ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬ І КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ("ЧЕРЕЗ 65 ДНІВ ПРЕЗИДЕНТ ДАЄ СТАРТ ЗЕМЕЛЬНОМУ КЛОНДАЙКУ" – ЛЯКАЄ НАС НА ВЛАСНІЙ ФБ СТОРІНЦІ А. С. ГРИЦЕНКО)

На початку липня 2011 року полемізуючи з О. Й. Пасхавером з приводу ринку земель в Україні я дійшов висновку: "Таким чином, серед економічних чинників не існує таких, з врахуванням яких випливає необхідність запровадження ринку землі." - http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/04/blog-post_16.html

Але незначне поширення тої публікації і недостатньо повне розкриття деяких складових питань проблеми ринку земель в Україні дозволяють політичним пройдисвітам і сьогодні блукати самим в цих питаннях та навмисно вводити в оману громадян. Одним з таких питань, є питання правової врегульованості запровадження ринку земель в Україні. Його недостатнє розуміння ми бачимо, наприклад, в публікації А. С. Гриценка. Аби більш ретельно розглянути це питання звернемося до Статті 13 Конституції України.

Цитую: "Стаття 13. Земля, її надра ... є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією". Фахівцям права відомо, що в межах однієї Конституції не повинно бути так, щоб одна частина її говорила про наявність прав, а інша те право відбирала. Стаття 13 Конституції України говорить про наявність права власності на землю в України виключно у її народу. Але друге речення цієї статті повідомляє, що це право від імені народу України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. В межах, визначених цією Конституцією означає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, аби не порушити Конституцію України не можуть позбавити народ, закріпленого цією Конституцією, права власності на землю. Хоча народ може сам позбутися обговорюваного права шляхом всеукраїнського референдуму.

 Таким чином, розмови про мораторій на продаж земель України не мають під собою ніякого правового підґрунтя, оскільки не було референдуму з цього приводу. Так само не мають ніякого правового підґрунтя і розмови про запровадження ринку земель, оскільки і з цього приводу загальноукраїнського референдуму не було проведено. Тому ні про який продаж земель України не може йти мови. Відтак, А. С. Гриценко та іншим вболівальникам за долю народу України слід застерігати не народ, а можновладців про злочин, який кожен з них вчинить (або вже вчинив) проти народу України, якщо наважиться продати хоча б жалюгідний клаптик української землі!

Вперше опубліковано: 30 жовтня 2015, http://politiko.ua/blogpost129956