ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ НОВА КОНСТИТУЦІЯ? (ПОЛЕМІКА З О. В. КИРШЕМ.)

На жаль, я натрапив лише на одну розгорнуту публічну аргументацію за необхідність ухвалення нової Конституції України. Це була стаття «Не сотрясая основ — не получится» депутата ВРУ О. В. Кірша в газеті «Главное» (http://glavnoe.ua/articles/a10604). Оскільки зазначеної необхідності не видно у житті українського суспільства, а питання необхідності ухвалити нову Конституцію України є суспільно актуальним, то я вирішив моїй критиці аргументів у згаданій статті О. В. Кірша надати публічний характер.

Шановний, Олександр Вікторович, жодна з перелічених вами причин необхідності ухвалювати нову Конституцію України не є підставою для висновку: "Только менять кардинально". По-перше, всі вони наштовхують на думку про їх походження з одного кореня. А в разі доведення того, що зазначене походження має місце (а я це здатен довести), матимемо підстави для вдосконалення Конституції шляхом внесення до неї єдиної, але комплексної зміни.

Ваша думка, - "Ни одна Конституция в Украине никогда не была согласована с народом", - є помилковою і говорить про вашу необізнаність з порядками такого погодження. Погодження народом тексту Конституції можливо лише опосередковано, тобто його представниками, а депутати і є його повпредами. Якщо ж ви маєте на увазі безпосереднє затвердження Конституції всенародним референдумом, то я за таке затвердження лише ПРЕАМБУЛИ і трьох перших розділів Конституції: "ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ", "ЗАСАДИ ДЕМОКРАТІЇ" та "ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА". Всі інші частини конституції можуть ухвалюватися виключно парламентом, але вони є нікчемними в тому випадку, якщо вони суперечать ухваленій всенародним референдумом частині Конституції. Наявність зазначеної суперечності встановлює Конституційний суд, утворений самими суддями із суддів, які були обранні народом в якості суддів районних судів на термін п’ять років.

Відносно всенародного обговорення. Аби воно не було обговоренням кулуарним, а стало обговоренням колективним і колективом був би увесь народ України, то таке обговорення достатньо вести на одному сервері, на якому розміщена таблиця з п’яти колонок і безлічі строк. Зареєстровані на сервері громадяни вносять в першу колонку свої П. І. Б., а в другу – власну пропозицію як частину тексту конституції або опис пропозиції. Фахові юристи (один від партій коаліції, а другий від партій опозиції) в третю колонку заносять свої П. І. Б., а в четверту – виключно юридичний аналіз відповідний пропозиції з другої колонки. Всі пропозиції приймаються сервером протягом тижня. Після того як всім пропозиціям надано юридичну оцінку, всі залученні до юридичного оцінювання юристи збираються на загальні збори на яких заповнюють п’яту колонку текстом Конституції, якщо той текст набрав не менше 2/3 голосів від повного складу учасників зборів, або в п'яту колонку заноситься ухвалене простою більшістю голосів учасників зборів текст обґрунтування того, що пропозиція не потрапила в остаточний текст Конституції. Після вичерпання всіх пропозицій таблиця з повністю заповненими клітинками подається до парламенту для здійснення подальших процедур, спрямованих на ухвалення закону.

Ну, і нарешті, про "иного решения нет" для тих, хто не прийняв участь в обговоренні і ухваленні закону. Неправда ваша, бо таке рішення завжди є і полягає в наступному. Ніхто і ніде не казав, що ухвалена Конституція чи інший закон є біблійною коровою, яка не може зазнавати змін. Відтак, хто б і коли б не приєднався до України, він має право вносити пропозиції про зміни в Конституції або закони, а повноважні особи, тобто депутати чи народ України ті зміни у відповідному порядку вносять або ні до Конституції чи закону.

Таким чином, оскільки перелік О. В. Кірша причин необхідності змінити Конституцію України є повним переліком тих причин, які довелося чути, то маємо всі підстави вважати, що ухвалена нова Конституція України буде за сутністю чинною Конституцією, до якої внесено лише одну, але комплексну зміну. Проект такої конституції є за адресою: http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3330157-konstytutsiia-ukrainy


Вперше опубліковано: 1 февраля 2016, http://politiko.ua/blogpost132299