Закликам
до об’єднання опозиції не видно кінця, що є одним із проявів
недолугості української політичної так званої "еліти". Я вже
висловлювався з цього приводу
(http://blogs.korrespondent.net/users/blog/ansokolov/a51178), але тоді
одна думка не була висвітлена достатньо: зв'язок передвиборчої програми з
можливістю перемоги на виборах єдиного кандидата опозиції.
Тоді зазначалося, що відсутність закріпленого у свідомості народу політико-ідеологічного обличчя позиції (сьогодні це – ПР) не дозволяє існування у свідомості народу політико-ідеологічного обличчя опозиції. Проявом цієї політико-ідеологічної нерозрізненості позиції і опозиції є зростаюча кількість громадян, які голосують проти всіх. І якщо такий стан політико-ідеологічної невизначеності влаштовує сьогоднішніх позиціонерів, то сьогоднішні опозиціонери не мають права звинувачувати "противсіхів", бо головною причиною їх масового існування є недоробки опозиціонерів. Саме вони, як зацікавлена політична сила, мали б давно виявити народу політико-ідеологічний портрет сьогоднішніх позиціонерів: сталіністи – прямі нащадки і поборники бюрократичної системи імені, чи не головного її творця, Сталіна. Тоді, зробивши ядром власного політико-ідеологічного обличчя боротьбу проти сталіністів і бюрократичної системи імені Сталіна, за демократизацію всіх сфер життя суспільства, нинішні так звані "опозиціонери" стали б дійсними і повноцінними опозиціонерами.
З моменту набуття у свідомості народу статусу реальної опозиції виборча боротьба стає для опозиціонерів легкою, а підсумок, навіть за масових фальсифікацій, таким, який легко передбачити. Якщо ж опозиціонери не виконають необхідну роботу по проясненню політико-ідеологічного обличчя позиціонерів, якщо не займуть позиції послідовного борця зі сталіністами, з бюрократичною системою імені Сталіна, то не допоможе їм у боротьбі на виборах ні нескінченні заклики до об'єднання, ні навіть саме об'єднання, якщо воно відбудеться.
Уявімо, що відбулося об'єднання сьогоднішніх опозиціонерів і їм вдалося скласти спільний список кандидатів, і пішли ті кандидати агітувати виборців. За що? Кожен за своє? Так, це ж найкращий засіб анти агітації. За спільну програму? А що в ній? Банду геть? Повалення окупаційного режиму і подібні до цих ідеологічні жупели, які здатні переконати тільки вже давно переконаних? А поряд із цим єдиним кандидатом агітує само висуванець, якого опозиція, не маючи надійно встановлених фактів, ославила ворогом народу, ПееРівським запроданцем … І розказує цей само висуванець аргументовано, а отже, і переконливо про дійсні причини злиденного життя виборця, а отже, і пропонує дієві засоби покращання цього життя, а не розсипає обіцянки про те, що він підвищить, розширить, поглибить … Не важко вгадати, хто із цих двох кандидатів переможе не зважаючи на безпідставні звинувачення опозиціонерів і на фальсифікації позиціонерів.
Таким чином, для опозиції існує єдиний шлях, що веде до її переконливої перемоги на виборах. Не шлях безпринципного об'єднання, "з метою повалення окупаційного режиму", не висування спільного кандидата, якого легко переможе само висуванець, дійсно куплений ПееРівцями, не ведуть до перемоги опозиційних сил на виборах. Саме відчуття нездатності опозиціонерів перемогти на ви борах позиціонерів веде до суспільного запиту на "нові обличчя" і до створення нових політичних сил, які стануть поховальною командою для сьогоднішніх і позиціонерів і опозиціонерів.
Суспільству варто дати останній шанс опозиціонерам на об'єднання на принципових, політико-ідеологічних засадах, яке єдине здатне привести опозиціонерів до переконливої перемоги на виборах. Коли ж опозиціонери не скористаються цією можливістю, то всім прогресивним громадянам країни слід негайно ставати до роботи створення партії дійсно центристського спрямування, завданням якої буде створення в Україні таких умов життя, які мають народи передових країн світу. О, це два шляхи, на яких Україна матиме позитивний сталий розвиток. Все інше – веде до занепаду, руїни, зникнення держави …
Тоді зазначалося, що відсутність закріпленого у свідомості народу політико-ідеологічного обличчя позиції (сьогодні це – ПР) не дозволяє існування у свідомості народу політико-ідеологічного обличчя опозиції. Проявом цієї політико-ідеологічної нерозрізненості позиції і опозиції є зростаюча кількість громадян, які голосують проти всіх. І якщо такий стан політико-ідеологічної невизначеності влаштовує сьогоднішніх позиціонерів, то сьогоднішні опозиціонери не мають права звинувачувати "противсіхів", бо головною причиною їх масового існування є недоробки опозиціонерів. Саме вони, як зацікавлена політична сила, мали б давно виявити народу політико-ідеологічний портрет сьогоднішніх позиціонерів: сталіністи – прямі нащадки і поборники бюрократичної системи імені, чи не головного її творця, Сталіна. Тоді, зробивши ядром власного політико-ідеологічного обличчя боротьбу проти сталіністів і бюрократичної системи імені Сталіна, за демократизацію всіх сфер життя суспільства, нинішні так звані "опозиціонери" стали б дійсними і повноцінними опозиціонерами.
З моменту набуття у свідомості народу статусу реальної опозиції виборча боротьба стає для опозиціонерів легкою, а підсумок, навіть за масових фальсифікацій, таким, який легко передбачити. Якщо ж опозиціонери не виконають необхідну роботу по проясненню політико-ідеологічного обличчя позиціонерів, якщо не займуть позиції послідовного борця зі сталіністами, з бюрократичною системою імені Сталіна, то не допоможе їм у боротьбі на виборах ні нескінченні заклики до об'єднання, ні навіть саме об'єднання, якщо воно відбудеться.
Уявімо, що відбулося об'єднання сьогоднішніх опозиціонерів і їм вдалося скласти спільний список кандидатів, і пішли ті кандидати агітувати виборців. За що? Кожен за своє? Так, це ж найкращий засіб анти агітації. За спільну програму? А що в ній? Банду геть? Повалення окупаційного режиму і подібні до цих ідеологічні жупели, які здатні переконати тільки вже давно переконаних? А поряд із цим єдиним кандидатом агітує само висуванець, якого опозиція, не маючи надійно встановлених фактів, ославила ворогом народу, ПееРівським запроданцем … І розказує цей само висуванець аргументовано, а отже, і переконливо про дійсні причини злиденного життя виборця, а отже, і пропонує дієві засоби покращання цього життя, а не розсипає обіцянки про те, що він підвищить, розширить, поглибить … Не важко вгадати, хто із цих двох кандидатів переможе не зважаючи на безпідставні звинувачення опозиціонерів і на фальсифікації позиціонерів.
Таким чином, для опозиції існує єдиний шлях, що веде до її переконливої перемоги на виборах. Не шлях безпринципного об'єднання, "з метою повалення окупаційного режиму", не висування спільного кандидата, якого легко переможе само висуванець, дійсно куплений ПееРівцями, не ведуть до перемоги опозиційних сил на виборах. Саме відчуття нездатності опозиціонерів перемогти на ви борах позиціонерів веде до суспільного запиту на "нові обличчя" і до створення нових політичних сил, які стануть поховальною командою для сьогоднішніх і позиціонерів і опозиціонерів.
Суспільству варто дати останній шанс опозиціонерам на об'єднання на принципових, політико-ідеологічних засадах, яке єдине здатне привести опозиціонерів до переконливої перемоги на виборах. Коли ж опозиціонери не скористаються цією можливістю, то всім прогресивним громадянам країни слід негайно ставати до роботи створення партії дійсно центристського спрямування, завданням якої буде створення в Україні таких умов життя, які мають народи передових країн світу. О, це два шляхи, на яких Україна матиме позитивний сталий розвиток. Все інше – веде до занепаду, руїни, зникнення держави …
Вперше опубліковано: 22 декабря 2011, http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3247627-schob-peremohty-dostatno-obiednatys
Комментариев нет:
Отправить комментарий