суббота, 28 января 2017 г.

А. ДЕЛЬКАМП, В. Б. ГРОЙСМАН І РЕФОРМИ В УКРАЇНІ (НЕКРИТИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ ДОЗВОЛИЛО ГРОЙСМАНУ ПОШИРЮВАТИ ОПУС ДЕЛЬКАМПА)

ГРОЙСМАНУ ЦЕЙ КУРС ЗАСВОЇТИ НЕОБХІДНО

Не є новиною те, що "реформи в Україні не йдуть". Точніше слід сказати, що реформи в Україні не проводять. Головною причиною цього є те, що переважна більшість українських чиновників, вчених суспільних наук, журналістів і громадян ніяк не оволодіють терміном реформа: ніяк не засвоять, що таке реформа і чим визначаються необхідність її проведення та її зміст. Тому не видно краю тих, які бажають радити українським можновладцям, як проводити реформи, хоча й самі ще не усвідомили, що таке реформа і чим визначаються необхідність її проведення та її зміст. На жаль, іноземці серед таких радників не є винятком. Ось, нещодавно до цих радників приєднався і радник з конституційних питань Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи А. Делькамп. Ним в "Колонках" Європейської правди" опублікована стаття "Чому Рада Європи підтримує конституційні зміни щодо децентралізації?" – http://www.eurointegration.com.ua/experts/2016/01/6/7043055/. В цій статті він наводить чотири аргументи, які, на моє глибоке переконання, є класичними прикладами помилкового знання терміну реформа. Але перед тим, як розглядати ці приклади засвоїмо соціологічний термін – реформа!
Зокрема, в українській Вікіпедії читаємо: "Реформа (лат. reform, фр. reforme – «перетворюю», «змінюю») – 1) В соціології Р. – комплекс заходів, якими вводяться такі нові суспільні відносини, які не змінюють основ (передусім, економічних) системи суспільних відносин, але призводять до зміни умов діяльності всіх або групи членів суспільства. Останнє призводить до викорінювання негативних суспільних явищ, які за попередніх умов народилися і процвітають. Нові умови діяльності вводяться законодавчим шляхом. Процес реформування суспільства або окремої його сфери здійснюється владою за умови неможливості при існуючому стані суспільства мати позитивний розвиток країни або сфери суспільної діяльності. Метою реформування є досягнення нового стану суспільства, в якому перешкоди позитивному розвитку, які існували в колишньому стані суспільства, в його новому стані існувати не можуть; 2) З формальної точки зору, Р. також може трактуватися як «re-» і «form», тобто, зміна форми, і, отже, Р. може бути названо нововведення будь-якого змісту. Хоча не слід ототожнювати поняття Р. змісту 1) і «вдосконалення» або «модернізації», «реорганізації», " ... у суспільстві, оскільки Р., на відміну від зазначених змін, виступає як механізм корінного перелому усталених процесів, традицій тощо. Проте, політики частенько з непристойною метою, ввести в оману суспільство, називають Р. будь-які суспільні зміни, які не є Р. змісту 1).
...
Інструментом визначення необхідності здійснити Р. виступає соціологічна наука. Вона, вивчаючи стан суспільства, а також громадську думку про ставлення людей і соціальних груп до здійснення тих чи інших Р. та їх наслідків, надає суспільству цінну інформацію і практичні рекомендації для сфери управління соціальними процесами, про здійсненні Р. з метою якісних суспільних перетворень".
Тепер, з урахуванням цих знань про реформу, розглянемо раніше зазначені чотири аргументи А. Делькампа! У першому він стверджує, що «прийняття змін до Конституції щодо децентралізації є абсолютно необхідною передумовою для більш глибоких змін, які так очікує українське суспільство». На що тут натякає А. Делькамп? На які більш глибокі зміни? Одне з двох: або зміни Конституції щодо децентралізації не призводять до змін у сфері суспільних відносин, тобто не є реформою, або після внесення в Конституцію зазначених змін Україну очікує ще більш радикальні зміни, тобто революція. Вирішити цю дилему допоможе нам відвертість самого А. Делькампа: «Децентралізація дозволить передати повноваження від держави до органів місцевого самоврядування», – стверджує він. Точніше було б говорити, що децентралізація є передачею частини владних повноважень від центральних органів влади місцевим. Тобто децентралізація є перерозподілом владних повноважень між можновладцями, що ніяк не змінює суспільні відносини, а, отже, децентралізація є не реформою, а реорганізацією. Останнє дозволяє однозначно вирішити зазначену дилему: "А. Делькамп, можливо і не розуміючи того, стверджує, що зміни Конституції щодо децентралізації не є реформою". Але як це пов'язати з його твердженням про те, що «прийняття змін до Конституції щодо децентралізації є абсолютно необхідною передумовою для більш глибоких змін» і тим, що зазначена реорганізація ніяким чином не може бути передумовою будь-якої реформи? Ці твердження легко пов'язує припущення про те, що А. Делькамп не володіє соціологічний термін реформа.
Звернемося до другого аргументу А. Делькампа! «Децентралізація наділяє громадян ... повноваженнями діяти в інтересах оточуючих». По-перше, діяти в інтересах оточуючих можна при будь-якому обсязі повноважень, а, по-друге, А. Делькамп помиляється, кажучи, що «Децентралізація наділяє громадян», бо насправді вона наділяє не всіх громадян повноваженнями, а лише місцевих депутатів і чиновників. На жаль, А. Делькамп ніяк не пояснює, як таке наділення може призвести до «більш щільного контролю за використанням публічних коштів» і до того, що політика стане більш відкритою, а діалог з населенням повинен перетворитися з винятку на правило» і все «Це не роз’єднуватиме державу, а навпаки – дасть кожному регіону шанс ще більше відчути приналежність до нації. І така приналежність набуде нового реального сенсу». Але без пояснень ці слова є не правдою, а шаманськими навіюваннями.
На жаль, і третій аргумент А. Делькампа є такими ж, як і другий, шаманськими навіюваннями, а не правдою суспільного життя хоча б тому, що тільки для європейських країн у їх відповідному стані «європейський досвід показує, що децентралізація вивільняє ініціативу, здатність привносити і створювати нові методи і реалізувати нові ідеї». На жаль, А. Делькамп також не врахував характерні особливості стану України та їх відмінність від аналогічних особливостей сьогоднішнього стану найбільших розвинених країн світу, а також і те, від якого їх стану і якими шляхами вони потрапили в сьогоднішній їх стан. Для кожного знайомого з характерними особливостями сьогоднішнього стану України є очевидним, що децентралізація - передача частини владних повноважень центральних органів влади місцевим органам влади не є ліками, здатними перевести Україну в стан сталого позитивного розвитку. В цей стан Україну може перевести не децентралізація, а виключно демократизація – передача народу частини владних повноважень депутатів і чиновників.
У четвертому аргументі також не знаходимо пояснень того, чому так стане, що «Громадяни зможуть вибирати ефективних управлінців та мати можливість контролювати їх діяльність і ставлення до роботи. Вони самі зможуть балотуватися в місцеву владу ... Громадяни зможуть вибирати ефективних управлінців та мати можливість контролювати їх діяльність і ставлення до роботи. ... Децентралізація – це не кінець єдності або нації ... Це – спосіб відходу від старих звичок авторитаризму і непрозорості ... Децентралізація – це … один з основних шляхів забезпечення верховенства права та права людей на свободу. Вона потребує залучення й участі кожного громадянина країни». А те, що не має пояснень, є шаманськими мантрами.
Здавалося, що ніхто не здатний попастися на ці мантри, аж ні: ці самі мантри поширює не хто-небудь, а сам голова ВРУ, В. Б. Гройсман на власній ФБ сторінці: https://www.facebook.com/volodymyrgroysman/posts/336148946554026 І це не дивно, оскільки переважна більшість чиновників, вчених суспільних наук, журналістів та громадян України ніяк не опанували терміном реформа. Володимир Борисович, коли ж ви нарешті вивчите, що таке реформа, щоб вживати це слово доречно і не робити з себе посміховисько недоречним вживанням слів. Це до вас слова Т. Г. Шевченка"НЕ ДУРІТЕ САМІ СЕБЕ,УЧИТЕСЬ, ЧИТАЙТЕ,І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ,І СВОЕГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ"!
Якщо по відношенню до А. Делькампа маємо підстави сказати, – "На жаль, він також не оволодів знаннями характерних особливостей стану України та їх відмінністю від аналогічних особливостей сьогоднішнього стану найбільших розвинених країн світу, а крім того ще і тим, від якого їх стану і якими шляхами вони прийшли до сьогоднішнього стану", – то ми не маємо цих підстав для того, щоб сказати те ж саме про Гройсмана.
Згадаймо, що для кожного знайомого з характерними особливостями сьогоднішнього стану України є очевидним, що децентралізація – передача частини владних повноважень центральних органів влади місцевим органам влади не є ліками, здатними перевести Україну в стан сталого позитивного розвитку. В цей стан Україну може перевести не децентралізація, а виключно демократизація – передача народу частини владних повноважень депутатів і чиновників. Це так хоча б тому, що децентралізація та об'єднання громад не має аргументів на користь того, що ці зміни самі без демократизації принесуть істотні позитивні наслідки "для переважної більшості громадян ... оскільки в протилежному випадку, тобто без демократизації, самі децентралізація влади та об'єднання громад залишать купу місцевих князьків не підконтрольними місцевим громадам і одночасно послаблюють контроль центральних можновладців над місцевими." – http://espreso.tv/blogs/2015/04/20/chy_pravylno_my_boremosya Крім того, слід зауважити, що демократизація є справжньою реформою, зміною відносин між суспільством і можновладцями, яка призведе до подолання головної перешкоди позитивного розвитку України, тобто до подолання протиріччя між капіталістичною економікою та успадкованої від СРСР системою державного правління. А це суттєво приборкає корупцію, призведе до зростання ініціативи і творчості всіх і кожного, що матиме наслідком наближення переважної більшості громадян України до волі, заможності і впевненості у завтрашньому дні.
Таким чином, доведено, що в Україні є все необхідне і достатнє для здійснення об'єктивно необхідних їй реформ, які переведуть її в стан сталого позитивного розвитку. А для здійснення цих реформ достатньо народу опанувати визначеними у статті, яка знаходиться за останнім наведеним тут раніше посиланням, реформаторськими змінами і почне вимагати від можновладців здійснити ці зміни. Тому, за роботу, співгромадяни!
Вперше опубліковано: 10 января 2016, http://politiko.ua/blogpost131649

Комментариев нет:

Отправить комментарий