ухвалення нею всіх законодавчих змін, про які йшла мова в цій статті. Відтак, громадяни України, нам всім відомо все необхідне і достатнє для здійснення народно-демократичної революції, після чого будемо жити набагато вільніше, заможніше і впевненіше. Залишилася дрібничка: здійснити зазначені тут зміни і буде нам щастя.
ДО РОБОТИ, ГРОМАДЯНИ!

воскресенье, 14 мая 2017 г.

УКРАЇНО, ЯКЩО БАЖАЄШ СОБІ ПРОГРЕСУ, ТОБІ НАЛІВО!

    ЗАЖИВЁШЬ, ЕСЛИ БЕЗ КПРФ И КПУ   

Вчора відомий бізнесмен і політичний діяч (з 2.03.2014 по 3.02.2015 — голова Харківської обласної державної адміністрації) Балута І. М. поділився враженнями від участі в обговоренні теми «Розвиток України. Суспільно-економічні інструменти змін», яке відбулося в Києві в "Інституті Майбутнього": https://www.facebook.com/balutai/posts/846255075529608. Реагуючи на ті його висловлювання, які мають програмовий характер, слід зауважити наступне. Ігор Миронович, вибачте, але одне з трьох: або ви свідомо виконуєте замовлення далеко не порядних осіб, або взялися обговорювати питання, з яких не маєте відповідної освіти.
Питання земельної реформи і змін пенсійної системи можуть бути пов'язані правими партіями, але зовсім не так, як ви про це написали. Першим кроком ці партії, знаходячись при владі, в супереч чинному законодавству запровадять ринок землі. В супереч чинному законодавству, бо чинною є Стаття 13 Конституції України, згідно з якою земля України належить її народу і він її нікому у власність не передавав, а ринок землі можливий лише між багатьма, а не єдиним власником землі! Більш докладно про необхідність і можливість України мати ринок її землі читаємо за посиланням: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/05/blog-post.html.
Крім того, ринок землі потрібен виключно для зиску власників землі від її продажу та перепродажу, а тому, якщо цей ринок і додаватиме в пенсійний фонд щось, то лише через пенсійні внески працівників суспільно непотрібних закладів: земельний банк, управління кадастру, управління ведення обліку земель та дозволів на їх продаж, ... Відтак, і ваші аргументи на суспільну користь запровадження ринку землі є доволі сумнівними і, як побачимо далі, навіть суспільно шкідливими. Отже, таке реформування земельних відносин буде дійсно болісним переважній більшості громадян і вкрай радісним нікчемній купці бізнесменів, яка буде законно збагачуватись на продажі землі.
Так звана "пенсійна реформа" правими партіями бачиться лише, як збільшення пенсійного віку і запровадження накопичувальної пенсійної системи. Але і збільшення, і запровадження є не реформою, а, в кращому випадку, – реорганізацією, користі від якої для переважної більшості громадян не має. Зокрема, підвищення пенсійного віку дає лише тимчасове вирішення питання балансу пенсійного фонду за рахунок відтермінування почату отримання пенсії для частини громадян. А запровадження накопичувальної пенсійної системи в реальному житті позбавить державу обов'язку вирішення питання пенсійного забезпечення, переклавши це рішення на плечі майбутніх пенсіонерів, але не передавши їм ті, кошти, які сьогодні надходять до пенсійного фонду. Тож, як бачимо, і ці зміни є болючими для переважної більшості громадян, та не сприяють на зміні стану України в напрямку виходу її на шлях сталого позитивного розвитку.
З огляду, на сказане, переважна більшість громадян України не має підстав для того, щоб терпіти згадувані тут болісні зміни, на здійснені яких наполягають праві партій, оскільки зазначені зміни лише погіршать життя цих громадян. 
Але покращання життя переважної більшості громадян України є об'єктивно необхідним, якщо бажати існування України та її розквіту! А чи може таке покращення відбудеться через реалізацію сьогоднішніх пропозицій лівих партій? На жаль, ні, бо їх пропозиції не мають суттєвих відмінностей від пропозицій правих партій і на додаток ще й пересичені популістськими закликами, які, як відомо, на хліб не намажеш. 
Тож, на жаль, але всі політичні партії України самі потребують значних змін, аби стати спроможними формувати справжні програми розвитку суспільства, виконання яких виведе його на шлях сталого позитивного зростання: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_53.html.
Але поряд з усім цим безпросвітнім мороком, який оповив Україну, маємо програмові засади (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), які, якщо їх поставити в центр діяльності лівої партії, можуть бути здійснені, що безболісно приведе переважну більшість громадян України до свободи від олігархічної тиранії, до заможності і впевненості у завтрашньому дні. Тож, справа лише за тим, щоб зазначені програмові засади перетворилися в програму лівої партії, яка буде ту програму наполегливо і професійно виконувати ...