БІДА, КОЛИ ВІДКИДАЮТЬ НАУКУ!
Цей вислів 15
серпня 2018 черговий раз підтвердив відомий філософ С. А. Дацюк власною статтею https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/5b73ebdb384f0/. Оскільки ця стаття є взірцем антинаукового витвору, якими переповнений ефір України, то відразу ж переходимо до її розгляду.
В цій статті маємо об’єднанні
нею голослівні та недостатньо і достатньо аргументовані заяви автора про помічені ним негативні явища в Україні та повідомлення про бачені ним видіння її майбутнього. Але не має в статті причин зазначених автором негативних явищ. А не виявивши причин цих явищ, відносно майбутнього стає можливим не його прогноз, а тільки породжені інтуїцією його видіння. Саме видіння, а не науковий прогноз, яким автор не
володіє і безпідставно відкидає, як можливий метод адекватної оцінки сьогодення
і аргументованого погляду в майбутнє. Цю характеристику витвору Дацюка не спростовує
його попередження, – «Короткі підсумовуючі тези за раніше написаним»,
– бо там, де він здатний, він наводить аргументи до власних коротких
підсумовуючих тез.
Аби наблизити тези Дацюка до наукового аналізу сьогодення і прогнозу
на цій основі майбутнього, їх потреба суттєво виправити і доповнити:
«Світова криза призвела до загострення протиріч у всьому світі» чи
невирішеність протиріч призвела до загострення кризи і протистоянь? На це питання автор тез
відповіді не дав і навіть його не поставив. Отже, маємо от таку глибину аналізу,
підсумки якого його автор робить не з меншою «майстерністю».
«Проростання
нової економіки відбувається …» лише структурною зміною старої за повного
збереження усталених економічних відносин, хоча Дацюку в чомусь вдалося
вгледіти кризу «установок та мотивацій, які традиційно супроводжували
капіталізм – прибуток, конкуренція з установкою на монополізм …». Аби картина
сучасного стану людства, яку намалював Дацюк, стала відповідною реальному
життю, необхідно спростувати наступну тезу статті, яку обговорюємо.
«Будуть
радикальні зміни, до яких ми не готові, перш за все, через серйозний застій в
гуманітарних науках». Викинути на догоду ідеологічним прихильностям з
гуманітарних наук саму науку, аби потім жалітися на застій в цих науках, це аж
занадто «розумно». До Марксова наукова соціологія, марксизм часів К. Маркса і його подальший
науковий розвиток вичерпно і без протиріч пояснюють всю новітню історію людства
і зроблений з їх використанням прогноз розвитку людства, якщо і потребує якоїсь
додаткової роботи, то лишень на рівні уточнення окремих деталей. Отже,
принаймні соціологія не має ніяких проблем з розвитком. А інші гуманітарні
науки, якщо і переживають за Дацюком «серйозний застій», то не він визначає
готовність людства до радикальних змін, а бажання капіталістів зберегти те, що
маємо, тобто наявні установки та мотивації», «які традиційно супроводжували капіталізм
– прибуток, конкуренція з установкою на монополізм …». І це з одного боку. А з іншого боку готовність людства до радикальних змін визначає стан політичних сил об'єктивно зацікавлених в прогресі людства.
«Громади
започаткували більш прийнятні та контрольовані для себе механізми розвитку –
блокчейн в управлінні та недержавні і некорпоративні криптовалюти в фінансах.
Єдиним
джерелом правозабезпечення рівності статей, рас, націй та культур все більше
стають самодостатні громади, які здатні контролювати держави та корпорації.
Відтак на місце державних та наддержавних структур управління все більше
приходять мережеві громадянські структури.» - це намір втекти манівцями від
проблем життя суспільства замість їх вирішення. І це вже стиль дацюків: замість
повернення до науки, пропонувати ходу манівцями: «Потрібна інша схема: 1)
інтелектуальна мережа, яка практикує мислення інакшого, з інноваційними
домаганнями цивілізаційного рівня; 2) подолання національного, державного,
олігархічного та культурно-наукового спротиву інноваціям за рахунок їх
договірної підтримки громадою; 3) цивілізаційна експансія інноваційної громади
мережевого (нетериторіального) характеру у світ; 4) творення людства як нової
спільноти поза простором і часом.». Принагідно зазначимо, що поза простором і часом є тільки видіння, а видіння Дацюка, зокрема.
Не науковий метод дослідження Дацюка призводить і до того, що його пропозиції
є не тільки недоречними в ситуації, яка є насправді, а й нікчемними в
юридичному сенсі цього слова. По суті, ці поради Дацюка суспільству є завуальованою
пропозицією здійснити децентралізацію, користь якої в подоланні причини
сьогоднішніх негараздів українського суспільства дорівнює нулю. Як відомо, «сьогоднішній
стан України характеризується і визначається невирішеністю протиріччя її
систем: економічної і державного правління.» - http://sociologiyau.blogspot.com/2018/06/2018.html.
Очевидно, що децентралізація – передача частини владних повноважень
можновладців центральних органів держави їх місцевим колегам аж ніяк не сприяє вирішенню
зазначеного протиріччя. Справжнім вирішенням зазначеного протиріччя є
демократизація державного правління, тобто передача народу частини владних
повноважень можновладців.
Але якщо дуже прискіпливо вдивитися в пропозиції Дацюка,
то в них можна помітити натяки на демократизацію, але в тому й полягає антинауковий
метод видінь Дацюка, що він може дати лише поради такої низької якості, що
розгледіти в них хоч якийсь позитив вдається лише ціною надзвичайних зусиль.
Крім того, необхідно взяти до уваги і те, що пропозиції Дацюка надано в той час, коли вже сказано: «Таким чином, маємо все необхідне і достатнє для того, аби припинити недолугі балачки про укладання Суспільного Договору і схвалення нової Конституції України, та розпочати здійснення означених тут раніше практичних
кроків до позбавлення від олігархічної деспотії та набуття переважною більшістю
громадян України заможності та впевненості у завтрашньому дні!» - http://sociologiyau.blogspot.com/2018/06/2018.html.
От відносно
останнього заключні слова статті Дацюка (після невеликої технічної корекції)
стають адекватними до пропонованих мною суспільних змін:
Очевидно, що багатостраждальному народу
Україні, пограбованому олігархами і знесиленому війною, здійснити ті практичні
кроки надзвичайно важко, але їх здійснення достатньо ймовірно.
За цих обставин здійснення зазначених
кроків – це виклик, який живиться енергією масштабності задуму: "АБИ НАЗДОГНАТИ ЄВРОПУ У РОЗВИТКУ, УКРАЇНІ НЕОБХІДНО СТАТИ ПОПЕРЕДУ ВСІЄЇ ПЛАНЕТИ!" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_565.html.
Навіть якщо ті кроки не
будуть зроблені незабаром, то вони своїми науковими обґрунтованістю і виваженістю все одно приречені на здійснення!
Комментариев нет:
Отправить комментарий