УКРАЇНА ЗА КРОК ДО БУРХЛИВОГО РОЗКВІТУ (Або чим же дійсно загрожує Україні олігархія і що з нею робити?)

Статтю голови ВО "Свобода" О. Я. Тягнибока "Чим загрожує Україні олігархія і що з нею робити?" було оприлюднено 27.03.2018 в Блогах газети "Українська правда". Не зважаючи на суттєве розкриття теми, не можна оминути мовчанням надто значні недоліки тієї статті.

Аби говорити однією мовою, варто почати розбір не простого питання, яке винесене в заголовок статті, з визначень використаних понять.

"Олігархія (грец. ὀλιγαρχία (oligarchia), від дав.-гр. ὀλίγον (oligon) «небагато», та дав.-гр. ἀρχή (arche) «влада» — влада небагатьох) — політичний режим, у якому влада (політична, економічна та ін.) належить невеликій, закритій та тісно згуртованій групі осіб; група людей, які одночасно є і власниками засобів виробництва, і можновладцями. Таку групу інколи називають — олігархат." - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%8F#%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. З визначення ще не очевидні загрози, але вже очевидна відповідь на питання: "Що з нею робити"? Якщо не влаштовує цей політичний режим, то його варто замінити на інший. На жаль, про таку заміну не має мови в запропонованому ВО "Свобода" "Антиолігархічному пакеті докорінних перетворень", про який буде мова трохи згодом.

Очевидно, що перед лікуванням хоч особи, хоч суспільства слід правильно встановити діагноз. Відносно суспільства це означає необхідність здійснити аналіз його стану, в підсумку якого виявити об'єктивні перепони позитивному розвиткові   країни.    В    обговорюваній    статті О. Я. Тягнибока роль зазначеного виявлення грають слова: "Що сьогодні найбільше болить українцям? Це війна, корупція і тотальне зубожіння нації. Але найстрашніше – непевність завтрашнього дня. Яке майбутнє чекає на наших дітей? Коли задумуєшся, чому так є, – розумієш: у всіх бід в Україні є одна-єдина причина – це олігархія.". Очевидно, що ці констатації того, що маємо, і невідомі роздуми над питанням – "Чому так є?" – не є аналізом і підбиттям його підсумків, а відтак, діагноз стану українського суспільства ВО "Свобода" не встановила, а призначила.

Більш того, не "у всіх бід в Україні є одна-єдина причина – це олігархія", оскільки сама олігархія (панування осіб, які одночасно є бізнесменами і можновладцями) є наслідком більш загальних обставин, до яких належать наступні.

На межі 80-х і 90-х років минулого сторіччя в СРСР, не встановивши діагнозу хвороби суспільства, а призначивши витоком всіх суспільних хвороб того часу неіснуючий соціалізм, та  у відповідності з рішеннями ХХVІІІ з'їзду КПРС розпочали здійснювати перехід до ринкових відносин, але при цьому зміни у всіх інших (крім економічної) сферах життя суспільства не планувалися і не здійснювалися. Початок зазначеного переходу призводить до зникнення СРСР,   але  курс  перетворень залишається

1

незмінним: запроваджуються та вдосконалюються ринкові відносини в економіці, а всі інші сфери суспільного життя не змінюються. Цей курс дозволяє можновладцям УРСР зберегти важелі влади у власних руках і через це скористатися плодами шахрайської приватизації, що перетворило бюрократів сталінського штибу на олігархів = бізнесменів-можновладців. До кола олігархів, утвореного сталінськими бюрократами, долучилися і кримінальні елементи, які скористалися перебудовчим бардаком, аби шахрайськими методами збагатитися та набути у власність засоби виробництва. Крім того кримінальні елементи, намагаючись бути схожими на бюрократів, набули собі владних повноважень. Саме таким шляхом система бюрократичного державного правління імені Сталіна набула ознак олігархії не позбувшись бюрократичних ознак. Таким чином Сьогоднішній стан України характеризується капіталістичною економікою і олігархічно-бюрократичним державним правлінням. Чи не найочевиднішим проявом зазначеної системи державного правління є чисельне зростання чиновництва в Україні, якого і в СРСР було занадто багато. Для прикладу: в майже 140-мільйонній Японії сьогодні близько 9000 чиновників, в радянській Україні – близько 60000, а сьогодні – близько 400000.

Важливо підкреслити, що один з об'єктивних законів життя суспільства  говорить про зв'язок між економічною системою країни і її системою державного правління. За цим законом між зазначеними сферами життя суспільства повинна буди відповідність, аби країна мала умови позитивного розвитку. В протилежному випадку, коли не має зазначеної відповідності, країна буде перебувати в стагнації або навіть і в кризі. Саме це ми спостерігали у 80-х роках минулого сторіччя і бачимо вже понад 20 останніх років незалежної України, що однозначно говорить про наявність зазначеної невідповідності.

Зберігаючи послідовність викладення в статті О. Я. Тягнибока, зокрема, це стосується наведених там характеристик олігархії, проаналізуємо їх зв'язок з виявленою нами невідповідністю економічної системи України і її системи державного правління:

"Олігархія – основа системної корупції"

Не вдаючись до виявлення значення слів "системна корупція", але враховуючи те, що корупція є одним з суспільних явищ, які зароджуються, квітнуть, відтворюються та в будь-який момент можуть відродитися за певних суспільних відносин, більш точно було б говорити не про основи  корупції а про її джерела, тобто про ті суспільні відносини, які є джерелами корупції. До них в Україні належать приватна власність і надмірна бюрократизація державного правління, яке є ще і олігархічним. Відтак, відлучивши бізнесменів від влади або можновладців від бізнесу, тобто позбувшись олігархії, не можливо позбутися бюрократичного джерела корупції, а позбувшись системи бюрократичного державного правління, можна отримати такий стан суспільства, в якому 

2

будуть виконуватися закони, міліціонери ефективно виявлятимуть корупціонерів, прокурори без зволікань доводитимуть корупційні справи до суду, а судді судитимуть за законом. Очевидно, що з переходом до того стану відбудеться суттєве приборкання корупції і ніякі інші заходи призвести до такого приборкання нездатні, а відтак, оскільки зазначений перехід ще навіть не планується, то й боротьба з корупцією в Україні ще й не починалася не лінивими і не нелінивими, хоча така-сяка боротьба з корупціонерами відбувається.

Різницю між цим текстом і відповідним текстом О. Я. Тягнибока легко бачити, тому зупинятися на ній не буду.

"Олігархія – причина зубожіння українців"

Навіть за нещадного грабунку олігархами суспільства ніхто не відміняв дію об'єктивного закону життя суспільства: "Спожити можна лише те, що вироблено". Тож, логічно буде кинути хоча б короткий погляд на приклади, як протилежні вирішення зазначеної раніше невідповідності економічної системи і системи державного правління впливають на виробництво: 

Очевидно, що Польща надала перевагу більш демократичній системі державного правління, а в країнах СНГ системи державного правління є більш диктаторським, ніж в Україні, але закон відповідності економіки і системи державного правління спрацював у всіх трьох випадках. Отже, аби отримати заможність і впевненість у завтрашньому дні переважної більшості громадян України, мало позбутися олігархії, а необхідно ще й демократизувати або зробити більш диктаторською її систему державного правління.

Розбіжності в змістах цього тексту і тексту статті О. Я. Тягнибока теж є очевидними.

3

"Олігархія – війна без кінця"

В статті "УКРАЇНО, ЧОМУ МАРШ НА МІСЦІ, ХОЧ Є КУДИ ЙТИ?" - http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/25.html, ст. 7 - 8, було показано як боротьба між клановими угрупуваннями бізнесменів-можновладців було використане керівництвом РФ, аби принести війну в Україну. Існування кланових угрупувань притаманне бізнесу в значно меншому ступеню, за демократичної системи  державного правління, ніж за системі бюрократичного державного правління. Отже, знов маємо висновок, про недостатність зникнення олігархії, аби усунути умови, які призвели до сучасної війни, і бачимо розбіжності текстів цього і О. Я. Тягнибока.

Як позбутися олігархії та повернути Україну в українські руки?

Очевидно, що неможливо повернути до рук громадян країни те, що там ніколи не знаходилося. А з попереднього тексту випливає, що здійснивши демократизацію системи державного правління, тобто передавши народові частину владних повноважень депутатів і чиновників, тим самим переведемо країну в стан, в якому будуть виконуватися закони, оскільки протилежне буде невигідним, міліціонери ефективно виявлятимуть корупціонерів, прокурори без зволікань доводитимуть корупційні справи до суду, а судді судитимуть не за дзвінками чи хабарями, а за законами. В цих умовах інвестиції охоче будуть йти в Україну, а виробництво буде стало зростати навіть і без них. Очевидно, що зростаюче виробництво є можливістю для покращання життя всіх громадян, а щоб можливість перетворилася для переважної більшості громадян в реальність, потрібно надати чинності пакету законів, який ВО "Свобода" запропонувала та дала йому невдалу назву. Запропонований ВО "Свобода" пакет проектів законів відповідно їх змістові було б більш правильно називати "Пакет законопроектів спрямований на подолання та запобігання у майбутньому офшоризації та тінізації української економіки". Якщо ж приєднати до цього пакету ще і "Пакет законопроектів спрямованих на демократизацію державного правління України", то отримаємо все необхідне і достатнє для написання справжньої не передвиборчої, а виборчої програми = програми розвитку України, виконання якої здатне позбавити українське суспільство від олігархічної деспотії та дати переважній більшості громадян заможність та впевненість у завтрашньому дні.

Очевидні розбіжності цього тексту і відповідного тексту статті О. Я. Тягнибока не має сенсу обговорювати.

Але залишається не виявленим зміст "Пакету законопроектів спрямованих на демократизацію державного правління України". На щастя, мені вже неодноразово доводилося оприлюднювати перелік назв законопроектів, про які йде мова зараз (дивимось, наприклад, http://sociologiyau.blogspot.com/2017/01/blog-post_34.html,  ст. 4 -5.).  Сьогодні цей перелік має 

4

наступний вигляд:

- закон про референдум, в якому втілено обов'язковість рівності агітації за і проти;

- закон про формування ЦВК шляхом обрання облрадами і радою АР Крим по два її члена (один від партій більшості у ВРУ, а другий від партій меншості) та формування окружних та дільничних комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних громадян;

- закон про скасування президентства;
- закон про скасування всіх пільг і привілеїв можновладців;
- закон про вибори депутатів, в якому втілена гібридна виборча система;

- закон про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;

- закони про обрання народом кожні п'ять років прокурорів і суддів всіх районних прокуратур і районних судів;

- закони про обрання прокурорами і суддями з власного складу відповідно прокурорів обласних прокуратур і суддів обласних судів, та обрання відповідно прокурорами обласних прокуратур і суддями обласних судів з власного складу прокурорів Генеральної прокуратури та суддів Верховного і Конституційного судів;

- закони про відкликання прокурора або судді в будь-який час його виборцями;

- закони про обрання народом кожні п'ять років керівництва райвідділів міліції, освіти та охорони здоров'я;

- закони про обрання керівництвом райвідділів з власного складу керівництва обласних управлінь відповідно міліції, освіти, охорони здоров'я, і обрання з власного складу керівництвом обласних управлінь керівництва міністерств відповідно МВС, МО і МОЗ;

 - закони про відкликання у будь-який час обраних керівників міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;
- закон про скасування всіх посадових пільг і привілеїв;

- закон, який визначає для всіх податків наступний порядок: податкова служба країни здійснює ведення реєстру доходів фізичних і юридичних осіб та формує податкові квитанції і надсилає їх платнику податків; податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування певної їх частини податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х – число, визначене законом.

Таким чином, ВО Свобода та й всі інші політичні партії України, оскільки "Антиолігархічний пакет докорінних перетворень", план М. Н. Саакашвілі "ДРУГАЯ УКРАЇНА" (https://www.youtube.com/watch?v=EEDXPMEvde0) і "Пакет законопроектів спрямованих на демократизацію державного правління України" оприлюднені, мають все необхідне і достатнє, аби створити справжню виборчу програму = програму розвитку країни і легко перемагати на найближчих виборах конкурентів, які за звичкою вийдуть на вибори не з виборчими програми, а видаватимуть за них збірочки невідомо з чого насмиканих обіцянок, які вони невідомо як і коли, а тому й чи будуть виконувати. Зрозуміло, що та перемога з можливої стане реальною, якщо вже сьогодні в партійному штабі буде написано текст виборчої програми, цей текст буде доведено і роз'яснено всім  членам  партії,   а  останні

5

невідкладно почнуть пропагувати виборчу програму партії на всіх перехрестях, не забуваючи вказувати на відсутність такої програми у конкурентів.

В підсумку маємо достатньо підстав, аби стверджувати: "Україна сьогодні стоїть за крок до початку свого бурхливого розквіту і лише незрілість її політичних партій зможе відтермінувати початок цього розквіту". Відтак, кожен, хто розуміється на об'єктивних закономірностях життя суспільства, має штовхати якусь з політичних партій до спільної перемоги всіх громадян України.

 ДО ПЕРЕМОГИ НАД БІДНІСТЮ І НЕВПЕВНЕНІСТЮ!.