В. М. Литвин: "ПОВТОРЕННЯ ІСТОРІЇ. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ (https://www.facebook.com/vm.lytvyn/posts/1589625884487309 – О. М.)
На зміцнення
і легітимізацію сталінського режиму, насамперед в очах світової громадськості,
у свій час «попрацювали» всесвітньо відомі моральні авторитети. Відвідавши СРСР
та поспілкувавшись зі Сталіним, вони здебільшого позитивно висловлювалися про
пролетарську державу та особисто її керівника.
Довідково: У
1920-30-ті рр. в СРСР, зокрема, побували: Бернард Шоу, Анрі Барбюс, Эміль Людвиг,
Герберт Уеллс, Ромен Роллан, Андре Жид, Ліон Фейхтвангер, Теодор Драйзер,
Вальтер Беньямін, Бертран Рассел, Джон Дос-Пассос. Не кажу вже про Джона Ріда з
його знаменитою книгою.
Апогеєм їх
поїздок були зустрічі зі Сталіним. Винятком виявились Андре Жид та Андре
Мальво. Вождь їх не прийняв. І через кілька місяців після повернення до Парижу
з’явилася крамольна книга Жида «Повернення із СРСР». Інші, як правило,
крамольних звітів не складали.
Тих, кого
цікавить ця тема, відсилаю до публікацій: Максименков Л. Очерки
номенклатурной истории советской литературы. Западные пилигримы у сталинского
престола (Фейхтвангер и другие). – Вопросы литературы, 2004, № 2,3; Цветков Н.
Гений зла Сталин. – М.: Яуза, 2014.
І це у той
час, коли в країні розкручувався маховик пошуку ворогів (відповідно до принципу
– по мірі просування соціалістичним шляхом загострюється класова боротьба),
жорстоких репресій, які перейняли «естафету» від голодоморів, на конвеєр була
поставлена діяльність «трійок», система швидких і безжалісних розправ з
тисячами і мільйонами людей.
Щось подібне
відбувається сьогодні: союзники нинішнього українського режиму взяли на себе
місію «моральних авторитетів» і демонструють дивовижне захоплення його
реформами. Нав’язливо звучать їх твердження, що за чотири роки їх зроблено
більше і краще, ніж за увесь попередній період незалежної України. І досягнення
настільки вагомі, що їх не можуть помічати лише «ідіоти» та взагалі погані люди
(читай – вороги). Схоже, що майже увесь український народ тримають за ідіотів.
Утім, до нас ставляться так, як ми дозволяємо.
У такий
спосіб Захід легітимізує нинішню владу. Знову ж таки в очах західного світу,
оскільки в Україні переважають «ідіоти». І їм вже ніщо не допоможе побачити
«позитив». Мабуть і тоді були «ідіоти».
Звичайно,
такі оптимістичні оцінки «надихають» владу, окрім продовження всеперемагаючих
реформ, і на похід проти «ворогів» - внутрішніх і зовнішніх, які масово не
помічають щастя. Не випадково ж заговорили про п’яту колону.
А партнери
України вже за «традицією» поблажливо споглядають за розгортанням кампанії
боротьби з ворогами України, точніше – влади. Методика її багато в чому начебто
скалькована з 30-х – початку 50-х рр. ХХ століття. Хоча й більш вегетаріанська.
Але сталінські лекала! Куди важливіше для Заходу, щоб «не зійшли з курсу
реформ».
Правда, щось
схоже вже намагалися апробувати на початку ХХI століття. Пам’ятаєте: «змову
пенсіонерів з Чернігівщини». Тоді вистачило глузду не розкручувати цю
нісенітницю. Але зараз ситуація кардинально інша – воююча країна. Скрізь
вороги. Отже, все повинно зійти, а головне – налякати опонентів влади,
навернути до неї, якщо не прихильність, то співчуття. Вже хоча б тому, що її
представників з одного гнізда, які домовилися триматися купи, «планували
позбавити життя». За те, що вони на першій лінії боротьби за народ і Україну.
Насправді ж реалізуються сценарії виборчої кампанії на основі так складно
сконструйованих домовленостей. І тут вже не до «високих матерій», на озброєння
взяли апробовані методики. Головне – результат. Без нього – ніяк…
Але чомусь
забули відому істину, зафіксовану Гегелем: історія повторюється двічі: перший
раз як трагедія, другий раз — як фарс.".
О. М.
Соколов:
"Володимир
Михайлович, а чому ви дивуєтесь з того, що "Щось подібне відбувається
сьогодні"? Зі зникненням СРСР, на жаль, нікуди не поділася в Україні
система бюрократичного державного правління імені Сталіна, характерними
складовими якої є "маховик пошуку ворогів", номенклатурність,
зневажливе ставлення можновладців до народу, ... А крім того, і всесвітньо
відомі моральні авторитети 20-х - 30-х років минулого сторіччя, і союзники
нинішнього українського режиму, і теперішні можновладці України, і ви, зокрема,
так і не усвідомили дійсну токсичність для суспільства системи бюрократичного
державного правління імені Сталіна. Тому, в кращому випадку, всі особи, з тих
груп, які були згадані тут, воюють проти наслідків тої бюрократичної системи, а
не проти її самої, оскільки справжня війна проти тієї системи може завершиться
лише перетворенням можновладців з начальників над народом в його слуг. А, не
здолавши систему бюрократичного державного правління імені Сталіна, суспільство
буде приречене на "ПОВТОРЕННЯ ІСТОРІЇ". Тож, як бачимо, для
вичерпного і не суперечливого пояснення "ПОВТОРЕННЯ ІСТОРІЇ" в даному
випадку не мало сенсу використовувати ідіотизм, існування якого не доведено,
бо ті явища в дійсності зумовлені зацікавленістю окремих
суспільних груп в певному змісті життя суспільства.
В зв'язку з
вже сказаним, окремо слід звернути увагу на реформи в Україні. Очевидно, що
перетворення можновладців з начальників над народом в його слуг є реформою
системи державного правління, а змістом тої реформи є демократизація цього правління,
тобто передача народові частини владних повноважень, які сьогодні здійснюють
можновладці. Не менш очевидно і те, що серед всіх тих змін, які сьогодні здійснюють
можновладці, не присутні такі зміни, які є реформою. Тому, маємо підстави
поділяти висловлену В. М. Литвином думку про реальну відсутність вагомих
досягнень у розвитку України. А звідкіля тим досягненням взятися? Країна для
позитивного розвитку об'єктивно потребує здійснення реформи, про зміст якої вже
сказано, а без того здійснення може лише перебувати в стагнації, що і спостерігаємо
вже більше 20 років.
Таким чином,
якщо Литвин, та й далеко не тільки він один, а всі можновладці, дійсно бажають
того, щоб Україна уникла "ПОВТОРЕННЯ ІСТОРІЇ", повинні припинити
безкінечне ходіння по колу: констатація того, що маємо, → вигадування причин
того, чому маємо саме це, → дії з подолання вигаданих причин → відсутність
бажаних змін → констатація того, що маємо, → ... Аби уникнути "ПОВТОРЕННЯ
ІСТОРІЇ", активним громадянам України слід пропагувати необхідність
здійснення демократизації державного правління та вимагати від можновладців втілення її в життя!
PS
Більш
докладно про об'єктивні необхідність здійснення і зміст реформ в Україні
читаємо в статті за адресою: http://sociologiyau.blogspot.com/2017/07/blog-post_24.html.
Комментариев нет:
Отправить комментарий