БУДІВЕЛЬНИКАМ СУСПІЛЬСТВА!

ПОБУДУВАТИ ДЕМОКРАТІЮ!

Останнім часом в Україні не видно краю, бажаючим пропонувати українському суспільству різні проекти його перебудови. І це не дивно для країни, яка понад два десятиліття має системне протиріччя в будові суспільства, але майже нічого не робить для подолання того протиріччя, а те, що робить, не покращує стан країни. Про саме протиріччя, його витоки і заходи здатні його подолати я вже писав і не раз (дивись, наприклад, це: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/07/blog-post_24.html). Але згадані пропозиції перебудови українського суспільства не підходять і близько до виявлення причин багаторічної відсутності прогресу стану України та пошуку заходів подолання тих причин. Як правило, автори пропозицій відразу без виявлення і пошуку переходять до пропозицій та переконування громадян в корисності суспільству тих пропозицій. Така діяльність тих авторів, як вже зазначалося (дивись, наприклад, це: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/10/blog-post_30.html) здатна лише збільшувати рівень марного шуму, за яким не чути розумних пропозицій.

Ось, і нещодавно знов довелося дискутувати з автором чергового соціального прожекту. Але частина того спілкування варта уваги усього суспільства. Тому далі я її оприлюдню у вигляді того діалогу який відбувся.

Виталий Локотарёв: «… Стосовно до удаваного протиріччя між бюрократією та демократією, гадаю ви помиляєтесь, коли наполягаєте на такому протиріччі. Більше того. мені здається, що це тільки форми одного загального явища. Всякий раз, коли бидло допускається до керування суспільством, (демократія) то власну безвідповідальність, та не компетентність, воно втілює у бюрократію. Бо у бидла не має ані мудрості, ані знань, для одноосібних рішень по суті будь чого. Тому для бидла критично важливі правила, процедури, "Апарат прийняття рішень" тощо. Від так, Всі наявні "Демократичні суспільства" По суті є самими складними бюрократичними апаратами. На противагу до демократії, наприклад наявні монархії, демонструють мінімальний бюрократичний апарат. Див. кількість апарату керування та примусу в різних країнах. (Вікіпедія)».

Олександр Миколайович: «Виталий Локотарёв, перш ніж з'ясовувати зв'язки між поняттями, розумно було б засвоїти ті поняття до рівня володіння ними. В мене є великий сумнів в тому, що ви користуєтесь термінами бюрократія і демократія в їх загальновизнаному значенні. Мінімальне розуміння цих термінів – це влада чиновників і влада народу відповідно.

За бюрократії найвищі бюрократи = чиновники не обрані, а призначені на посаду іншим чиновником обирають собі самого старшого чиновника, який наділяється владними повноваженнями призначати та усувати з посади чиновників найближчого кола ієрархічної піраміди з бюрократів. Всі інші призначення та усунення з посади аж до самої основи піраміди здійснюються старшими за посадою бюрократами. Головний бюрократ і найближче коло бюрократів взаємно контролюють один одного шляхом призначення і зміщення з посади. У всіх інших прошарках бюрократичної піраміди контроль відбувається тільки з гори в низ.

За демократії владні повноваження розпадаються на ті, які народ здійснює безпосередньо, і ті, які народ здійснює опосередковано. Відношення перших до других називають ступенем демократизму. Вся історія людства є історію зростання ступеню демократизму від безпросвітного рабства до повної (нічим не обмеженої) свободи. Контроль народу за здійсненням владних повноважень, якими він через конституцію наділяє депутатів і чиновників, здійснюється через їх обрання та відклик народом. Саме через розподіл владних повноважень та контроль їх виконання народ здійснює правління країною. Тобто здійснює ефективно те, на що здатна кожна кухарка і навіть бидло: вони розрізняють на власному життєвому досвіді зміни якості життя на рівні погіршилося або покращилося і у відповідності тим розрізненням обирають тих самих або інших депутатів і чиновників на строкових або дострокових виборах.

Тож, як бачимо, бюрократія і демократія не здається, а дійсно є формою одного спільного явища, яке називається системою державного правління, яка складається з трьох систем: системи розподілу владних повноважень; системи здійснення владних повноважень; і системи контролю за наслідками здійснення владних повноважень.

Крім того, негативна моральна оцінка бюрократії і позитивна моральна оцінка демократії призводять завжди до того, що бюрократія ховає власну тиранію за ширмою демократії  і одночасно намагається максимально обмежити демократичні права і свободи. Тому ступінь демократизму кожної країни є наслідком боротьби народу за розширення власних прав і свобод та намагань можновладців ті права і свободи обмежити. З огляду на сказане, не варто видавати мімікрію бюрократії за ганебне явище демократії і на цій підставі стверджувати, що "Всякий раз, коли бидло допускається до керування суспільством, (демократія) то власну безвідповідальність, та не компетентність, воно втілює у бюрократію."!

Про демократію і чисельність апарату. Непомірне зростання апарату в демократичних суспільствах говорить не про недостатність централізації і концентрації влади, а про недостатність ступеню демократизму, тобто недостатність підконтрольності депутатів і чиновників народу. Бюрократія завжди має бажання збільшувати власну чисельність, хоча б для того, щоб не почувати себе соціальною меншиною і мати можливість демонструвати свою могутність родичам і не тільки їм через влаштування їх на державні посади та наділення різними державними пільгами. Та і історія людства говорить за збільшення ступеню демократизму, а не за посилення централізації і концентрації владних повноважень.

Тож, як бачимо, знання усталених понять демократія і бюрократія та зазначених залежностей між ними достатньо, аби вичерпно і без суперечностей пояснити життя суспільства без використання такого суб'єктивного фактору, як бидло, чи менш емоційно виразного – "Народ в нас не такий". А відтак, мова тут не йде про знання всіх "відомостей про життя", а лише про знання, які вже стали надбанням сучасної науки. Але тут не має і "удаваного протиріччя між бюрократією та демократією", а є настільки ж очевидне протиріччя між ними, як і у випадку білого і чорного.

Таким чином, маємо нагоду черговий раз переконатися в тому, що марно життя вигадувати, підганяти під власні уявлення про нього або приписувати йому ті закономірності, яких воно не має. А для правильного вдосконалення суспільного життя слід вивчати науку про нього (соціологію) і саме життя!»!