АВТОРИТЕТНІ АНАЛІТИКИ
"Ера олігархів в Україні закінчується" - стверджує в своєму інтерв'ю журналу "Новое Время" (http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/era-oligarhiv-v-ukrajini-zakinchujetsja-mostova-143956.html) Ю. В. Мостова – головний редактор українського тижневика Дзеркало тижня та авторитетний аналітик. Нічого собі ера, що продовжувалася менше чверті століття! І такого легковажного вживання слів авторитетним аналітиком більше, а ніж достатньо для того, аби визнати аналітику згаданого інтерв'ю незадовільною.
Нагадаємо, що олігарх - це особа, яка одночасно в порівнюваних обсягах має дохід як бізнесмен і як можновладець. Очевидно, що таке поєднання стає можливим масово одночасно з підготовкою та початком так званої "великої приватизації", влучно названої народом прихватизацією. До прихватизації в першу чергу долучилися ті, хто її підготував та проводив, з легкістю надзвичайною змінивши поклоніння комуністичному ідолові на обожнювання золотого тільця: партійні (КПРС), державні, господарські, профспілкові, ... діячі СРСР. Аби стати бізнесменами, а далі і політиками, скористалися безладом тих часів і кримінальні елементи. Про наявність якої моралі у зазначених діячів СРСР та кримінальних елементів може йди мова?
Якою логікою та розумінням об'єктивного змісту суспільних процесів керувалася Ю. В. Мостова, коли винаходила таку залежність: "Ера олігархів в Україні закінчується через зношування засобів виробництва, на яких вони збудували свій капітал"? Де в наведеному визначенні олігарха присутні засоби виробництва та їх зношеність? То, з чого привиділася Мостовій залежність між наявністю олігархів і зношеністю засобів виробництва, якими вони володіють? Зношеність засобів виробництва примушує олігарха, як і будь-якого бізнесмена, оновлювати засоби виробництва, а не припиняти бути олігархом. Ну, а як олігархи України "збудували свій капітал" ми вже мимохідь сказали: кожен собі вкрав частку неподільної колективної власності на засоби виробництва радянської бюрократичної касти партійних, державних, господарських, профспілкових, ... діячів СРСР.
І от, наляпавши таку неоковирну картину дійсності, Ю. В. Мостова не вигадала нічого кращого, як почати турбуватися про долю "бідолашних" олігархів: "Хто прийде після них – велике питання, яким ніхто не поспішає задаватися. А відповідь потрібна швидко, тому що олігархи - не лише корупція і монополія. Це мільйони робочих місць, дотація найбільш рейтингових ЗМІ ...". От вам і витоки турботи головреда Ю. В. Мостовой долею олігархів. Але, як ми бачили стурбованість її - безпідставна: олігархи і їх дотації ЗМІ нікуди не подінуться до того часу, коли нарешті почне виконуватися конституційна заборона на одночасне виконання посадових і бізнесових функцій. З початком неухильного виконання вимог законів олігархи перетворяться на можновладців або на бізнесменів: володарів заводів, газет, пароплавів, ... А, відтак, ваші статки шановна, головред, від вас не втечуть. Тому можете не турбуватися про долю олігархів і через редагований вами ЗМІ сміливо закликати народ на боротьбу з олігархами = головними зберігачами гірших традицій СРСР в сфері державного правління.
Мушу вас запевнити шановна, Ю. В. Мостова, що не "їхня (олігархів - О. М.) нездатність управляти державою з нинішніми викликами", є головною бідою України. Та біда криється в зацікавленості олігархів зберігати незмінними гірші традицій СРСР в сфері державного правління, тобто в системах розподілу владних повноважень, їх виконанні та контролю їх виконання. Ця біда є головною перепоною на шляху України до сталого позитивного розвитку. І це ще один доказ на користь того, що часи домінування в політиці олігархів слід як можна швидше закінчити, а ваші твердження про відсутність "серйозної дискусії щодо пошуку відповіді" не витримують елементарної критики. Інша справа, що пропоноване розлучення олігархів з одним із своїх витоків доходів перетворює їх на противників такого розлучення. Але таке розлучення є об'єктивною вимогою подолання Україною перепони на її шляху до сталого позитивного розвитку. Що ж то за перепона, не здолавши яку про свободу, заможність та впевненість у завтрашньому дні переважна більшість громадян України може навіть і не мріяти.
З соціології відомо, що між економічним базисом та його надбудовою повинна бути відповідність, бо в протилежному випадку країна буде перебувати в перманентній кризі, як це відбувається, наприклад, з Україною протягом більше ніж 20 останніх років. Як свідчить історія розвинутих країн, капіталістичній економіці відповідає демократична система державного правління з постійно зростаючим ступенем демократизму = відношенням обсягу владних повноважень, які народ виконує безпосередньо до обсягу владних повноважень, які народ виконує опосередковано. А Україна, переходячи до капіталістичних відносин в економіці, зберегла і по цей день в майже незмінному стані, успадковану від СРСР, систему бюрократичного державного правління імені Сталіна. Невирішеність протиріччя між капіталістичною економікою і системою бюрократичного державного правління імені Сталіна є тією перепоною, не здолавши яку, Україна буде тупцювати на місці, не полишаючи стану стагнації.
Крім того, бюрократична система державного правління імені Сталіна є одним з витоків негативних суспільних явищ, зокрема, корупції, бездушного ставлення депутатів і чиновників до людей, казнокрадства, ... Тому, замінивши згадану систему державного правління на демократичну, Україна крім переходу до сталого позитивного розвитку, ще й позбавиться низки негативних суспільних явищ,
На жаль, здолати зазначену перепону через мавпуванням стану розвинутих країн ми не можемо, оскільки розвинуті країни до теперішнього їх стану прийшли з боку протилежного тому, від якого рухаємося ми. Тому "АБИ НАЗДОГНАТИ ЄВРОПУ У РОЗВИТКУ, УКРАЇНІ НЕОБХІДНО СТАТИ ПОПЕРЕДУ ВСІЄЇ ПЛАНЕТИ!" - http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/05/blog-post_2.html. Зокрема, нам необхідно надати чинності:
- закону про референдум;
- закону про форматування ЦВК шляхом обрання облрадами та радою АР Крим по два її члена (один від партій коаліції, а інший від позакоаліційних партій) і формування інших комісій самою ЦВК шляхом найму на роботу з числа бажаючих позапартійних;
- закону про вибори депутатів, в якому втілена гібридна виборча система;
- закону про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;
- закону про обрання кожні п'ять років всіх суддів народом;
- закону про відкликання судді в будь-який час його виборцями;
- законам про обрання народом кожні п'ять років керівництва прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я від райвідділу до генпрокурора чи міністра відповідно;
- законам про відкликання у будь-який час обраних керівників прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;
- закону про скасування всіх існуючих та заборону введення нових посадових пільг і привілеїв;
- закону, який визначає для всіх податків наступний порядок: податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування фінансових коштів податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х - число, визначене законом;
…" - http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/05/blog-post_64.html
Тож, як бачимо, "Теорія і практика - різні речі" тільки в недостатньо освічених людей. Як і раніше, сьогодні не має нічого більш практичного, а ніж наукова теорія, яка витримала перевірку суспільною практикою і часом. Отже, не потрібно "створювати школи кадрів", як це пропонує Ю. В. Мостова, а "проходити інтелектуальне змужніння" у вже існуючих закладах освіти через набуття вміння відкидати будь-які наперед задані табу та критичного діалектичного мислення, без якого не опанувати об'єктивних законів життя суспільства. А не опанувавши об'єктивні закони життя суспільства не можливо правильно аналізувати об'єктивний стан суспільства та пропонувати заходи, завдяки виконанню яких здійснюється перехід до нового стану суспільства, в якому негаразди попереднього стану подолано.
Таким чином, як бачимо, Ю В. Мостова лише одне висловила правильно, – "Політик – така ж професія, як лікар", – але й це не повністю. Повністю правильно було б так: "Політик - така ж професія, як і лікар, або токар, чи аналітик, чи електрик, ..., відтак, перед тим як ставати до роботи за будь-якою професією, слід опанувати знаннями та навичками тої професії"!
Але поряд з критикою інтерв'ю Ю. В. Мостової, наведено аналіз стану України, в підсумку якого зазначена головна перепона на шляху України до сталого позитивного розвитку. Крім того, також зазначені витоки негативних суспільних явищ, які мають місце в Україні. Показано, вживання яких заходів дозволяє здолати ці негативні явища та перепону позитивному розвиткові, а також було звернуто увагу на те, що олігархи об'єктивно не зацікавленні в подоланні зазначених негативних явищ та перепони. Але в їх подоланні об'єктивно зацікавлена переважна більшість громадян України. Тож, аби тупцювання на місці в Україні змінилося ходою до позитивного розвитку, справа за малим. Необхідна політична сила, яка в центр власної діяльності поставить:
- пропаганду знань про причини сьогоднішніх негараздів в Україні та шляхи їх подолання;
- агітацію громадян на боротьбу для задоволення вимог про надання чинності раніше зазначеним законам:
- організацію зазначеної боротьби.
Як бачимо, майбутнє України достатньо виразно окреслено: або долаємо перепони позитивному розвиткові, або тупцюємо на місці.
Вперше опубліковано: 20 червня 2016, http://o-m-sokolov.blogspot.com/2016/06/blog-post.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий