воскресенье, 14 мая 2017 г.

УКРАЇНО, ЯКЩО БАЖАЄШ СОБІ ПРОГРЕСУ, ТОБІ НАЛІВО!

    ЗАЖИВЁШЬ, ЕСЛИ БЕЗ КПРФ И КПУ   

Вчора відомий бізнесмен і політичний діяч (з 2.03.2014 по 3.02.2015 — голова Харківської обласної державної адміністрації) Балута І. М. поділився враженнями від участі в обговоренні теми «Розвиток України. Суспільно-економічні інструменти змін», яке відбулося в Києві в "Інституті Майбутнього": https://www.facebook.com/balutai/posts/846255075529608. Реагуючи на ті його висловлювання, які мають програмовий характер, слід зауважити наступне. Ігор Миронович, вибачте, але одне з трьох: або ви свідомо виконуєте замовлення далеко не порядних осіб, або взялися обговорювати питання, з яких не маєте відповідної освіти.
Питання земельної реформи і змін пенсійної системи можуть бути пов'язані правими партіями, але зовсім не так, як ви про це написали. Першим кроком ці партії, знаходячись при владі, в супереч чинному законодавству запровадять ринок землі. В супереч чинному законодавству, бо чинною є Стаття 13 Конституції України, згідно з якою земля України належить її народу і він її нікому у власність не передавав, а ринок землі можливий лише між багатьма, а не єдиним власником землі! Більш докладно про необхідність і можливість України мати ринок її землі читаємо за посиланням: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/05/blog-post.html.
Крім того, ринок землі потрібен виключно для зиску власників землі від її продажу та перепродажу, а тому, якщо цей ринок і додаватиме в пенсійний фонд щось, то лише через пенсійні внески працівників суспільно непотрібних закладів: земельний банк, управління кадастру, управління ведення обліку земель та дозволів на їх продаж, ... Відтак, і ваші аргументи на суспільну користь запровадження ринку землі є доволі сумнівними і, як побачимо далі, навіть суспільно шкідливими. Отже, таке реформування земельних відносин буде дійсно болісним переважній більшості громадян і вкрай радісним нікчемній купці бізнесменів, яка буде законно збагачуватись на продажі землі.
Так звана "пенсійна реформа" правими партіями бачиться лише, як збільшення пенсійного віку і запровадження накопичувальної пенсійної системи. Але і збільшення, і запровадження є не реформою, а, в кращому випадку, – реорганізацією, користі від якої для переважної більшості громадян не має. Зокрема, підвищення пенсійного віку дає лише тимчасове вирішення питання балансу пенсійного фонду за рахунок відтермінування почату отримання пенсії для частини громадян. А запровадження накопичувальної пенсійної системи в реальному житті позбавить державу обов'язку вирішення питання пенсійного забезпечення, переклавши це рішення на плечі майбутніх пенсіонерів, але не передавши їм ті, кошти, які сьогодні надходять до пенсійного фонду. Тож, як бачимо, і ці зміни є болючими для переважної більшості громадян, та не сприяють на зміні стану України в напрямку виходу її на шлях сталого позитивного розвитку.
З огляду, на сказане, переважна більшість громадян України не має підстав для того, щоб терпіти згадувані тут болісні зміни, на здійснені яких наполягають праві партій, оскільки зазначені зміни лише погіршать життя цих громадян. 
Але покращання життя переважної більшості громадян України є об'єктивно необхідним, якщо бажати існування України та її розквіту! А чи може таке покращення відбудеться через реалізацію сьогоднішніх пропозицій лівих партій? На жаль, ні, бо їх пропозиції не мають суттєвих відмінностей від пропозицій правих партій і на додаток ще й пересичені популістськими закликами, які, як відомо, на хліб не намажеш. 
Тож, на жаль, але всі політичні партії України самі потребують значних змін, аби стати спроможними формувати справжні програми розвитку суспільства, виконання яких виведе його на шлях сталого позитивного зростання: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_53.html.
Але поряд з усім цим безпросвітнім мороком, який оповив Україну, маємо програмові засади (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), які, якщо їх поставити в центр діяльності лівої партії, можуть бути здійснені, що безболісно приведе переважну більшість громадян України до свободи від олігархічної тиранії, до заможності і впевненості у завтрашньому дні. Тож, справа лише за тим, щоб зазначені програмові засади перетворилися в програму лівої партії, яка буде ту програму наполегливо і професійно виконувати ...

вторник, 9 мая 2017 г.

ЯК ПРОВЕСТИ ЗЕМЕЛЬНУ РЕФОРМУ НА КОРИСТЬ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬ

Розгорнута урядом Порошенка-Гройсмана одностороння агітація за проведення в Україні земельної реформи, змістом якої є запровадження ринку землі України, і жваве обговорення питання – "Як провести земельну реформу на користь українців?" – в ЗМІ (дивись, наприклад, http://glavcom.ua/columns/viktornebozhenko/yak-provesti-zemelnu-reformu-na-korist-ukrajinciv-413579.html) потребують роз'яснення усталених хибних, а не рідко і шахрайських думок з цього приводу та виявлення об'єктивних необхідності здійснення та змісту змін правових положень, якими визначається порядок функціонування землеробства.
Першим з шахрайств, до яких вдаються можновладці, є їх нагадування всім, що Україна ледь не остання з країн світу де не має ринку землі. Цим не забрудненим відповідною вищою освітою можновладцям варто, перед нагадуванням комусь, самим пригадати, що ринок будь-чого стає можливим лише за наявності приватних власників того будь-чого, а в Україні за Конституцією її земля перебуває в суспільній власності її нарду. Відтак, запровадженням ринку землі в Україні не можливе без попереднього здійснення приватизації землі, якщо її власник, народ України, дасть на те згоду.
Другим з шахрайств, до яких вдаються можновладці, є їх твердження про наявність вимоги МВФ: здійснити земельну реформу шляхом запровадження ринку землі. Насправді ж, не МВФ вимагає, а уряд Порошенка-Гройсмана дав МВФ (в якості гарантії повернення позики МВФ) зобов'язання здійснити запровадження ринку української землі. Саме цим зобов'язанням вичерпно пояснюється  вже згадувана тут шалена, нав'язлива, одностороння агітація від уряду Порошенка-Гройсмана.
Але чи є запровадження ринку української землі об'єктивною потребою життя українського суспільства? Аби не входити в тонкощі соціологічного дослідження цього питання, дамо його формулювання в практичній площині: "Хто і який саме зиск матиме від запровадження ринку української землі"? Виявляючи відповідь на це питання, ще в липні 2011 року було написано, що головним змістом запровадження ринку української землі є отримання олігархами = можновладцями-бізнесменами зиску від перепродажу землі та під гамір "навколо купівлі продажу землі крім існуючих бюрократичних контор буде утворено ще декілька: земельний банк, управління кадастру, служба запис дня, служба випис дня, служба перепис дня і т. д., і т. п.
Але все це на користь жменьки громадян, до якої належать виключно бюрократи-капіталісти. А що іншим? А нічого. Отож вирішуйте самі, – хто така Україна (ви чи вони)? – навіщо Україні ринок землі? – Може заощадимо на референдумі, нових конторах-годівницях бюрократів і обійдемось орендою?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_73.html.
З тих часів і по цей день прихильники запровадження ринку української землі так і не спромоглися знайти хоч одну позитивну річ, яку отримає переважна більшість громадян України від того запровадження, хоча весь цей час обговорення питання про зиск переважної більшості громадян України від запровадження ринку української землі тривав і я приймав в ньому активну участь. То, може того зиску для переважної більшості громадян України не існує в природі, а відтак, не має і об'єктивної потреби в здійсненні земельної реформи, зокрема, і в запровадженні ринку української землі?
Аби відповісти на це питання візьмемо до уваги те, що "Реформа … відбувається за умови неможливості при існуючому стані суспільства мати позитивний розвиток країни або сфери суспільної діяльності. Метою реформування є досягнення нового стану суспільства, в якому перешкоди позитивному розвитку, які існували в попередньому стані суспільства, в його новому стані існувати не можуть;" - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0. Відносно наявності перепон позитивному розвиткові України і заходів їх подолання вже відомо: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html. Однак, не має аналогічних відомостей про землеробство. Більш того, показники розвитку землеробства в Україні не викликають тривоги (дивись, наприклад, https://agropolit.com/news/4400-agrarniy-sektor-vryatuvav-grivnyu). Відтак, не маємо ніяких підстав які вказують на об'єктивну необхідність здійснити реформування земельних відносин, хоча певні складнощі в роботі землеробів існують, однак ті складнощі, як буде показано далі, можна усунути не вдаючись до реформування.
Однією з тих складнощів є невизначеність, точніше, деяка неоднозначна визначеність земельних відносин. З одного боку, маємо Статтю 13 Конституції України: "Земля, її надра, … є об'єктами права власності Українського народу.". Це означає, що земля України перебуває в суспільній власності. А з іншого боку існує паювання землі, земельні акти, мораторій на продаж землі, бажання запровадити ринок землі, тобто здійснити шахрайськими засобами приватизацію землі, як це було зроблено з державними підприємствами, …, не зважаючи на те, що в Статті 8 Конституції України сказано:
"В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.". Відтак, всі законодавчі акти, які суперечать Конституції є нікчемними, як і дії, здійснені на підставі тих законів. Це означає, що є протизаконним паювання землі на правах власності паїв і так само є протизаконною видача актів про власність на землю, а самі акти є нікчемними.
Але все це створює каламутну воду, в якій шахраї при владі та всі, хто бажає отримати дармові статки на продажі та перепродажі землі, вдаючись до словоблудства, проштовхують запровадження ринку землі не зважаючи на втрати переважної більшості громадян. Це по-перше. А по-друге, як вже зазначалося, не існує об'єктивної необхідності здійснювати реформування земельних відносин, тобто для перетворення суспільної власності на землю в приватну, або іншими словами не має об'єктивної необхідності для здійснення приватизації землі. Це з одного боку. А з другого боку, є деяка неоднозначність в стані земельних відносин, яка викликає невпевненість землеробів у власній діяльності: сьогодні посієш, а завтра можуть відібрати врожай, бо посіяв не там де мав право.
Аби в умовах чинності Статті 13 Конституції України надати земельним відносинам однозначної визначеності, а землеробам впевненості в їх діяльності, достатньо буде ухвати декілька законів, в яких бажано не залишити навіть шпаринки для свавілля чиновника. До тих законів належать: про безстрокову оренду землі з правом її успадкування тими, хто її обробляє; про порядок набуття оренди землі; про порядок використання землі орендарем; про порядок і обсяги оплати за оренду землі, …
Таким чином, Україна об'єктивно не потребує приватизації землі та запровадження в подальшому ринку землі, а незначна законотворчість ВРУ створює однозначну визначеність умов ефективної діяльності хліборобів і їх впевненість у завтрашньому дні, а про творення ефективної діяльності всього суспільства  ми вже сказали тут раніше. Отже переважна більшість громадян України, аби не втратити від реформування земельних відносин за намаганнями уряду Порошенка-Гройсмана, має вимагати від можновладців: "Припиніть шахрайства навколо реформування земельних відносин шляхом приватизації землі і запровадження її продажу та негайно ухваліть всі необхідні для впевненої роботи  хліборобів закони"!

воскресенье, 30 апреля 2017 г.

СПАТИ ЧИ БОРОТИСЯ?


Питання запровадження в Україні інституту державних секретарів знов на сторінках ЗМІ (див. http://glavcom.ua/columns/kodarchenko/institutu-derzhavnih-sekretariv-ochikuvannya-ta-vimogi-412175.html?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=traqli). Таке враження, що наші можновладці і журналісти нездатні навчатися: ніяк не зрозуміють, що однонаправлені зміни, яким вони моляться, покращують їх життя за рахунок погіршення життя народу, що призводить до збільшення суспільної напруги та врешті-решт до соціального вибуху, який змітає невдалих керівників країни на смітник історії.
Не видно жодної необхідності запровадити інститут державних секретарів, але в бюрократів існує бажання увіковічнити систему бюрократичного державного правління імені Сталіна, прямим і безпосереднім породженням якої є олігархат сучасної України, існування якого є чи не єдиним витоком всіх її бід. Позбавитись цього витоку Україна може лише через демократизацію (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), тобто через процес суспільних змін, який за своїм змістом спрямований в бік,  протилежний запровадженню інституту державних секретарів. Очевидно, що протилежна спрямованість зазначених процесів приведе в реальному житті до протилежних наслідків.
Запровадження інституту державних секретарів зробить можновладців ще більш віддаленими від народу, ще менш йому підконтрольними відчого слуги народу стануть жити ще більш краще народу. І варто при цьому ще взяти до уваги що іншого способу вирішення суспільних проблем, ніж творення нових бюрократичних годівниць, олігархи не застосовували на протязі усіх років незалежності України, завдяки чому кількість чиновників в ній зросла від 60000 в 1991 році до близько 400000 сьогодні і при цьому розмовам про нестачу коштів в бюджеті і пенсійному фонді не видно кінця. А кожній нововведеній посаді олігархи вимагають призначити оклад, який в десятки разів перевищує три мінімальні зарплати. Отже, від запровадження інституту державних секретарів виграє лише малочисельний прошарок суспільства, яким є можновладці.
Внаслідок здійснення в Україні демократизації державного правління переважна більшість її громадян отримає свободу від олігархічної деспотії, заможність та впевненість у завтрашньому дні. Здавалося б, що ледь не повсякденні  публічні клятви чиновників України в тому, що вони мають бажання дати народу заможність і впевненість в завтрашньому дні, повинні були б вже давно привести до здійснення демократизації суспільного правління, але для олігархів на шляху здійснення демократизації є нездоланна ними самостійно перешкода: їх небажання здійснювати демократизацію, оскільки це призводить до зникнення олігархії. Як відомо, двох не втримає трон: на ньому можуть перебувати або олігархи, або народ – такою є закономірність суспільного життя.
Таким чином, якщо народ і політичні партії, які є виразниками його об'єктивної зацікавленості в певному напрямку розвитку країни, будуть спати замість того, щоб боротись, постійно і наполегливо вимагаючи від олігархів
 – "НЕГАЙНО ЗДІЙСНИТИ ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ!" – 
то олігархи будуть жити все краще і краще, а народ існуватиме так, як олігархи йому дозволять.

 ОБИРАЙ, ЯК ЖИТИ ТОБІ І ТВОЇМ ДІЯМ:
 СПАТИ ЧИ БОРОТИСЯ! 

среда, 26 апреля 2017 г.

ЧИ ДОВГО ЩЕ БУДЕМО ТЕРПІТИ НЕДОЛУГИЙ УРЯД ГРОЙСМАНА?


Як повідомляє канал тб "24": "Українська компанія "Луганське енергетичне об'єднання" в ніч на 25 квітня вимкнула світло для терористичної "ЛНР" за вказівкою уряду. Причина – кількамільярдні борги." - https://mail.google.com/mail/u/0/#inbox/15ba61e71799ff10.
В цьому повідомленні, як в краплині відбивається море, відбилася вся недолугість уряду Гройсмана. Таке враження, що урядовцями в Україні працюють сьогодні цілковиті нездари. Замість того, щоб зорганізувати переселення всіх, хто бажає з "ДНР" і "ЛНР" на підконтрольні уряду території і припинити будь-яке спілкування з "ДНР" і "ЛНР", крім акту повної капітуляції бандитів, уряд продовжує знущання над громадянами, які стали заручниками банд, які діють на Донбасі.
Вже з наведеної аргументації недолугості уряду Гройсмана випливає необхідність його негайної відставки, а, з врахуванням досвіду призначення попередніх урядів, маємо вимагати від ВРУ вдатися до наступного порядку призначення нового Кабінету міністрів України:
- провести конкурс урядових програм розвитку країни;
- авторові програми, яка перемогла на зазначеному конкурсі, доручити сформувати Кабінет міністрів України;
- ВРУ голосуванням затвердити програму, яка перемогла на зазначеному конкурсі, як програму уряду, і склад Кабінету міністрів України, сформований зазначеним чином.

четверг, 20 апреля 2017 г.

ПРОДАЖ ЗЕМЛІ – ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ НАРОДУ


19 квітня в Україні сталася знаменна подія: відбулися "Збори ініціативної групи з організації референдуму про заборону продажу землі". Повний запис події знаходиться за адресою: https://www.facebook.com/YuliaTymoshenko/videos/1369582863079813/. Знаменність події визначає перший в незалежній Україні прояв прямого народовладдя організований політичними партіями ВО "Батьківщина", ВО "Свобода" і громадською організацією "Асоціація фермерів та приватних землевласників України". При всій справедливості критики політичних партій України (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_53.html) маємо приклад зростання їх зрілості і прояв діяльності справжніх політичних партій.
Звичайно, цей перший млинець не є бездоганним. Аби це зрозуміти у повному обсязі варто взяти до уваги і відповіді на питання "НАВІЩО УКРАЇНІ РИНОК ЗЕМЛІ?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_73.html, і дійсний стан співвідношення "ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬ І КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/65.html.
Окремо необхідно, зауважити те, що запровадження вільного ринку землі є реформою, оскільки відбувається зміна суспільних відносин: здійснюється перетворення суспільної власності на землю на приватну. До чого призвело аналогічне перетворення промислових об'єктів відомо! Але, не зважаючи на цей досвід, не важко буде творити прихильників справи запровадження вільного ринку землі після того, як вдасться довести, що більшість громадян від запровадження продажу землі матиме переважаючи позитивні наслідки! От, тільки довести це можна лише шахрайськими засобами. Тож, люди, будьте пильними! Не забувайте, що той, хто не має наміру наживатися на перепродажі землі, а має наміри отримувати дохід від сільськогосподарського виробництва, може повністю задовольнити власні бажання, маючи землю в безстроковій оренді з правом успадкування.
Перше, що недостатньо врахували організатори Зборів,  це наступну закономірність: "Оскільки земля є об'єктом "права власності Українського народу" - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80, то її продаж може бути дозволений лише загальноукраїнським референдумом і не потребує ніякої додаткової юридичної заборони мораторієм чи референдумом. Повне врахування цього суттєво змінює питання референдуму.
Крім того, на жаль, питання референдуму, не враховує і можливі в недалекому або суттєво віддаленому майбутньому зміни і юридичного, і політичного характеру. Наприклад, в майбутньому можуть стати впливовими такі політичні сили, які, використовуючи шахрайські засоби, змінять суспільну думку відносно саме такого питання референдуму, яке ухвалено Зборами. На жаль, чинний Закон "Про всеукраїнський референдум" не гарантує рівність агітації за протилежні відповіді на питання референдуму.
З врахуванням всього сказаного, кращий варіант питання і для сьогоднішнього і всіх майбутніх референдумів, які можуть відмінити сьогоднішній, є таким: "Чи дозволяєте ви продаж землі"? Очевидно, що таке питання для однозначного розуміння підсумку референдуму має отримати або не отримати більше 50 % голосів всіх виборців України, а не тільки тих хто взяв участь в голосуванні.
Ну, а посилання в питанні референдуму на будь-які документи для усвідомленого голосування потребує знання змісту тих документів та розуміння наслідків їх чинності, що, очевидно, ускладнює вибір громадянина і тлумачення підсумків самого референдуму. І я вже не говорю про можливість змінити сам документ до голосування питання референдуму.
Добре те, що в питанні референдуму замінили на "безстроково" неоковирне "до 1-го січня 2025 року", яке давало можливість непорядної, але небезпідставної, критики організаторів Зборів: мовляв вони для себе приберігають можливість скуповувати землю під час власного панування в Україні. Але ще більш добре для України є те, що Збори відбулися і відбулися без порушень вимог чинного законодавства і тим відкрили шлях наступній частині референдуму та дали зразок справжньої спільної політичної (загальнодержавної) діяльності політичних і громадських організацій з метою демократичного вирішення суспільно важливих питань! І попри всі висловлені зауваження до питання референдуму, ухваленого Зборами, розумна відповідь на нього, яка виходить з об'єктивної зацікавленості переважної більшості громадян України, повинна бути "Так"!

воскресенье, 16 апреля 2017 г.

ДО ЗУСТРІЧІ ЛІДЕРІВ НОРМАНДСЬКОГО ФОРМАТУ

ЗА 60 ДНІВ ЗБОРУ ПІДПИСІВ ПІД ВИМОГОЮ ВІД ПРЕЗИДЕНТА
ЗБІЛЬШИТИ АКТИВНІСТЬ В СПРАВІ НАБЛИЖЕННЯ МИРУ В УКРАЇНІ

За словами Лаврова – "Найближчим часом плануються зустрічі лідерів нормандського формату.  Думаю, що це (заява О. В. Турчинова – О. М.) буде одне з дуже серйозних питань для розгляду" – https://gazeta.ua/articles/donbas/_lavrov-zvinuvativ-turchinova-u-porushenni-minskih-domovlenostej/766367?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=423#comments.
Мова йде про наступне висловлювання О. В. Турчинова: "завдання України – метр за метром, кілометр за кілометром, мінімізуючи втрати, просуватися на схід." - http://glavcom.ua/news/turchinov-rozpoviv-koli-zakinchitsya-ato-409187.html?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=traqli. Про тактику такого просування на схід українського  війська було сказано ще 30 травня 2015 в статті "ТАК ПЕРЕМОЖЕМО!": http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_155.html
Важко не погодитись з Лавровим в тому, що під час зустрічі лідерів нормандського формату не зайвим буде поговорити про Мінські домовленості, про їх невиконання РФ та необхідність їх вдосконалення з метою пришвидшити їх виконання і тим наблизити час настання стійкого миру в Україні. Зокрема, під час тої розмови необхідно уточнити статус тих, хто вже четвертий рік на території менше 1/3 двох областей України веде бойові дії проти війська всієї України. Слід визначитись в питаннях: заради чого вони воюють, чиєю зброєю і боєприпасами,  чи не керують бойовими діями офіцери ГРУ і ФСБ РФ та чи не приймають участь в тих діях окремі підрозділи РФ?
Якщо на території 1/3 двох областей України відбуваються бойові дії, які ведуться проти військ України за брудні корисливі інтереси керівництва РФ, зброєю РФ, під керівництвом офіцерів ГРУ і ФСБ РФ, при безпосередній участі підрозділів армії РФ і найманців, завербованих і підготовлених в РФ та засланих в Україну з РФ, то участь РФ в Мінському процесі можлива лише в якості країни-агресора, яка веде війну проти України шулерськими методами і яку всі інші країни учасниці процесу примушують до миру.
Якщо ж РФ заявить про відсутність на Донбасі її офіцерів ГРУ і ФСБ, армійських підрозділів і найманців, завербованих і підготовлених в РФ та засланих в Україну з РФ, то ті, хто протистоїть військам України на Донбасі є незаконними збройними формуваннями = бандитами, відносно яких Мінські домовленості не забороняють примушення до миру силою.
Крім того, за Мінськими домовленостями РФ брала на себе зобов'язання примушувати бандитів до миру так, щоб ті домовленості виконувалися. Але, починаючи від першого пункту Мінських домовленостей –  "1.  Негайне і всеосяжне припинення вогню …" – РФ, на жаль, демонструє неспроможність впоратися з виконанням взятих зобов'язань. А з того, що РФ демонструє неспроможність примушувати бандитів до миру, випливає право України на виконання Мінських домовленостей допомогти РФ саме таким чином, як сказав О. В. Турчинов.
Таким чином, бачимо, що напередодні зустрічі лідерів нормандського  формату Україна має все необхідне і достатнє, аби в підсумку тієї зустрічі відбулося суттєве наближення миру в Україні. Єдине чого може не вистачити для того, щоб зазначене наближення відбулося, так це волі в керівництва України. На жаль, і громадяни України не сприяють збільшенню тієї волі, про що красномовно свідчить кількість підписів, яку зібрала петиція з вимогою до президента України:
"Ми громадяни України вимагаємо:
– визнати, що ЗСУ ведуть на Донбасі бойові дії проти бандитів і в Україні відбувається АБО;
– негайно вжити заходів, які наближають мир в Україні.".
Пояснення до петиції в статті за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/02/blog-post_16.html.

АЛЕ ЯК ПОЯСНИТИ ВІДСУТНІСТЬ
БАЖАННЯ МИРУ В ГРОМАДЯН УКРАЇНИ!?

суббота, 8 апреля 2017 г.

БЕЗВІЗ, ВІН ДЛЯ КОГО?


Kolesov: "Oleg Ольга, Мусафирова ... я кажу про Європу, прийняли країну яка на першому місці в світі по корупції, і самий низький рівень життя в Європі, для кого цей бізвіз для етнічних українців, які ледь кінці з кінцями зводять?".
Kolesov Oleg, так, саме для них в першу чергу, аби чужого навчалися, щоб в подальшому більш не було так, що Україна є країною "яка на першому місці в світі по корупції, і самий низький рівень життя в Європі". А щоб так сталося, знаємо, що слід зробити: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html. Залишилося навчитися в Європі, організовано тиснути на можновладців вимогами, виконання яких приведе переважну більшість громадян до свободи від олігархічно-бюрократичної деспотії, заможності та впевненості у завтрашньому дні. Невже вам і іншим громадянам України це не потрібно!? Невже нам потрібне збереження за допомогою РФ того, що маємо!?

вторник, 4 апреля 2017 г.

ЗНУЩАННЯ ПОРШЕНКА НАД НАМИ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ, БО ДОЗВОЛЯЄМО!


На своїй ФБ сторінці Порошенко повідомляє: "Рада директорів МВФ ухвалила рішення про виділення Україні одного мільярда доларів. Це чергове визнання українських реформ!" - https://www.facebook.com/petroporoshenko/photos/a.474415552692842.1073741828.474409562693441/981135262020866/?type=3&theater. Петро Олексійович побійтесь бога: "Як можна визнати те чого не має"? Ніким з можновладців України ще не оголошено навіть про виявлення об'єктивних необхідності проведення і змісту реформ". А Порошенко бачить "Наш успіх на внутрішньому фронті реформ"!? Може в нього очі хворіють чи весь організм знаходиться в стані марення? А може він нас настільки зневажає, що розраховує уникнути покарання, за такі знущання над нами і здоровим глуздом? Відповідь на це питання покаже наскільки ми себе поважаємо, чи дозволяємо так нещадно знущатися над собою без покарання! Організація так званими "опозиційними партіями" масового руху громадян з вимогою "Негайно оприлюднити програму реформування країни або піти у відставку!" - це достойна відповідь на знущання Порошенка!

четверг, 30 марта 2017 г.

ЗАЯВА МЗС УКРАЇНИ З ПРИВОДУ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ГОЛОВИ МІД РФ (ЗАЯВА МОЖЛИВА І НЕОБХІДНА)

НЕ СПОДОБАЛАСЬ ЛАВРОВУ                 НАША ВІДПОВІДЬ

Як стало відомо, Сергій Лавров, голова МІД РФ, оголосив наміри РФ продовжити втручатися у внутрішні справи України. Зокрема ним сказано: "Наші зусилля й надалі будуть спрямовані на те, щоб не дозволити "гарячим головам" у Києві запустити на південному сході новий виток насильства. Жителів Донбасу в біді ми не залишимо" - https://gazeta.ua/articles/donbas/_lavrov-rozpoviv-chim-dopomozhe-bojovikam-na-donbasi/762104?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=423#comments.
МЗС України уповноважено заявити, що мешканці Донбасу потерпають виключно від дій незаконних збройних формувань = бандитів, які здійснюють протиправні дії відносно мешканців Донбасу і ЗСУ заради відродження Російської Імперії, зброєю РФ, під керівництвом офіцерів ГРУ і ФСБ РФ, за участю кадирівців і козачків засланих з РФ, а з серпня 2014 року і при безпосередній участі підрозділів армії РФ і найманців, завербованих і підготовлених в РФ та засланих в Україну з РФ. Все це є нічим іншим, як війною РФ проти України шулерськими засобами. МЗС України наголошує на неприпустимості таких дій РФ, які грубо порушують міжнародне право, усталені традиції міждержавних та добросусідських відносин.
МЗС України доводить до відома керівництва РФ, що в Києві не має жодної холодної чи "гарячої голови", яка впливає на активність бандитів Донбасу. Більш того, керівництво і народ України щиро зацікавлені в якнайшвидшому припиненні дій банд на Донбасі. Виходячи з цієї зацікавленості, МЗС України уповноважено запропонувати РФ:
- утворити спільну міждержавну комісію з перевірки наявності та викорінення утисків росіян, які є громадянами України, і українців, які є громадянами РФ;
- до  звільнення прикордонних територій  кордону Україна – РФ від банд спільними зусиллями охороняти кордон РФ – Україна;
- спільною заявою звернутися до світової спільноти про утворення Фонду Сприяння переселенню бажаючих росіян в РФ, а – українців в Україну.
Україна розраховує на швидкий і конструктивний розгляд цієї Заяви керівництвом РФ і недопущення ним в майбутньому висловлювань його членами думок, подібних до оголошених Лавровим.

вторник, 28 марта 2017 г.

ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ, НАД НАМИ ЗНОВ "ЗДІВАЮТЬСЯ"!

ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ, 
ЯКІ ЗМІНИ Є РЕФОРМОЮ

І в цьому легко переконатися переглянувши звіт про зустріч Порошенко з послами G7 та ЄС, наприклад, за адресою: http://glavcom.ua/news/poroshenko-z-poslami-g7-ta-jes-domovivsya-pro-prodovzhennya-tisku-na-rf-405739.html?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=traqli.
 Знов можновладці України і сімки "здіваються" над нами і здоровим глуздом:
- Знов лише продовження тиску і тільки на РФ. А де тиск на бандитів Донбасу через силове примушення їх до миру
(http://sociologiyau.blogspot.com/2017/02/blog-post_16.html)?
- Знов "скоординували подальші шляхи надання всебічної підтримки України у впровадженні реформ", для яких ще публічно можновладцями не встановлені об'єктивні необхідність здійснення саме реформ, а не якихось інших змін, та зміст тих реформ. І цей цирк відбувається в умовах коли країна вже захлинається без здійснення об'єктивно необхідних їй, для переходу в стан сталого позитивного росту, реформ
(http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html)!
- Знов "у разі необхідності, посилення міжнародних санкцій проти РФ", наче сьогодні такої необхідності не має?! А як же бути з недостатньою дієвістю чинних санкцій? Чи ця недостатність не є достатньою умовою посилення санкцій.
- Знов Порошенко вдався до відвертої брехні : "поінформував міжнародних партнерів про прогрес та перспективи у реалізації програми внутрішніх перетворень, зокрема в частині антикорупційної політики, судової реформи … та створення привабливого інвестиційного клімату.". Який прогрес і перспективи можуть бути у програми якої не існує. Будь-яка серйозна програма починається з аналізу стану і підсумку того аналізу, де зазначаються перепони позитивному розвитку. Всього цього не має в тому документі, який Порошенко, не соромлячись неправди, називає програмою внутрішніх перетворень, а посли роблять вигляд, що не помітили брехні. За цих обставин, як вдалося досягти того, що "Співрозмовники скоординували подальші шляхи надання всебічної підтримки України з боку «Великої сімки» та Євросоюзу у впровадженні реформ", залишається лише здогадуватись та питати себе: "А чи не завіваються вони над нами"?
Одним словом: все сталося за формулою: говорили, балакали - сіли та й заплакали. І поки ми будемо терпіти такі знущання? Доки не почнемо вимагати від можновладців України надати чинності законам, перелік яких є в статті за останнім посиланням.

суббота, 25 марта 2017 г.

ЩО ПОТРІБНО ЄС, АБИ ВИЖИТИ? (ПРАВИЛЬНО ОБРАТИ ШЛЯХ).

СОЦІАЛІЗМ
В МОГИЛУНА БОЛОТО
ЄС НА РОЗДОРІЖЖІ

Над цим питанням в ці дні розмірковують можновладці, експерти і журналісти. Маємо таке розмірковування і в спецтемі, присвяченій 60-літтю спільноти, Economist. Очевидно, що при всій повазі до "The Economist" зазначена стаття не дала вичерпної відповіді на поставлене питання. Відтак, додамо до написаного там те, що вважаємо необхідним додати.
Спочатку варто нагадати, що магістральним напрямком розвитку світової спільноти  є зростання обсягів і концентрації виробництва. До цього слід додати, що сама ідея союзу європейських країн є наслідком зазначених зростань, і, як гасло "Сполучених Штатів Європи", використовувалося в практичній роботі соціал-демократичного середовища ще на початку минулого сторіччя. Тоді, визначаючи стратегію і тактику соціал-демократів по відношенню до цього гасла і уособленої в ньому ідеї союзу європейських країн, В. І. Ленін писав: "Конечно, возможны временные соглашения между капиталистами и между державами. В этом смысле возможны и Соединенные Штаты Европы, как соглашение европейских капиталистов... о чем? Только о том, как бы сообща давить социализм в Европе, сообща охранять награбленные колонии против Японии и Америки, которые крайне обижены при теперешнем разделе колоний и которые усилились за последние полвека неизмеримо быстрее, чем отсталая, монархическая, начавшая гнить от старости Европа. По сравнению с Соединенными Штатами Америки, Европа в целом означает экономический застой. На современной экономической основе, т. е. при капитализме, Соединенные Штаты Европы означали бы организацию реакции для задержки более быстрого развития Америки. Те времена, когда дело демократии и дело социализма было связано только с Европой, прошли безвозвратно.
Соединенные Штаты мира (а не Европы) являются той государственной формой объединения и свободы наций, которую мы связываем с социализмом, – пока полная победа коммунизма не приведет к окончательному исчезновению всякого, в том числе и демократического, государства." - https://www.marxists.org/russkij/lenin/1915/08/10a.htm.
З того часу, як були написані В. І. Леніним процитовані слова, минуло більше сторіччя і багато, що змінилося, зокрема, союз європейських країн існує вже 60 років, але його сьогодні у повній відповідності з прогнозом В. І. Леніна лихоманить настільки, що актуальним є питання, яке встало вимагати негайного вирішення після 60 років існування Союзу  РСР: "Що потрібно ЄС, аби вижити"? Далі ми побачимо, що, як і у випадку з СРСР, ЄС має три принципово різні відповіді на це питання: продовжувати силовими заходами "накопичувати пару під кришкою"; реформуватися, зберігаючи капіталістичну економіку; перейти до соціалізму, що було б остаточним вирішенням всіх наявних протиріч.
На думку "The Economist" ЄС, аби вижити потрібні здатність до змін, багаторівневість і гнучкість, але "The Economist"не повідомляє, як цих якостей ЄС може досягти, якщо він своє шести десятиліття  зустрічає в стані перманентної кризи? Не виявивши причин цього стану, не можливо запропонувати ефективні заходи подолання кризи.
На думку одного з визнаних батьків ЄС Ж. О. М. Г. Моне, кризовий стан ЄС – найкращий шлях до «дедалі тіснішого союзу», хоча більш принципово було б вважати, що цей стан лише спонукає розвиток організаційних форм союзу в напрямку його ущільнення за одночасного зменшення примусової частини цього ущільнення. Іншими словами кризи союзів буржуазних держав спонукають керівництво цих союзів до запровадження норм взаємодії соціалістичних держав. Саме таким чином паростки соціалізму зароджуються в надрах капіталізму. Крім цього, також слід взяти до уваги наступне.
Теперішні внутрішні напруження в ЄС є найсерйознішими за весь час його існування. Визначальною причиною цього є відсутність суттєвих суспільних змін у всіх провідних країнах світу з часів реформ Ф. Д. Рузвельта. За цих обставин, як зазначав В. І. Ленін в раніше цитованій тут роботі, національні інтереси країн за капіталізму постійно руйнуватимуть союзи цих держав через накопичення проблем, які постійно виникають на ґрунті розбіжностей національних інтересів між державами, які утворили союз.
Магістральним напрямком долання зазначених напружень, як свідчить історія, є збільшення ступеню демократизму, тобто демократизація суспільного життя: процес передачі частини владних повноважень можновладців союзних органів національним і місцевим органам влади, а також народові. Напрямок такого збільшення практично показала Паризька Комуна, а деякі сучасні практичні рішення можемо знайти в статті за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html.
Таким чином, ЄС, аби вижити, слід вдатися до демократизації суспільного життя. Якщо цього не робити, то накопичення невирішених проблем здатне вщент розірвати ЄС, аби європейська спільнота отримала можливість заснувати новий союз на принципово інших засадах.

пятница, 24 марта 2017 г.

ЗНОВ ЗАПРЯГАЮТЬ ВОЗА ПОПЕРЕДУ КОНЯ (ПОРОШЕНКО АНОНСУВАВ ВЕЛИКУ РЕФОРМУ СБУ).

НЕВДАЛИЙ ЗАПРЯГАЧ

Ще ніхто не встановив, що СБУ потребує саме реформування , а не змін якогось іншого роду, а вітчизняні "великі" реформатори вже оголосили, що "Рада національної безпеки та оборони України незабаром розгляне Концепцію реформування Служби безпеки України". Не важко уявити, як довго працював би лікар, який ще не діагностував людину, а вже розглядає план проведення операції. І аби ж тільки так недолуго концепції розглядали, а тож таким чином отримані концепції вони ще й намагаються втілити.
Одним словом, наші "великі" реформатори, як діти малі, бавляться в реформи з пихатим виглядом в той час, коли країна вже захлинається без проведення об'єктив необхідних їй для переходу в стан сталого позитивного розвитку реформ (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html). Якщо не приведемо до тями або не змінимо цих горе-реформаторів на справжніх, то будемо жити так само погано, як живемо, або ще гірше!

вторник, 28 февраля 2017 г.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ КЕРІВНИЦТВУ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ: БПП «Солидарность», "Народний фронт", "Опозиційний блок", "Об'єднання "САМОПОМІЧ", Радикальна партія Олега Ляшка, "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", ВО "Свобода", …


Шановні політичні провідники Українського суспільства!
Пішов третій рік, як олігархи згуртовані в ПР і КПУ затіяли бузу на сході і півдні України. "Але і наявність самої бузи, і висунуті бузотерами недолугі вимоги дозволяють путлеру і Ко підло скористатися ними для вирішення питання про задоволення власних забаганок, зокрема, встановлювати бажаний їм правопорядок в інших (не в РФ) країнах. путлер і Ко надсилають до України із завданнями очолити бузу офіцерів ГРУ та ФСБ РФ і буза швидко виходить з-під контролю її організаторів і переростає в збройне протистояння, яке путлерівськая пропаганда всіляко намагається видати за громадянську війну в Україні, не забуваючи при цьому вказувати Україні зовнішньополітичний курс, якого вона чомусь повинна дотримуватися. Саме так олігархічне угрупування, політично уособлене в ПР і КПУ, принесло на власних плечах війну в Україну." - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html. В цій війні Збройним Силам України протистоять бандити = незаконні збройні формування, які воюють "за брудні корисливі інтереси керівництва РФ, зброєю РФ, під керівництвом офіцерів ГРУ і ФСБ РФ, за участю кадирівців і козачків засланих з РФ, а з серпня 2014 року і при безпосередній участі підрозділів армії РФ і найманців, завербованих і підготовлених в РФ та засланих в Україну з РФ. Звичайно, все це не є масовим вторгненням армії РФ в Україну, а саме його наявність є головною юридичною ознакою війни РФ проти України. Але з іншого боку, чим же ще є всі перелічені дії РФ, як не війною РФ проти України шулерськими засобами?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_179.html. І кінця цій війні не видно тому, що зовнішня і внутрішня політика керівництвом нашої держави здійснюється мляво і безініціативно.
Аби надати діям керівництва держави потужного імпульсу в напрямку наближення миру в Україні, пропоную вам ознайомитись зі статтею "МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ – ЦЕ ГЛУХИЙ КУТ ЧИ НІ?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/02/blog-post_16.html, та в разі згоди із зазначеними в ній вимогами організувати підписання петиції, яка розташована за адресою: https://petition.president.gov.ua/petition/34037!
1.03.2017.  З повагою, Олександр Миколайович Соколов.

четверг, 23 февраля 2017 г.

ЧОГО ГІДНІ УЧАСНИКИ "МАРШУ ГІДНОСТІ"?

 АЛЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ НЕДОБРЕ! 

Як повідомлялося, 22.02.2017 в Києві відбувся "Марш Гідності" (https://mail.google.com/mail/u/0/#inbox/15a66ecc8d7ebbd6), в якому прийняли участь ВО "Свобода", "Правий сектор" і "Національний корпус". Учасники Маршу: подарували Порошенку пакунок у формі цукерки та квиток до російського Ліпецька, де донедавна працювала одна з фабрик "Рошен"; і висунули вимоги можновладцям:
"УЛЬТИМАТУМ ВЛАДІ
ВІД ЗГУРТОВАНОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ
Ми говоримо від імені працюючої і воюючої України. Першу з них ви знищуєте, другу – зраджуєте.
Сьогодні купка мільйонерів та мільярдерів, узурпувала всю владу в країні. Президент, уряд і абсолютна більшість парламенту відносяться до однієї кліки. Ви виступаєте на міжнародній арені від імені народу, який вас ні на що не уповноважував.
Справа ваших рук – це:
- приватизація та розпродаж країни;
- винищення українців голодом, безробіттям і тарифами;
- плазування, капітуляція і здача територій Кремлю.
Ми, українські націоналісти, єднаємо зусилля, щоб протистояти здачі країни збройним окупантам зі Сходу і фінансовим здирникам з Заходу, і головне – знищити кліку крадіїв, яка зветься зараз владою.
Як державники, ми вимагаємо нового політичного курсу, що має спиратися на пріоритет національних інтересів.
1. Ми не допустимо приватизації стратегічних підприємств.
2. Ми не допустимо продажу сільськогосподарських земель.
3. Ми не допустимо щоквартального зростання цін на комунальні послуги.
4. Ми не допустимо знищення дрібного та середнього підприємництва здирницьким переглядом системи оподаткування.
5. Ми не допустимо підняття пенсійного віку або стажу.
6. Ми вимагаємо визнання так званих ОРДЛО окупованими територіями.
7. Ми вимагаємо розірвання дипломатичних відносин з РФ.
8. Ми вимагаємо реального дієвого механізму імпічменту Президента.
Ми, українські націоналісти, об'єднані і рішучі як ніколи. Запевняємо вас, що у разі спроби невиконання наших вимог, у нас вистачить сил та сміливості забезпечити саморозпуск цієї Ради.
Ми починаємо боротьбу за зміну влади з продажної на Українську!
Слава Україні!
Національно-визвольний рух "Правий сектор"
Політична партія "Національний корпус"
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"" -
Очевидно, що цей документ дуже мало нагадує ультиматум навіть за формою, не говорячи вже про його зміст:
- вимоги документу надто загальні, аби можливо було однозначно сказати про те, що вони виконані або ні, а частина їх більш схожі на клятву, ніж на вимоги;
- в документі не міститься ніяких термінів виконання вимог, що надає можливості для безмежного маніпулювання часом виконання.
Окремої уваги потребує зміст документу, починаючи від назви і завершуючи підписами. Назва нам повідомляє про те, кому адресовані вимоги і ким висунуті. Бачимо що вимоги адресовані владі = можливості нав'язувати свою волю, контролювати або впливати на інших людей, навіть всупереч їх опору. Відтак, депутати ВРУ, президент, уряд та інші можновладці мають відносно цього "УЛЬТИМАТУМУ" всі підстави стверджувати, що він адресований не їм, а їх можливості.
Ще більш цікавим є суб’єкт вимог: ЗГУРТОВАНИЙ НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ТАБІР. Навколо кого або чого згуртувалися три націоналістичні організації не сказано відверто в цьому "УЛЬТИМАТУМІ", а про інші документи з цього приводу не відомо. Але наприкінці "УЛЬТИМАТУМУ" легко бачити заради чого відбулося гуртування: "Ми починаємо боротьбу за зміну влади з продажної на Українську!". Звичайно, точніше було б казати про зміну продажних можновладців на патріотичних, хоча ще більш важливою в Україні є заміна бюрократичної системи державного правління системою демократичного державного правління (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html) і наближення миру (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/02/blog-post_16.html), бо і те і інше через запровадження в мирних умовах дійсно незалежного суду, контролю народу над депутатами і чиновниками веде до усунення від виконання владних повноважень продажних, знахабнілих, вкрай бюрократизованих осіб, які вважають себе начальниками над народом України, хоча утримуються його коштом лише для задоволення прав та зацікавленостей  громадян.
Далі розглянемо самі "вимоги" "УЛЬТИМАТУМУ". "Як державники, ми вимагаємо нового політичного курсу, що має спиратися на пріоритет національних інтересів.". В чому зміст того курсу, до якої мети і якими шляхами він має привести? Конкретних відповідей в "УЛЬТИМАТУМІ" не має. Так само не має відповіді на те, як саме націоналісти збираються виконати клятви пунктів 1. – 5.? Якщо діятимуть так само, як у випадку блокування залізничних перевезень (спочатку блокування і лише після вимоги, а не навпаки), то гасло "Все тільки починається" не варто було б і розгортати. Поясню цю думку на приладі недолугості клятви пункту 2.
Відомо, що земля у відповідності зі Статтею 13 Конституції України знаходиться у виключній власності народу України. Продаж будь-чиєї власності зазвичай відбувається за згоди на те власника. Відтак, продаж землі в Україні не потребує ніякого мораторію і може бути розпочатий лише за наслідкам загальноукраїнського референдуму. Уявімо собі на хвильку, що народ України на загальноукраїнського референдумі сказав – "Так" – продажу землі. Цікаво, як в цьому випадку підписанти "УЛЬТИМАТУМУ" не допускатимуть продажу земель?
А як собі уявляють учасники "Табору" виконання вимоги пункту 6., якщо у відповідності міжнародному праву частина Донбасу не є окупованою територією? Знов маємо недолугу вимогу.
Зазначеними недолугостями "УЛЬТИМАТУМ" пересичений. В цьому легко переконатися порівнявши пропозиції в статтях за двома останніми посиланнями в цій статті з вимогами "УЛЬТИМАТУМУ".
Підписи під "УЛЬТИМАТУМОМ" не менш красномовно демонструють недолугість "ЗГУРТОВАНОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ". Зазвичай такий документ має інформацію про суб'єкт, який ухвалив його зміст і персональні підписи уповноважених на те осіб, які в такий спосіб посвідчують те, що текст документу не має розбіжностей з ухваленим текстом. На жаль, нічого з цього ми не бачимо під "УЛЬТИМАТУМОМ", з чого випливає його вага, як документу.
Поєднавши зазначені недолугості з іншими зауваженнями в цій статті доходимо висновку: "На жаль, "ЗГУРТОВАНЙ НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ТАБІР" не є гідним того, щоб громадяни України пов'язували з ним сподівання змін свого життя на краще". Навіть у випадку набуття владних повноважень учасники "ТАБОРУ" не зможуть діяти на користь народу, бо не мають, як і теперішні можновладці програми розвитку суспільства, крім того ще менш спроможні виконувати якісно посадові обов’язки. Тому їх балачки про "саморозпуск цієї Ради" і дострокові вибори говорять лише про їх бажання набути влади. Звичайно, що не має нічого поганого в бажанні політичних партій набути влади. Погане в тому, для чого їм ті повноваження! Для виконання програми розвитку суспільства? А де та програма "ЗГУРТОВАНОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ"?. Доки вона не оприлюднена маємо підставу вважати, що учасники "ТАБОРУ" бажають набути влади для вирішення особистих, а не суспільних питань. Але суспільству непотрібні такі негідні претенденти в можновладці, бо і сьогодні серед депутатів і чиновників більш, а ніж достатньо негідників. Хоча варто зауважити, що представники "ТАБОРУ" на відміну від чинних можновладців не сповнені бюрократичного чванства: здатні дослухатися до голосу народу та виправляти власні помилки. Це є підставою сподіватися побачити програму розвитку суспільства Об'єднаної Націоналістичної Партії України та її фахову діяльність.
Таким чином, учасники "МАРШУ ГІДНОСТІ" сьогодні гідні лише сподівань на те, що їх спроможність вдосконалюватись виявиться достатньою, аби вони стали справжньою політичною партією.