На
жаль, політична поведінка провідних політичних партій України знов
змушує нагадати їм, що демократія – це влада народу. Тому послідовні
демократи не пропонують зменшення кількості депутатів рад, двопалатний
парламент, пропорційну або пропорційну з регіональними преференціями
систему виборів депутатів, …, бо реалізація таких пропозицій не
наближає, а віддаляє народ від влади через зменшення або унеможливлення
контролю народу над владою. Наприклад, зменшивши кількість депутатів ВРУ
вдвічі, отримаємо виборчі округи з чисельністю виборців близько 160 000
виборців, а відтак, і неможливість для переважної більшості громадян
реалізувати деклароване Конституцією України всім рівне право бути
обраним, а про можливість реалізувати в такому окрузі право відкликати
депутата не має чого й говорити.
Але не тільки недоречними для послідовних демократів пропозиціями вичерпується перелік недоліків в політичній поведінці провідних політичних партій України. Ставлення цих партій до Майдану і прийнятих на Віче рішеннях (http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3294461-propozytsii-do-pokraschannia-prohramnyi-manifest-maidanu-29-hrudnia) також бажають багато кращого. Замість того, щоб опертися на підтримку Майдану і прийняті Вічем рішення ви розганяєте Майдан і навіть не згадуєте про прийнятий Вічем "Програмний Маніфест Майдану". А даремно ви так чините, бо саме така ваша поведінка дозволяє реваншистам ПР піднімати голову і перемагати вас поки що в ідеологічній боротьбі. Невже вам не вистачає здорового глузду, аби зрозуміти, що поразка в ідеологічній боротьбі веде до поразки в боротьбі політичній?
Говорячи про сучасну ідеологічну боротьбу в Україні, не можливо не дивуватися вашій безпорадній метушні навколо питань федералізації, державної двомовності та згадуваних раніше: зменшенні кількості депутатів рад, двопалатний парламент, … Про недолугість перших двох питань я вже писав (http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3347316/), але вважаю за потрібне ще раз пояснити безглуздість присутності цих питань на політичній арені України.
Як правило, політики, які виступають з вимогою федералізації не наводять аргументів на користь такого розвитку України. Єдине, на що вони спромоглися, це на приклад: "Подивіться на федерації США, Германія, Швейцарія і ви побачите, що всі вони успішні". Але ці політики, як і будь-які політикани, говорять лише половину правди, а вся правда полягає в тому, що перелічені країни шляхом збирання окремих країн (наприклад, князівств) з використанням для збирання федералізації – передачі частки повноважень князівств федеральному центру, і, просуваючись в подальшому до унітарної країни, стали успішними, хоча й не всі, наприклад Росія. А наші прихильники федералізації пропонують нам розбити унітарну країну на федерацію країн і стверджують, що це принесе нам щастя. Хай доведуть це або не морочать нам голови. Тут доречно спитати: "Чому Російська Федерація зветься російською, коли є федерацією Росії, Карельської Республіки, Республіки Калмикія, Республіки Татарстан, Чукотського Національного Округу, …
Те саме маємо й з державною двомовністю. Але достатньо пригадати, що державна мова – це мова нації яка реалізувала своє право на самовизначення у відповідній державі, як все стає на свої місця. Руські своє право на самовизначення реалізували в РФ і тому не мають не юридичного, не морального права вимагати від українців, аби вони реалізовували своє право на самовизначення тільки разом з руськими. Отже, необхідно раз і на завжди припинити розмови про державну двомовність в Україні. Це означає, що ваші партії повинні провести широку пропагандистську (роз’яснювальну) роботу після якої скасувати закон КоКі, який дозволяє в Україні регіональні мови з правами державної, та повернувшись до Закону "Про мови в Україні, внести в нього зміни, якими задовольнити ще не задоволені мовні потреби громадян України, які не є українцями, наприклад, додавши вимогу мати в описах до ліків й руськомовний варіант.
Окремої уваги потребує розгляд питання, яке для депутатів сьогодні знов стало актуальним, і це питання про виборчу систему обрання депутатів. Розлогу відповідь на питання, –
"ЯКОГО ВИБОРЧОГО ЗАКОНУ ПОТРЕБУЄ УКРАЇНА?", – знаходимо за адресою:
(http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3254783-yakoho-vyborchoho-zakonu-potrebuie-ukraina). Коротко цю відповідь можна сформулювати наступним чином. Послідовні прихильники демократії не можуть не бажати перетворити депутатів і чиновників з начальників над народом в його слуг і при цьому не зруйнувати систему політичних партій, яка єдина здатна генерувати і втілювати вжиття системні програми розвитку суспільства. А такого можна досягти лише використовуючи гібридну виборчу систему обрання депутатів. Знання цієї системи не є поширеними і тому потребують відповідної пропаганди.
За гібридної виборчої системи висування кандидатів відбувається виключно партійними списками, в яких для кожного кандидата зазначається округ, в якому він буде балотуватися за правилами мажоритарної системи. Всі кандидати однієї партії мають єдину, затверджену партійним з’їздом виборчу програму і зобов’язані у разі обрання належати відповідній депутатській фракції, що не виключає окремих від виборчої програми партії зобов'язань кандидата перед виборцями округу. Очевидно, що така виборча система сприяє розвитку партій аж до існування їх осередків в селах. А з іншого боку, гібридна виборча система дозволяє мати прозорий і легкий у застосуванні закон про відклик депутата. Наприклад, ініціативна група повідомляє ЦВК про початок збору підписів за відклик депутата і протягом місяця надає ЦВК, визначену законом, кількість підписів виборців, які підтримують відклик депутата. У разі прийняття рішення ЦВК, що підписів надано достатньо, з наступного дня розпочинається процедура агітації, яка завершується голосуванням за відклик депутата. Таким чином, гібридна виборча система є єдиною серед виборчих систем, яка дозволяє комплексно вирішити питання: розвитку країни і системи політичних партій; представництва всіх територій в радах; зв’язку виборців кожного округу і відповідного депутата; контролю виборців за діяльністю депутатів.
Але гібридна виборча система не сприяє поєднанню депутатської і бізнесової діяльності. Тому, ця виборча система підтримується переважною більшістю громадян і не підтримується бізнесменами-депутатами ВРУ, яка єдина може ухвалити будь-який виборчий закон. І тут ми повертаємося до того, з чого розпочали: до необхідності партій, які є послідовними прихильниками демократії, у своїй діяльності спиратися на Майдан і прийняті Вічем рішення, якщо ці політичні партії не бажають собі долі СДПУ(О), ПР, ...
Крім того, слід мати на увазі вже неодноразово зауважене: «Жодні реформи в Україні не матимуть успіху, якщо в ній не з’явиться незалежний суд». А це можливо лише за умови, якщо всі судді будуть раз на п’ять років обиратися народом, а обранні судді можуть бути відкликані їх виборцями у будь-який час. Для формування всієї системи судів достатньо обирати народом за мажоритарною системою суддів районних судів, які методами самоврядування сформують обласні, Верховний і Конституційний суди.
Тож, політичні партії демократичного спрямування, якщо вони не бажають собі долі СДПУ(О), ПР, …, то повинні сьогодні у центр власної діяльності поставити пропаганду (роз’яснення) недолугості вимог федералізації України і запровадження в ній другої (руської) державної мови, а також організувати боротьбу за впровадження в життя гібридної виборчої системи, відклику депутатів їх виборцями, вибору та відклику суддів народом. Таким чином, мета виявлена і завдання поставлені. До роботи, партійці!
Лист надіслано газеті «Голос України», політичним партіям: ВО "Батьківщина", "Удар", ВО "Свобода", Радикальна Партія, …
Але не тільки недоречними для послідовних демократів пропозиціями вичерпується перелік недоліків в політичній поведінці провідних політичних партій України. Ставлення цих партій до Майдану і прийнятих на Віче рішеннях (http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3294461-propozytsii-do-pokraschannia-prohramnyi-manifest-maidanu-29-hrudnia) також бажають багато кращого. Замість того, щоб опертися на підтримку Майдану і прийняті Вічем рішення ви розганяєте Майдан і навіть не згадуєте про прийнятий Вічем "Програмний Маніфест Майдану". А даремно ви так чините, бо саме така ваша поведінка дозволяє реваншистам ПР піднімати голову і перемагати вас поки що в ідеологічній боротьбі. Невже вам не вистачає здорового глузду, аби зрозуміти, що поразка в ідеологічній боротьбі веде до поразки в боротьбі політичній?
Говорячи про сучасну ідеологічну боротьбу в Україні, не можливо не дивуватися вашій безпорадній метушні навколо питань федералізації, державної двомовності та згадуваних раніше: зменшенні кількості депутатів рад, двопалатний парламент, … Про недолугість перших двох питань я вже писав (http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3347316/), але вважаю за потрібне ще раз пояснити безглуздість присутності цих питань на політичній арені України.
Як правило, політики, які виступають з вимогою федералізації не наводять аргументів на користь такого розвитку України. Єдине, на що вони спромоглися, це на приклад: "Подивіться на федерації США, Германія, Швейцарія і ви побачите, що всі вони успішні". Але ці політики, як і будь-які політикани, говорять лише половину правди, а вся правда полягає в тому, що перелічені країни шляхом збирання окремих країн (наприклад, князівств) з використанням для збирання федералізації – передачі частки повноважень князівств федеральному центру, і, просуваючись в подальшому до унітарної країни, стали успішними, хоча й не всі, наприклад Росія. А наші прихильники федералізації пропонують нам розбити унітарну країну на федерацію країн і стверджують, що це принесе нам щастя. Хай доведуть це або не морочать нам голови. Тут доречно спитати: "Чому Російська Федерація зветься російською, коли є федерацією Росії, Карельської Республіки, Республіки Калмикія, Республіки Татарстан, Чукотського Національного Округу, …
Те саме маємо й з державною двомовністю. Але достатньо пригадати, що державна мова – це мова нації яка реалізувала своє право на самовизначення у відповідній державі, як все стає на свої місця. Руські своє право на самовизначення реалізували в РФ і тому не мають не юридичного, не морального права вимагати від українців, аби вони реалізовували своє право на самовизначення тільки разом з руськими. Отже, необхідно раз і на завжди припинити розмови про державну двомовність в Україні. Це означає, що ваші партії повинні провести широку пропагандистську (роз’яснювальну) роботу після якої скасувати закон КоКі, який дозволяє в Україні регіональні мови з правами державної, та повернувшись до Закону "Про мови в Україні, внести в нього зміни, якими задовольнити ще не задоволені мовні потреби громадян України, які не є українцями, наприклад, додавши вимогу мати в описах до ліків й руськомовний варіант.
Окремої уваги потребує розгляд питання, яке для депутатів сьогодні знов стало актуальним, і це питання про виборчу систему обрання депутатів. Розлогу відповідь на питання, –
"ЯКОГО ВИБОРЧОГО ЗАКОНУ ПОТРЕБУЄ УКРАЇНА?", – знаходимо за адресою:
(http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3254783-yakoho-vyborchoho-zakonu-potrebuie-ukraina). Коротко цю відповідь можна сформулювати наступним чином. Послідовні прихильники демократії не можуть не бажати перетворити депутатів і чиновників з начальників над народом в його слуг і при цьому не зруйнувати систему політичних партій, яка єдина здатна генерувати і втілювати вжиття системні програми розвитку суспільства. А такого можна досягти лише використовуючи гібридну виборчу систему обрання депутатів. Знання цієї системи не є поширеними і тому потребують відповідної пропаганди.
За гібридної виборчої системи висування кандидатів відбувається виключно партійними списками, в яких для кожного кандидата зазначається округ, в якому він буде балотуватися за правилами мажоритарної системи. Всі кандидати однієї партії мають єдину, затверджену партійним з’їздом виборчу програму і зобов’язані у разі обрання належати відповідній депутатській фракції, що не виключає окремих від виборчої програми партії зобов'язань кандидата перед виборцями округу. Очевидно, що така виборча система сприяє розвитку партій аж до існування їх осередків в селах. А з іншого боку, гібридна виборча система дозволяє мати прозорий і легкий у застосуванні закон про відклик депутата. Наприклад, ініціативна група повідомляє ЦВК про початок збору підписів за відклик депутата і протягом місяця надає ЦВК, визначену законом, кількість підписів виборців, які підтримують відклик депутата. У разі прийняття рішення ЦВК, що підписів надано достатньо, з наступного дня розпочинається процедура агітації, яка завершується голосуванням за відклик депутата. Таким чином, гібридна виборча система є єдиною серед виборчих систем, яка дозволяє комплексно вирішити питання: розвитку країни і системи політичних партій; представництва всіх територій в радах; зв’язку виборців кожного округу і відповідного депутата; контролю виборців за діяльністю депутатів.
Але гібридна виборча система не сприяє поєднанню депутатської і бізнесової діяльності. Тому, ця виборча система підтримується переважною більшістю громадян і не підтримується бізнесменами-депутатами ВРУ, яка єдина може ухвалити будь-який виборчий закон. І тут ми повертаємося до того, з чого розпочали: до необхідності партій, які є послідовними прихильниками демократії, у своїй діяльності спиратися на Майдан і прийняті Вічем рішення, якщо ці політичні партії не бажають собі долі СДПУ(О), ПР, ...
Крім того, слід мати на увазі вже неодноразово зауважене: «Жодні реформи в Україні не матимуть успіху, якщо в ній не з’явиться незалежний суд». А це можливо лише за умови, якщо всі судді будуть раз на п’ять років обиратися народом, а обранні судді можуть бути відкликані їх виборцями у будь-який час. Для формування всієї системи судів достатньо обирати народом за мажоритарною системою суддів районних судів, які методами самоврядування сформують обласні, Верховний і Конституційний суди.
Тож, політичні партії демократичного спрямування, якщо вони не бажають собі долі СДПУ(О), ПР, …, то повинні сьогодні у центр власної діяльності поставити пропаганду (роз’яснення) недолугості вимог федералізації України і запровадження в ній другої (руської) державної мови, а також організувати боротьбу за впровадження в життя гібридної виборчої системи, відклику депутатів їх виборцями, вибору та відклику суддів народом. Таким чином, мета виявлена і завдання поставлені. До роботи, партійці!
Лист надіслано газеті «Голос України», політичним партіям: ВО "Батьківщина", "Удар", ВО "Свобода", Радикальна Партія, …
Вперше опубліковано: 2 июня 2014, http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3372320/
Комментариев нет:
Отправить комментарий