"МУДРЫЕ ЛЮДИ ПРЕДПОЧИТАЮТ ТО, ЧТО ПРИНОСИТ ИМ БЛАГО, А ГЛУПЫЕ – ТО, ЧТО ИМ НРАВИТСЯ". Е. С. БХАКТИ
22 серпня 2012 року на веб-ресурсі "Український погляд" була опублікована Заява Громадського комітету «Народний Вибір 2012» з нагоди завершення процесу реєстрації кандидатів у депутати Верховної Ради України (ukrpohliad.org/komentari/ostannij-shans-opozy-tsiyi-dlya-peremogy-nad-anty-ukrayins-koyu-vladoyu.html).
В ній зокрема зроблено висновок: "є
прогнозоване вже сьогодні збереження у новій Верховній Раді більшості,
орієнтованої на підтримку україноненависницького політичного курсу Віктора Януковича". Виходячи з такого висновку запропоновано: "Практично
останній шанс пом’якшити негативні наслідки раніше прийнятих
недалекоглядних політичних рішень, дає проведення в одномандатних
округах, де зударяються між собою кілька проукраїнських кандидатів,
попереднього народного голосування – “Народних Опозиційних Праймеріз”,
які мали б визначити з числа таких кандидатів одного-єдиного в кожному
окрузі".
Але праймериз не залишає "з числа таких кандидатів одного-єдиного в кожному окрузі", а тому й не врятують ситуацію хоча б з тих же причини, з яких її не рятують соціологічні дослідження, проведені незадовго до фіналу виборів. Залишається констатувати, що від початку об'єднавчого процесу і по цей день, так званою "опозицією" робиться все для того, аби не виграти вибори. Все це відбувається із-за викривленого розуміння мети виборів.
Більшість нашого суспільства бачить мету виборів в обранні з кандидатів тієї особи, яка на думку кожного конкретного виборця відповідає його уявленню про те, яким повинен бути депутат. Такий неприродний стан свідомості виборців нав'язано їм партійною пропагандою і творчістю більшості журналістів. Саме тому у центрі виборчих кампаній в Україні знаходиться боротьба за або проти когось, що також є неприродно.
Природному стану речей відповідає обрання у підсумку виборчої кампанії мети розвитку країни і шляхів її досягнення, тобто обрання того, що визначає умови життя та саме життя суспільства і кожного громадянина. За такого стану речей у центрі виборчої боротьби знаходяться виборчі програми кандидатів, в яких пропонується мета розвитку країни і шляхи її досягнення, тобто знаходяться дійсні виборчі програми, а не те, що намагаються за них видати: збірочки обіцянок, які невідомо як, коли і чи будуть виконуватись.
Саме з огляду на таке розуміння мети виборів мною від його початку піддавався критиці об'єднавчий процес так званої опозиції, як безпринципний і тому такий, який не веде до перемоги на виборах (http://blogs.korrespondent.net/users/blog/ansokolov/a53462). Стати принциповим він зміг би лише за умови об'єднання навколо виборчої програми. Але й по цей день ми маємо від "об'єднаної опозиції" збірочку обіцянок, яку вона намагається видати за програму.
Наступною помилкою "опозиції" стала участь у прийнятті виборчого закону 366. Помилка відбулася тому, що "опозиціонери" думали про себе, про те як їм потрапити у ВРУ, а не про життя людей і шляхи розвитку країни. А в підсумку вийшло за народною мудрістю: "Бог шельму бачить і мітить". Сьогодні вже й більшість аналітиків бачать, що за законом 366 перемогти на цих виборах "опозиції", яка не об'єдналася навколо виборчої програми, неможливо.
Без врахування неможливості перемоги опозиції, сьогодні перед Україною три шляхи подальшого розвитку:
1. Перемога ПР та її сателітів і наслідок - Янукович надовго;
2. Перемога опозиційних до ПР сил без наявності у них виборчої програми, програми розвитку країни на п'ять років і наслідок - рецидив Януковича через п'ять років, а то й раніше;
3. Перемога опозиційних до ПР сил з наявністю у них виборчої програми, програми розвитку країни на п'ять років, основне спрямування якої - демократизація всіх сфер суспільного життя, або голосування проти всіх переважної більшості виборців матимуть наслідком можливий шалений ріст рівня життя більшості громадян і унеможливлення рецидиву Януковича.
Але, залишаючись в реаліях того, що маємо, бачимо, що єдине розумне, що веде в кінці кінців до перемоги "опозиції" це, не шкодуючи втрати двох мільйонів гривень застави, розпочати всіма силами найактивнішу роботу по пропаганді (роз'ясненню) необхідності і агітації за голосування проти всіх ногами (не приходити на виборчі дільниці) або руками (перетворюючи бюлетень в недійсний). Якщо у підсумку матимемо, що у голосуванні взяло участь менше 30 % виборців або виявиться більше 70 % недійсних бюлетенів, то вибори не можливо буде визнати такими, які фактично відбулися. Це відкриває шлях до нового виборчого закону і можливості перемоги "опозиції" на виборах. В протилежному випадку "опозиція" освятить легітимність виборів і залишить собі улюблену можливість реагування на підсумки виборів: волання до неба на всіх перехрестях про те, що вибори зфальшовано. На жаль, жлобство "опозиціонерів", їх політична нерозвиненість робить зазначений шлях до їх перемоги не можливим ...
Тож, шукаємо, або творимо політичну силу, яка виконає зазначену роботу пропаганди і агітації, або загортаємось у простирадло і неухильно просуваємось до цвинтаря. Маю надію, що більшість громадян України при здоровому глузді і передчасно на цвинтар не бажають. Тоді, до роботи!
Але праймериз не залишає "з числа таких кандидатів одного-єдиного в кожному окрузі", а тому й не врятують ситуацію хоча б з тих же причини, з яких її не рятують соціологічні дослідження, проведені незадовго до фіналу виборів. Залишається констатувати, що від початку об'єднавчого процесу і по цей день, так званою "опозицією" робиться все для того, аби не виграти вибори. Все це відбувається із-за викривленого розуміння мети виборів.
Більшість нашого суспільства бачить мету виборів в обранні з кандидатів тієї особи, яка на думку кожного конкретного виборця відповідає його уявленню про те, яким повинен бути депутат. Такий неприродний стан свідомості виборців нав'язано їм партійною пропагандою і творчістю більшості журналістів. Саме тому у центрі виборчих кампаній в Україні знаходиться боротьба за або проти когось, що також є неприродно.
Природному стану речей відповідає обрання у підсумку виборчої кампанії мети розвитку країни і шляхів її досягнення, тобто обрання того, що визначає умови життя та саме життя суспільства і кожного громадянина. За такого стану речей у центрі виборчої боротьби знаходяться виборчі програми кандидатів, в яких пропонується мета розвитку країни і шляхи її досягнення, тобто знаходяться дійсні виборчі програми, а не те, що намагаються за них видати: збірочки обіцянок, які невідомо як, коли і чи будуть виконуватись.
Саме з огляду на таке розуміння мети виборів мною від його початку піддавався критиці об'єднавчий процес так званої опозиції, як безпринципний і тому такий, який не веде до перемоги на виборах (http://blogs.korrespondent.net/users/blog/ansokolov/a53462). Стати принциповим він зміг би лише за умови об'єднання навколо виборчої програми. Але й по цей день ми маємо від "об'єднаної опозиції" збірочку обіцянок, яку вона намагається видати за програму.
Наступною помилкою "опозиції" стала участь у прийнятті виборчого закону 366. Помилка відбулася тому, що "опозиціонери" думали про себе, про те як їм потрапити у ВРУ, а не про життя людей і шляхи розвитку країни. А в підсумку вийшло за народною мудрістю: "Бог шельму бачить і мітить". Сьогодні вже й більшість аналітиків бачать, що за законом 366 перемогти на цих виборах "опозиції", яка не об'єдналася навколо виборчої програми, неможливо.
Без врахування неможливості перемоги опозиції, сьогодні перед Україною три шляхи подальшого розвитку:
1. Перемога ПР та її сателітів і наслідок - Янукович надовго;
2. Перемога опозиційних до ПР сил без наявності у них виборчої програми, програми розвитку країни на п'ять років і наслідок - рецидив Януковича через п'ять років, а то й раніше;
3. Перемога опозиційних до ПР сил з наявністю у них виборчої програми, програми розвитку країни на п'ять років, основне спрямування якої - демократизація всіх сфер суспільного життя, або голосування проти всіх переважної більшості виборців матимуть наслідком можливий шалений ріст рівня життя більшості громадян і унеможливлення рецидиву Януковича.
Але, залишаючись в реаліях того, що маємо, бачимо, що єдине розумне, що веде в кінці кінців до перемоги "опозиції" це, не шкодуючи втрати двох мільйонів гривень застави, розпочати всіма силами найактивнішу роботу по пропаганді (роз'ясненню) необхідності і агітації за голосування проти всіх ногами (не приходити на виборчі дільниці) або руками (перетворюючи бюлетень в недійсний). Якщо у підсумку матимемо, що у голосуванні взяло участь менше 30 % виборців або виявиться більше 70 % недійсних бюлетенів, то вибори не можливо буде визнати такими, які фактично відбулися. Це відкриває шлях до нового виборчого закону і можливості перемоги "опозиції" на виборах. В протилежному випадку "опозиція" освятить легітимність виборів і залишить собі улюблену можливість реагування на підсумки виборів: волання до неба на всіх перехрестях про те, що вибори зфальшовано. На жаль, жлобство "опозиціонерів", їх політична нерозвиненість робить зазначений шлях до їх перемоги не можливим ...
Тож, шукаємо, або творимо політичну силу, яка виконає зазначену роботу пропаганди і агітації, або загортаємось у простирадло і неухильно просуваємось до цвинтаря. Маю надію, що більшість громадян України при здоровому глузді і передчасно на цвинтар не бажають. Тоді, до роботи!
Вперше опубліковано: 25 августа 2012, http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3235820-shans-opozytsii-peremohty-na-vyborakh
Комментариев нет:
Отправить комментарий