Бачу як стоїть наша красива, повна
не розтрачених сил і така ще не розумна Україна на роздоріжжі і ніяк не
може обрати шлях, яким їй далі йти. Наліво піде – з Європою буде, прямо
піде – сама зостанеться, направо піде – у Євроазеса житиме. Бідкається
на тому роздоріжжі бідолашна, слізьми сходить замість того, щоб розуму
докласти до вирішення питання: "Якою ж дорогою далі йти"? Та, докласти –
недовго, аби він був у її керманичів, але в тому ж і біда, що не має і
позичити нездатні.
А в народі - хто до чого здатний і
хто на що вчився. Той оре, – ми однієї віри. Другий, що поряд, ще ширше
пельку розкриває і з очима на викоті чемненько так зауважує, - брешеш,
собако, ми тут різних вір і атеїсти є, і їх найбільше. Третій верещить
тоненьким голоском аж у вухах лящить, – у нас спільний економічний і ВПК
комплекс. Четвертий його перекрикує, – та від того комплексу вже одні
руїни залишилися, а що не зруйноване, те – приватне. … І от такі
нісенітниці кожен день, що далеко вже не перший. А питання навіть
виїденої крашанки не варте.
Про принципи. Дійсно, історичний
досвід говорить про те, що союз буржуазних держав ніколи не був повністю
рівноправним. Але той же досвід показує величезну різницю між
британською імперією XIX сторіччя і Євросоюзом. На жаль, Євроазес і
Україна сьогодні здатні утворити союз більш схожий на британську імперію
XIX сторіччя, ніж на Євросоюз. Тож, перед Україною стоїть вибір: якщо
бажаємо консервування себе і відносин XIX сторіччя, то живимо з
Євроазесом; якщо бажаємо розвинутись до сучасної цивілізованої країни і
мати цивілізовані відносини с країнами союзу, то будемо жити з
об’єднаною Європою. Не дурно ж наш мудрий народ каже: "З ким
водитимешся, від того і матимеш. Скажи мені,– хто твій друг, і я скажу, –
хто ти".
Звичайно, можна мати намір не з ким
не об’єднуватись, але, щоб свідомо обрати цей шлях, важливо знати
відповідь на два питання: "Який зиск і втрати матиме Україна, та чи
можливо без перешкод просуватися цим шляхом"? Відповідь на перше питання
– очевидна: "Зиску ніякого не матимемо, а втратимо можливі зиски від
більш тісної співпраці". Недавня історія дає відповідь на друге питання:
"Північний сусід не дасть спокійно просуватися шляхом неприєднання, а
буде з дикунською безпосередністю "заохочувати" жити у Євроазеса".
Таким чином, мила моя Україно,
спокійно і впевнено крокуй до Європи, а з Євроазесом торгуй, кооперуй,
але на рівних взаємовигідних умовах.
Вперше опубліковано: 23 октября 2011, http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3250508-ukraina-na-rozdorizhzhi
Комментариев нет:
Отправить комментарий