МИ САМІ КОВАЛІ ВЛАСНОГО ЩАСТЯ! (ЯКЕ ВИКУЄМО, ТО ТАК І ЖИТИ БУДЕМО.)

Участь громадян у виборчій кампанії, що розпочалася в Україні, нічим не відрізняється від попередніх. Частенько доводиться чути, що враження таке, наче люди завмерли на рівні 90-х років. На жаль, це не враження, а дійсність. Як привчили громадян в часи СРСР до того, що вибори можновладців - це конкурс "Краща людина", так по цій колії вони і просуваються. Причому, просуваються майже всі від президента до останнього БОМЖа. Перегляньте присвячені виборам виступи можновладців, публікації журналістів, виступи експертів, писання в соцмережах, ... Скрізь тільки розмова про кандидатів та їх якості. А де ж про головне, про те, заради чого проводяться вибори, про те, що мають намір робити кандидати після їх обрання депутатами, де розмови про виборчі програми = програми розвитку країни, області, району, ...? Можна сказати, що їх не має, бо тим мізером, який є, можна знехтувати.

Якщо взяти все це до уваги, то не можливо не дивуватись тим громадянам, які так безглуздо беруть участь у виборчій кампанії і при цьому ще й висловлюють незадоволення тим, що нічого не змінюється?! Мимоволі виникає бажання спитати в них: "Чи відомо вам, що ви самі ковалі власного щастя, а тому яке викували, то так щасливо і живете"? Якщо відомо, то чому ви так недолуго куєте власне щастя та ще й вважаєте, що хтось, а не ви самі винуваті у власних негараздах? Дослухайтесь до думки мудрої людини – Е. С. Бхакти Вигьяна Госвами Махарадж: «Мудрі люди вважають за краще те, що приносить їм благо, а дурні - те, що їм подобається». Іншими словами цю думку можна сказати так: "Мудрі люди обирають депутатами тих, виконання виборчої програми кого принесе їм найбільше благ, а дурні – тих, хто їм подобається". А в нас, на жаль, як і в часи Т. Г. Шевченка:
"Неначе села погоріли,
Неначе люди подуріли",
бо завзято голосують за слуг народу, не вимагаючи від них жодних зобов'язань відносно праці яку ті робитимуть, коли слугуватимуть народу.

Відтак, в центрі сьогоднішньої виборчої кампанії стоїть питання: "Чи стане передвиборча боротьба на місцевих виборах 2015 року боротьбою виборчих програм"? До цих пір все говорить за те, що знов ті, які полюбляють лайно, вмовлятимуть з'їсти менший шматок, і більшість піддасться на ті вмовляння замість того, щоб голосуванням проти всіх змусити політиканів стати політиками, тобто почати ходити на вибори з виборчими програмами = програмами розвитку країни, області, району, ... та перетворити вибори з війни компроматів на змагання виборчих програм!

Годі йти за тими, які ведуть нас на війну за чи проти когось! Доки ми воюватимемо проти чи за когось, а не боротимемося проти чи за щось таке, що визначає рівень нашого життя, той рівень буде залишатися непристойно низьким. А виборчі програми (http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3382242/)  –  це оповідь про те, завдяки яким діям депутата і коли зростатиме рівень нашого життя. Таким чином, або живемо в меншому лайні і не скиглимо, бо самі його обрали, або робимо все, щоб як можна більше людей не голосувало за менше лайно і через те не голосування, і можливе тимчасове життя за більшого лайна, буде нам і нашим дітям щастя! А третього, як відомо, не дано.

Вперше опубліковано: 12 вересня 2015, http://politiko.ua/blogpost128716