воскресенье, 30 апреля 2017 г.

СПАТИ ЧИ БОРОТИСЯ?


Питання запровадження в Україні інституту державних секретарів знов на сторінках ЗМІ (див. http://glavcom.ua/columns/kodarchenko/institutu-derzhavnih-sekretariv-ochikuvannya-ta-vimogi-412175.html?utm_source=traqli&utm_medium=email&utm_campaign=traqli). Таке враження, що наші можновладці і журналісти нездатні навчатися: ніяк не зрозуміють, що однонаправлені зміни, яким вони моляться, покращують їх життя за рахунок погіршення життя народу, що призводить до збільшення суспільної напруги та врешті-решт до соціального вибуху, який змітає невдалих керівників країни на смітник історії.
Не видно жодної необхідності запровадити інститут державних секретарів, але в бюрократів існує бажання увіковічнити систему бюрократичного державного правління імені Сталіна, прямим і безпосереднім породженням якої є олігархат сучасної України, існування якого є чи не єдиним витоком всіх її бід. Позбавитись цього витоку Україна може лише через демократизацію (http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html), тобто через процес суспільних змін, який за своїм змістом спрямований в бік,  протилежний запровадженню інституту державних секретарів. Очевидно, що протилежна спрямованість зазначених процесів приведе в реальному житті до протилежних наслідків.
Запровадження інституту державних секретарів зробить можновладців ще більш віддаленими від народу, ще менш йому підконтрольними відчого слуги народу стануть жити ще більш краще народу. І варто при цьому ще взяти до уваги що іншого способу вирішення суспільних проблем, ніж творення нових бюрократичних годівниць, олігархи не застосовували на протязі усіх років незалежності України, завдяки чому кількість чиновників в ній зросла від 60000 в 1991 році до близько 400000 сьогодні і при цьому розмовам про нестачу коштів в бюджеті і пенсійному фонді не видно кінця. А кожній нововведеній посаді олігархи вимагають призначити оклад, який в десятки разів перевищує три мінімальні зарплати. Отже, від запровадження інституту державних секретарів виграє лише малочисельний прошарок суспільства, яким є можновладці.
Внаслідок здійснення в Україні демократизації державного правління переважна більшість її громадян отримає свободу від олігархічної деспотії, заможність та впевненість у завтрашньому дні. Здавалося б, що ледь не повсякденні  публічні клятви чиновників України в тому, що вони мають бажання дати народу заможність і впевненість в завтрашньому дні, повинні були б вже давно привести до здійснення демократизації суспільного правління, але для олігархів на шляху здійснення демократизації є нездоланна ними самостійно перешкода: їх небажання здійснювати демократизацію, оскільки це призводить до зникнення олігархії. Як відомо, двох не втримає трон: на ньому можуть перебувати або олігархи, або народ – такою є закономірність суспільного життя.
Таким чином, якщо народ і політичні партії, які є виразниками його об'єктивної зацікавленості в певному напрямку розвитку країни, будуть спати замість того, щоб боротись, постійно і наполегливо вимагаючи від олігархів
 – "НЕГАЙНО ЗДІЙСНИТИ ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ!" – 
то олігархи будуть жити все краще і краще, а народ існуватиме так, як олігархи йому дозволять.

 ОБИРАЙ, ЯК ЖИТИ ТОБІ І ТВОЇМ ДІЯМ:
 СПАТИ ЧИ БОРОТИСЯ! 

2 комментария:

  1. Все правильно з однією важливою поправкою. Ми Сашко жиемо НЕ в демократичному світі, а в концетраційному таборі, і його нам подарувала демократична Європа. Вона не бачить? Не чує? Не знає? Ми їм не потрібні! Ми хворост для багаття, для разбрату. Ми вже нікому не потрібні, навіть і Россії. Бо ми в концтаборі.

    ОтветитьУдалить
  2. Грабовский, мене звуть Олександр Миколайович.

    Аби я погодився з вашою голослівною заявою про те, що "Ми ... живемо НЕ в демократичному світі, а в концентраційному таборі, і його нам подарувала демократична Європа.", вам варто навести докази цього.
    Про ваше твердження - "Ми вже нікому не потрібні" - вікова мудрість народу каже:"Якщо я не за себе, то хто ж за мене; якщо я тільки за себе, то навіщо я".
    Якщо ви випадково розпочали займатися пропагандою на моїй сторінці, то за наявності розуму не могли не відчути безглуздість продовжувати це заняття; якщо ж ви займалися пропагандою тут свідомо, то раджу негайно припинити це робити, бо в протилежному випадку розчавлю у всіх відношеннях: від невихованості до неосвіченості в питаннях, які маєте "сміливість" обговорювати!

    ОтветитьУдалить