Нещодавно в Інтернеті
натрапив на цей малюнок. Мимоволі подумалось що саме так здійснюють в Україні
реформи. І причина таж сама – місцеві деталі: незнання, що таке реформа
(http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3488077/); обмеженість знань про
владу і засоби її здійснення тим, що «влада - це ми, народ, а не обмежене коло
осіб з "органів"»; пропозиції змінювати систему без зазначення, яку
саме; ...
Так, народ
– це влада, її виток. Але ж це не вся правда про владу! Аби мати всю
правду слід додати, що народ здійснює владу безпосередньо (через наділення
можновладців певними, закріпленими в Конституції, владними повноваженнями,
через референдум та обрання і відклик можновладців), а також опосередковано
через можновладців, які діють від імені народу. Таким є стан з владою в
сучасних країнах з демократичним державним правлінням. Співвідношення між
обсягами владних повноважень, які народ здійснює безпосередньо і опосередковано
називають ступенем демократизму державного правління. Протягом всієї історії
людства ступінь демократизму зростав від дикого рабовласництва до сучасного
народовладдя.
З огляду на
ці попередні зауваження стає зрозумілим походження та сьогоднішній стан
рабської залежності громадян України, їх "поклоніння існуючій владі рад
(владі органів), як і в днр/лнр, як і в Московії та Білорусі". Всі
перелічені є нащадками СРСР, в якому панувала бюрократична система державного
правління імені Сталіна, за якої вкрай рідкий (раз на п’ять років) контроль
наслідків діяльності депутатів перекреслював формальну наявність в чинному
законодавстві демократичних норм і дозволяв можновладцям бути начальниками над
народом, а не його слугами, яких народ наділив певними владними повноваженнями,
але не мав права постійно контролювати = відкликати у будь-який час обраних
можновладців, які за сутністю були сталінськими бюрократами = сталіністами.
На жаль, цей
дійсний стан речей не змінився від сталінських часів і по цей день та не є
загально відомим, що призводить до появи у тих, хто бажає позбутися тягаря
тиранії сталіністів, до пропозицій оманливих шляхів, які на думку їх
авторів ведуть до зростання демократизму. Типовий приклад таких
оманливих шляхів демонструють заклики, наступного змісту: "Повертаємо
владу-власть, власність-володіння на рідну землю собі, батькові й матері,
братові й сестрі, дітям, внукам і правнукам - українським громадам!".
Повернути ж власність одночасно і собі ..., і українським громадам можна лише
за певної демократичної організації державного правління.
Неодмінними
складовими такої організації правління повинні бути:
- чинність закону про відклик депутата його виборцями у
будь-який час;
- чинність закону про референдум;
- робота депутатів всіх рівнів на постійній основі;
- безперервний контроль депутатами наслідків діяльності обраного ними виконавчого органу.
- чинність закону про референдум;
- робота депутатів всіх рівнів на постійній основі;
- безперервний контроль депутатами наслідків діяльності обраного ними виконавчого органу.
За цих умов
власністю будь-якої громади від її імені, як і раніше, повсякденно управляє
відповідний виконавчий орган, а відповідна рада визначає напрямки і пріоритети
розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці та здійснює
контроль наслідків діяльності підзвітного виконавчого органу. Але тепер все це
здійснюється виключно тільки на користь територіальної громади і кожного її
мешканця, бо громада контролює наслідки діяльності всіх депутатів і кожного з
них, зокрема.
Необхідно
зауважити, що інша організація державного правління в центрі і на місцях, яку
сьогодні намагаються запровадити під гаслами децентралізації, самоврядування,
об’єднання громад, «створення територіальних громад», ... не веде до свободи,
заможності та впевненості у завтрашньому дні переважної більшості громадян
України, бо ці організації не надають громадянам нових прав, а саме їх
відсутність, як вже зазначалося тут, є витоком головних суспільних негараздів в
Україні. Крім того, правомірним є питання: "Чи утворить запровадження
зазначених складових державного правління його стійку систему"? Очевидно,
що ні, бо ми сказали лише про суттєві = реформаторські зміни у відносинах
суспільства і законодавчої гілки влади і нічого не говорили про відносини з
іншими гілками влади, а вони теж потребують реформування не менше, ніж
законодавча гілка.
До системних
змін державного правління об’єктивно необхідних Україні і здатних утворити його
нову стійку систему належить необхідність "надати чинності:
- закону про референдум;
- закону про форматування ЦВК шляхом обрання облрадами та радою АР Крим по два її члена (один від партій коаліції, а інший від опозиційних партій ВРУ) і формування інших комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних;
- закону про вибори, в якому втілена гібридна виборча система;
- закону про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;
- закону про обрання кожні п'ять років всіх суддів народом;
- закону про відкликання судді в будь-який час його виборцями;
- законам про обрання народом кожні п'ять років керівництва прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я від райвідділу до генпрокурора і міністрів;
- законам про відкликання у будь-який час обраних керівників прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;
- закону про скасування всіх існуючих та заборону введення нових посадових пільг і привілеїв;
- закону, який визначає для всіх податків наступний порядок: податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування фінансових коштів податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х - число, визначене законом;
…" - http://politiko.ua/blogpost127367
- закону про форматування ЦВК шляхом обрання облрадами та радою АР Крим по два її члена (один від партій коаліції, а інший від опозиційних партій ВРУ) і формування інших комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних;
- закону про вибори, в якому втілена гібридна виборча система;
- закону про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;
- закону про обрання кожні п'ять років всіх суддів народом;
- закону про відкликання судді в будь-який час його виборцями;
- законам про обрання народом кожні п'ять років керівництва прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я від райвідділу до генпрокурора і міністрів;
- законам про відкликання у будь-який час обраних керівників прокуратури, міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;
- закону про скасування всіх існуючих та заборону введення нових посадових пільг і привілеїв;
- закону, який визначає для всіх податків наступний порядок: податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування фінансових коштів податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х - число, визначене законом;
…" - http://politiko.ua/blogpost127367
Таким чином,
не тарабарщина про реформи і намагання здійснити їх неадекватними засобами, а
надання чинності переліченим законам повинно бути у центрі роботи політичних
партій, парламенту, президента, уряду, журналістів та активістів України, аби
переважна більшість її громадян стали вільними, заможними і впевненими у
завтрашньому дні! Тож, мета – ясна, шляхи до неї визначені, відтак, до роботи
громадяни: припиняємо «реформування» країни застарілими деталями і
виконуємо реформування країни надсучасними засобами!
Вперше опубліковано: 13 августа 2015, http://politiko.ua/blogpost127864
Вперше опубліковано: 13 августа 2015, http://politiko.ua/blogpost127864
Комментариев нет:
Отправить комментарий