воскресенье, 29 января 2017 г.

НАРОДЕ УКРАЇНИ, ЗРАДІЙ: МАЄМО БУЛЛУ ВІД «BENDUKIDZE FREE MARKET CENTER». А ЧИ Є ПРИВІД РАДІТИ?

ОТ «BENDUKIDZE FREE MARKET CENTER»

"Bendukidze Free Market Center" оприлюднено "План для України" (http://bendukidze.org/). На думку авторів Плану, він є програмою реформ, які слід здійснити в Україні. Здавалося б, що План творили науковці, опубліковано його на Інтернет ресурсі самого К. А. Бендукідзе, то чому ж громадянам України не радіти? Відповідь на це питання пошукаємо в тексті Плану.
На жаль, наші пошуки в тексті Плану відповіді на питання, - «Чому в Україні необхідно здійснювати реформи і реформи саме пропоновані цим  Планом?», - ці пошуки показали, що такої відповіді там не має. Але тоді з чого виходили автори Плану, коли його створювали і вважали, що створюють «ПРОГРАМИ РАДИКАЛЬНИХ РЕФОРМ»?
В науковців не викликає сумніву те, що в основу будь-якої програми суспільних змін, аби вона відповідала власній назві,  повинно бути покладено ретельний аналіз стану суспільства, в підсумку якого виявлено витоки об'єктивних перепон позитивному розвиткові країни. А відсутність зазначеного аналізу в Плані робить його пропозиції змін безпідставними вигадками, а, відтак, його виконання не гарантує позитивних наслідків. Додавши до цього зауваження про вкрай вільне вживання в Плані термінології (дебюрократизація, реформа, боротьба з корупцією, ...), маємо всі підстави вважати "План для України" фантасмагорією, яка має дуже мало спільного з життям українського суспільства!
Аби бути більш переконливим в останньому висновку, вдамося до аналізу того, що автори Плану назвали «принципи, якими мають керуватися автори, окреслюючи множину пропонованих рішень.»:
1. За інших рівних умов перевага надається «приватним», а не «державним» рішенням.
–  Цікаво, як автори Плану будуть керуватися цим принципом при виконанні «Головне завдання чергового етапу української історії – вийти на траєкторію швидкого та стійкого економічного зростання.»? Що стане головним: принцип чи завдання?
2.    В ситуації невизначеності вибираємо варіанти реформ, які створюють більше свободи для громадян.
–  Але в ситуації невизначеності краще визначитись з об’єктивними необхідністю проведення та змістом реформ і зробити це відомо як: http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/05/blog-post_79.html.
3.     Всеохоплююча лібералізація – все, що не заборонено, дозволено. Найефективніша підтримка, яку держава може надати бізнесу, – ліквідація бар'єрів.
– Як бачимо, автори Плану не знають, що остаточне нищення бар'єрів відбувається не на шляхах лібералізації, а на шляхах демократизації, хоча про останню їх знання також бажають багато кращого.
4.     При виборі між швидкими і поетапними реформами перевага надається першим.
– В цьому пункті принципів автори демонструють незнання того, які зміни називають реформами. Можна сказати і мокра тінь, і швидкі чи поетапні реформи, і геніальне сонце, … але всі ці словосполучення є тарабарщиною = безглуздим набором слів, який виникає завжди, коли вживають слова невідомого змісту.
5.     Нульова терпимість до корупції.
– Ну, це вже зовсім не про людські справи реформування, а про «божі заповіді» і знов від незнання того, що є корупція. Перш за все, корупція – це суспільне явище, народження яких і самовідтворення відбувається не завдяки наявності чи відсутності терпимості в будь-якій кількості.
6.     Імпорт інститутів з розвинутих країн – найкоротший шлях до успіху.
– Більш яскравої демонстрації незнання авторами Плану закономірностей життя суспільства та невміння триматися самими же оголошених принципів годі й бажати. Очевидно, що цей принцип суперечить раніше виголошеному авторами Плану: «Щоб успішно відповісти на глобальний виклик, потрібні по-справжньому інноваційні рішення.». Більш того, «Окремо слід зауважити, що така гримуча суміш – олігарх-бюрократ-сталініст – унікальне явище, притаманне лише пострадянським країнам. Саме це явище є наочним проявом принципової різниці між країнами цього простору і розвинутими країнами світу. Розвинуті країни пройшли через сотні років розвитку від феодалізму до сучасного свого стану, в той час, як пострадянські країни ледь-ледь відійшли від сталінської бюрократичної системи, а перед тим не мали сторіч розвитку за капіталізму, бо в Російській Імперії лише в 1861 році видано царський Указ про відміну кріпацтва, а вже в 1917 році відбувається жовтневий переворот, яким розпочинається соціалістична революція, заміна ще незрілих капіталістичних суспільних відносин на соціалістичні. Це вказує на безглуздість бездумного пересадження окремих складових сучасного стану розвинутих країн на ґрунт пострадянських країн, хоча до таких запозичень частенько закликають політики і так звані експерти …» - http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/08/25.html.
7.     Цифрова держава – максимальне використання ІТ-рішень.
– Цей принцип знов демонструє мізерність соціологічних знань в авторів Плану. Соціологам  добре відомо, що ще жодна технічна новація не вирішила жодної суспільної проблеми.
Підсумовуючи аналіз оголошених в Плані «принципів, якими мають керуватися автори, окреслюючи множину пропонованих рішень.», маємо всі підстави запитати: «Який план суспільних перетворень можуть скласти настільки неосвічені в питаннях закономірностей життя суспільства особи? Тепер, вже, відповідаючи на це питання, на підставах зроблених в аналізі зауважень можемо стверджувати: "План для України" – фантасмагорія (= нагромадження химерних образів, ведінь, фантазій, …), яка має вкрай мало спільного з реальними потребами життя українського суспільства!
Але можливо, автори Плану випадково вгадали зміст реформ, які об’єктивно необхідно здійснити Україні, аби перейти від стану стагнації до стану сталого позитивного розвитку? Не чіпаючи ті зміни в Плані, які реформами не є, розглянемо пропозиції Плану, які повідомлені в розділі I. ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА БЕЗПЕКА, зокрема, в пункті 1. СУДОВА РЕФОРМА. Не можливо не погодитися з авторами Плану в тому, що «Ухвалення низки законів стосовно "судової реформи" в 2014-2016 роках, включно зі змінами до Конституції в частині правосуддя, принципово не змінило ситуацію.». Більш того, маючи на увазі, що ключовим завданням для України є отримання дійсно незалежного суду, зазначені зміни ситуації і не могли відбутися (http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/06/335.html), а критерієм успіху судової реформи  не повинні бути «1) повне оновлення складу корпусу суддів та 2) суттєве скорочення чисельності суддів». Єдиним таким критерієм повинно бути  суттєве зростання довіри народу до судової гілки влади та набуття нею незалежності від інших гілок влади. Тому не вдаючись до шмагання авторів Плану за пропозиції дій віднесених ними до цього пункту, пропоную читачам самостійно порівняти ці пропозиції з пропозиціями справжнього реформування судової гілки влади:http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/05/httpblogspravdacomuaauthorsdatsuk563c6d.html.
Таким чином, оприлюднений «BENDUKIDZE FREE MARKET CENTER» "План для України" є булою в буквальному значенні цього слова (Бу́лла (від лат. bulla — букв. «бульбашка»), яка за найменшої критики виявилася мильною.



Вперше опубліковано: 19 грудня, http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/12/bendukidze-free-market-center.html

Комментариев нет:

Отправить комментарий